Кандидат у народні депутати України №1 по 151-му одномандатному виборчому округу, що на Полтавщині, Інна Авраменко йде на проміжні парламентські вибори 17 липня від партії «Українське об’єднання патріотів – УКРОП». Саме в ній ця молода і патріотична політсила вбачає гідного представника інтересів українського народу, і зокрема Полтавщини, у вітчизняному парламенті.
Інна Авраменко народилася 24 червня 1976 року в Глобиному. Вищу освіту здобула в Харківському університеті імені В. Каразіна за фахом учитель історії та суспільно-політичних наук. Депутат Полтавської облради від УКРОПу, очолює Постійну комісію з питань регламенту, депутатської діяльності, інформаційної сфери, зв’язків з громадськістю та дотримання прав учасників АТО.
Підприємець, активний волонтер. Разом із чоловіком виховує двох синів.
У період безробіття створювала робочі місця
Завжди активна, принципова, Інна з юнацтва була лідером серед однолітків. В усьому прагнула дійти до суті, на все мала власний погляд. І ніколи не опускала рук, навіть у 1990-і, які стали складним випробуванням для мільйонів українців.
Молода випускниця, дипломований викладач-історик та ще й мама маленького сина, вона теж тоді прийняла виклик часу. Без будь-якої протекції, так і не знайшовши роботи за фахом, Інна Авраменко мусила податися у торгівлю, бо з чоловіком уже мали маленького сина і за щось треба було жити. Інших варіантів заробити на життя у неї на той час просто не було. А невдовзі вона забезпечувала роботою вже не тільки себе та свою родину, але й інших людей. То був безцінний досвід!
Нині Інна Авраменко – досвідчений підприємець, власниця кількох магазинів. Але цій сильній і цілеспрямованій жінці мало просто бути успішною. Вона хоче, аби успішними ставав кожен із нас і країна в цілому. Саме тому минулого року Інна балотувалась на посаду міського голови Глобинської об’єднаної територіальної громади. Забракло зовсім трохи голосів, але стала депутатом обласної ради.
До речі, у червні на сесії облради саме завдяки «укропівці» Авраменко депутати ухвалили новий регламент. Згідно з ним, голову обласної ради тепер можна зняти не двома третинами голосів депутатів (як було раніше), а простою більшістю, з перевагою навіть в один голос. І це одне з реальних досягнень молодого політика. Хоча працювати над регламентом довелось майже півроку.
Війна змусила часом забувати навіть про власних дітей
Події на Сході України стали для нашого народу справжнім випробуванням – на зрілість, на совість, на людяність. Мільйони небайдужих українців намагаються чим можуть допомогти захисникам країни. І саме волонтерська допомога дозволяє хоча б частково забезпечити захисників у зоні АТО найнеобхіднішим.
Про те, як стала волонтером, Інна розповідає стисло. Адже головне для неї, щоб у хлопців на передовій були каски, бронежилети, їжа, а не тішитися власними заслугами.
– Я приєдналася до волонтерського руху два роки тому – 2 червня 2014-го. Пам’ятаю це, як зараз. У нас же з кого найперше збирають гроші? Із підприємців! А я саме з них. Так і познайомилась із волонтерами. Нас було п’ятеро – Ярослав Химинець, Анатолій Бабенко, Любов Левада, Тетяна Бабко та я. Того дня проїхалися по людях, назбирали 8 тисяч гривень. Хто давав 100, хто – 200 гривень... І почали разом працювати. Офіційно не реєструвались, бо на це не було часу. «Волонтерська група Глобинського району» – отак підписувалися під актами та проханнями і просто вказували свої прізвища. Бо розуміли: кожна копійка може комусь врятувати життя. Буквально!
Спочатку ми доладу і не знали, хто з наших земляків куди потрапив, що їм конкретно треба. Але точно розуміли, що своїх потрібно підтримувати. Розмістили номери своїх телефонів у газеті, в інтернет-мережі й почали опікуватися хлопцями з Глобинського району. Військкомат не надавав жодної інформації. Тому деталі дізнавалися через знайомих – друзів, батьків і родичів. Використовували зв’язки, які залишилися у волонтерів ще з часів Майдану. В одному з моїх магазинів, у центрі Глобиного, облаштували тоді склад, щоб зберігати речі, які збирали для для атовців.
