Полтавська театральна лабораторія «ПолТеЛа» — це мистецький осередок під керівництвом полтавського драматурга Ірини Гарець, що пропагує сучасну українську п’єсу, влаштовує читки. Цей формат суттєво відрізняється від формату звичного всім драматичного театру, але має право на існування, зайняв свою нішу у культурному просторі нашого міста. При цьому актори не розігрують перед глядачем виставу у звичному режимі, вони читають п’єсу по ролях, наділяючи кожного персонажа винятковим характером, засобами голосу, інтонацій передають зміст і особливості того чи іншого героя.
Розмістилася полтавська театральна лабораторія у затишному Арт-центрі по вулиці Куйбишева, 40, де, здавалося б у тісному просторі вам було б не зручно, але це навпаки грав «у плюс». Близькість акторів до глядача тільки підсилює емоції та допомагає намалювати в уяві властиві тільки вашій свідомості картинки.
Що стосується прочитаної п’єси «Зернохранилище», то це твір про голодомор 30-х років. Тут вам і про розкуркулення, і про людські стосунки у складних умовах, і про «показове» свято, яке повинно було демонструвати приїжджому журналісту із-за кордону,що в країні голоду немає, і про «сильних світу цього» та багато іншого. Треба віддати належне цим відчайдушним учасникам лабораторії, серед яких студенти та любителі театрального мистецтва різного віку, адже вони змогли передати атмосферу тих часів, розкрити характери, навіть організувати сценічний простір, підібрати костюми, що ілюструють відповідний час подій п’єси.
— П’єса написана про голодомор 33-го року, але, на жаль, теми та думки, підняті в ній, залишаються актуальними і сьогодні, — прокоментувала керівник лабораторії Ірина Гарець. – Не зважаючи на те, що серед нас немає професійних акторів, ми прагнемо до професіоналізму, нам цікавий сам процес. Також надзвичайно цікаво почути думку кожного глядача після переглянутого і почутого, тому влаштовуємо імпровізовані обговорення після показів.
Розповіли і про те, що процес підготовки до показу на глядача тривав шість неділь. За цей час учасники лабораторії розбирали п’єсу, намагалися зрозуміти її зміст. Зізналися, що після першої читки матеріалу не у всіх були райдужні думки, навіть було бажання відмовитися від проведення читки. Але після ретельного аналізу зрозуміли всю глибину матеріалу, почали працювати.
Та все ж, як з’ясувалося на обговоренні, результат роботи лабораторії «ПолТеЛа» сподобався глядачам. Вони охоче висловлювали свої думки, розповідали, що найбільше вразило у п’єсі. Таке «живе» спілкування імпонувало як глядачам, так і самим учасникам лабораторії, з чого можна зробити висновок про те, що формат читки п’єс цікавий сучасному глядачу, який потребує нових вражень.
Познайомитися з новим форматом театрального мистецтва зможуть усі полтавці, адже учасники лабораторії «ПолТеЛа» повідомили, що планують влаштовувати читки сучасних п’єс щомісяця.
