Фото: ФК "Ворскла"
Його називають останнім із могікан, його крилаті фрази досі на вустах журналістів і фахівців, мудрості і далекоглядності «дідуся», здавалося, немає ні кінця, ні краю... Говорячи завжди спокійно, з академічними паузами і часто абсолютно незрозуміло для людини, яка не знала «Васильовича» близько, відразу розташовував співрозмовника до діалогу. Пам'ятається, якось з боку довелося спостерігати картину: Носов йшов через парк до стадіону «Ворскла», і сам звернувся до чоловіка приблизно свого ж віку, який сидів на лавці, мовляв, як вам гра команди останнім часом. Той, безумовно, упізнавши наставника головної команди міста, зірвався зі свого місця, почавши потискати руку тренеру, а Віктор Васильович взяв, і просто присів з ним поруч. Якийсь час помовчав, і почав міркувати зовсім на далекі від футболу теми. І робив це, поза всяким сумнівом, не для самопіару, не для реклами бренду клубу, в якому працював, а в силу своєї простоти людської - без примусів і властивого нинішньому футбольному світу пафосу. Досягнувши свого часу багато як гравець, будучи видатним тренером, Носов залишався вірним своєму вихованню. Останній з могікан... Вдячні колишні одноклубники, вихованці та просто люди, яких доля зводила з Носовим, зараз нерідко згадують мудрого «дідуся». Сьогодні Віктору Васильовичу Носову виповнилося б 75 років. Ми пам'ятаємо!
За матеріалами прес-служби ФК "Ворскла"
Читайте також: Полтавці зіграли внічию з «Волинню»