– Якось у вихідний зателефонував незнайомий чоловік, – розповідає Інна, – попросив про зустріч і приїхав до нас додому. Ось, каже, розбили з дружиною скарбничку і вирішили віддати гроші на армію. Там було 1550 гривень. Зазвичай ми виписували акти про отримання грошей, але вдома я такого акту не мала. І почала відмовлятися. А той чоловік мені: «Ти що, смієшся? Ми тобі довіряємо». Пізніше ця родина ще тисячу гривень принесла, потім – ще.
А найбільше врізалося в пам’ять 31 серпня 2014 року. Завтра моєму молодшому синові йти до першого класу, а я не купила шкільну форму! Ми в ті дні весь час були зайняті – до ночі, готували все для відправлення хлопців. Щодня до нас ішли матері, дружини, сестри мобілізованих, зі слізьми просили допомоги. Але мені таки вдалося поїхати й швидко купити сину костюм – перший, який трапився.
Сьогодні бійці, якими опікувались Інна та її друзі, вже повернулися з війни і стали депутатами від УКРОПу. Але на зміну їм в АТО відправились інші, тож роботи не меншає. Хіба що тепер Інна допомагає хлопцям уже з усієї Полтавщини.
– Навіщо йдете у парламент?
– Я жінка і мати, – відповідає Інна Авраменко, – я можу гуртувати навколо себе однодумців, що довела і бізнесом, і волонтерською діяльністю. Вважаю: хто, як не я, і хто, як не ми, можемо – і мусимо – змінити життя на краще! Нині я депутат Полтавської облради, але відчуваю в собі сили насправді покращити життя краю, тому вирішила балотуватися до Верховної Ради.
– Чого передусім збираєтеся домагатися для своїх виборців?
– Зараз в області багато скарг від тих, хто повернувся з війни. І одним з першочергових своїх завдань я вбачаю максимальну їх підтримку, реабілітацію та працевлаштування. Адже держава повинна і дбати про героїв, і виховувати патріотизм у молодого покоління. Також планую всебічно опікуватись родинами загиблих.
Мій округ потребує й неабиякої підтримки якісної освіти, розвитку програм із працевлаштування для молоді, зміцнення територіальних громад. Вкрай важливим є справжнє реформування медицини: так звані ФАПи – фельдшерсько-акушерські пункти повинні бути в кожному селі, щоб люди мали можливість отримати і первинну, і, у разі потреби, невідкладну медичну допомогу. Маємо створити умови для збільшення народжуваності, забезпечити підтримку молодих родин, розширити мережу дитячих садків. Про освітлення населених пунктів, ремонт доріг і забезпечення водою районів із важкою екологічною ситуацією годі й казати.
А ще буду добиватись, аби постраждалі від стихійного лиха якнайшвидше отримували компенсацію, налагодити цей механізм. Адже нині цей процес відбувається не одразу, люди за власні кошти лагодять зруйновані чи пошкоджені домівки і чекають компенсації.
– А Ви на всьому так добре розумієтесь?
– На всьому розумітись неможливо, багато на чому знаюсь. Проблеми округу я збираюсь ретельно аналізувати з фахівцями, котрі здатні, розібравши всі чинники, визначити, які кроки є першочерговими та найнеобхіднішими, щоб ці проблеми подолати. І я дуже сподіваюсь на перемогу. Адже розраховую на підтримку і мого «Українського об’єднання патріотів – УКРОП», і головне – всієї громади, тобто кожного з моїх виборців. Бо саме для них я маю сили та бажання писати закони. Нові закони! Які б позитивно впливали на добробут кожного виборця, кожного українця.
Із повагою, прес-служба ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСНОЇ РЕГІОНАЛЬНОЇ ПАРТОРГАНІЗАЦІЇ ПОЛІТИЧНОЇ ПАРТІЇ «УКРАЇНСЬКЕ ОБ’ЄДНАННЯ ПАТРІОТІВ – УКРОП».
