Народний артист Василь Голуб звітував перед полтавською публікою
До 70-річного ювілею 16 квітня народний артист України Василь Голуб звітував перед полтавським глядачем моновиставою «Забіліли сніги». Адже, сцена – це його життя, полтавський театр – рідна домівка, якій служить 45 років.
Протягом цього часу на сцені зіграно безліч ролей, прожито безліч життів, які запам’ятовувалися глядачам, ставали взірцем професійного втілення образів. Унікальна акторська обдарованість дозволяє Василю Голубу перевтілюватися як у глибоко психологічні, достовірно переконливі персонажі, так і комічні, веселі у виставах за класичними й сучасними творами драматургії.
У доробку актора більше ста ролей: Виборний «Наталка Полтавка», Чаклун «Страшна помста», Стецько «Сватання на Гончарівці», Карась «Запорожець за Дунаєм», Цезар Гааль «Вільний вітер», Подкольосін «Одруження», серед останніх знакових – Тарас Бульба («Легенда про Тараса», за М. Гоголем), Хома Кичатий («Назар Стодоля», Т. Шевченко) та Тарас Шевченко у створеній самим актором моновиставі «В степу безкраїм за Уралом» до 200-річчя від Дня народження Кобзаря, та Іван Мазепа («Остання любов Гетьмана», А. Крим).
Василь Голуб – один із корифеїв полтавського театру, адже все життя він залишався вірним цьому колективу. Як говорить Василь Григорович, головне дарувати людям радість, тому кожного разу виходить на сцену саме для цього. Кожен образ дорогий йому по своєму, то ж у ювілейний вечір глядачі спостерігали як актор вправно перевтілюється з одного образу в інший.
«Забіліли сніги» - це літературно-музична композицію, автором і режисером якої став сам Василь Голуб. Він вибудував вірші різних авторів (Б. Олійник, О. Довженко, Т. Шевченко та інші) у логічній послідовності, розповідаючи про дитинство, батьків, перше кохання, душевні переживання. Але все ж однією з основних тем, які болять народному артисту – це доля рідної Батьківщини. Тому в створених образах Мазепи, Тараса Бульби та Шевченка звучали щемливі ноти усвідомлення нас сьогоднішніх та ситуації, яка нині панує на Україні.
Літературні моменти були переплетені піснями у виконанні Василя Голуба та артисток-вокалісток театру Аліни Зінченко, Аліни Жмурко та Людмили Квашук під театральний оркестр (диригент – Олександра Сурженко). Гостями вечора стали Валентина Яценко, яка виконала разом з Василем Григоровичем уривок із вистави «Запорожець за Дунаєм», де розкрився блискучий комічний талант актора. Баладу на слова Мазепи та ще декілька поезій ювіляр прочитав під прекрасний супровід бандури. Цього вечора цей інструмент вправно звучав у руках народного артиста України Романа Гриньківа.
Актор у свій ювілейний вечір створив прекрасну атмосферу, в якій він творив, і всі глядачі були свідками народження чогось нового, живого.
- Моя моновистава – це звіт перед людьми, пройшовши такий життєвий шлях, я повинен показати своєму глядачу, чого досяг, що вдалося, а що ні, - переконаний Василь Григорович. – І ще, на скільки в мене вистачить сил і здоров’я, буду виходити на сцену, щоб бачити вас. Адже завжди радий бачити ваші очі, чути ваші оплески.
Всі, хто прийшли на нову виставу «Забіліли сніги», могли переконатися, що вдалося народному артисту дуже і дуже багато. Основне – він має свого глядача, своїх прихильників, яким кожного разу дарує тепло, добро, мистецтво.
