Олена Пчілка в народному вбранні
І зовсім мало людей додає: письменниця, перекладач,етнограф, член-кореспондент Академії наук УРСР. І, між іншим, мати не лише Лесі Українки, а ще 5 талановитих дітей.Сьогодні, 17 липня виповнюється 166 років з дати народження Ольги Драгоманової-Косач, таке справжнє ім’я та прізвище письменниці. Ще за життя про Ольгу Петрівну говорили, що це не жінка, чорт у спідниці, яка втре носа будь-якому чоловікові. І справді, Ольга була з характером, владна, строга і дуже красива жінка. Справжня українка: темнокоса, з великими очима, м’якими рисами обличчя. Своїх дітей – двох синів і чотирьох доньок вона виховувала тривалий час вдома, школі не довіряла, прищеплювала любов до літератури, рідної мови, народних традицій. Рішення письменниці навчати дітей у домашніх умовах сестра Лесі Українки у своїх спогадах пояснювала так:
– Мати завжди була дуже проти казенної науки і дуже неохоче віддавала нас до гімназії через те, що гімназії були російські і перебили б її українське виховання малих дітей.
Олена Пчілка і Леся Українка
Говорили, що її улюбленцем був син Михайло, а от з Ларисою (Лесею Українкою) стосунки були напруженими. Мовляв, її вона вважала не такою обдарованою, як сина. Родинні стосунки цих геніальних письменниць досі викликають у дослідників чималу кількість запитань. Часто їх змальовують як протистояння двох непримиренних характерів. Правдою є те, що Олена Пчілка не cприймала Лесиної вдачі і їхні стосунки ніколи не були легкими. Прогресуюча хвороба дочки обтяжувала амбітну, впливову матір, яка змушена була доглядати слабосилу Лесю впродовж тридцяти років. Матір з дочкою то сварились й не розмовляли, то проявляли теплі почуття. Сильний конфлікт між ними виник, коли Леся вирішила їхати у Білорусію до смертельно хворого на туберкульоз коханого Сергія Мержинського. Олена Пчілка була категорично проти поїздки, підозрювала, що догляд за коханим посилить хворобу дочки. Після смерті Мержинського стосунки Лесі з матір’ю довго не налагоджувались. Але нині важко і практично не можливо відтворити справжню атмосферу відносин обдарованої матері і її не менш талановитої дочки. У листі до Огоновського Ольга Косач писала про Михайла й Лесю так:
– Не знаю, чи стали б Леся й Михайло українськими літераторами, – коли б не я; може б, стали… але хутчій що ні… Від батька вони не могли б навіть навчитися української мови, бо він нею не уміє говорити. Власне, я “наважила” і завше окружала дітей такими обставинами, щоб українська мова була їм найближчою, щоб вони змалу пізнавали її якнайбільше. Життя зо мною та посеред волинського люду сприяло тому…
Читайте також: Тарапунька був азартною людиною, їздив на «Додж Крайслері» та не позував перед владою.
Народилася в родині дворянина і хуторянки
Ольга Косач народилася 17 липня 1849 року в місті Гадяч у дворянській родині Петра Якимовича Драгоманова. Батько у минулому був блискучим петербурзьким урядовцем – закінчив аристократичне Училище Правовєдєнія, обертався серед столичної золотої молоді, писав вірші, був юристом у міністерстві закордонних справ. Але після того, як його брата Якова відправили до Сибіру, бо брав участь в повстанні декабристів, Петро Якимович повернувся на батьківщину в рідний Гадяч. Одружився з місцевою дівчиною хуторянкою Єлизаветою Цяцькою. У них народилося п’ятеро дітей, серед них – Михайло – майбутній український політичний діяч, і Ольга – українська письменниця й діячка. Господарством клопочеться мати, а батько все за книжками, хіба що мати попросить поїхати глянути, чи добре з сіном пораються – тоді він їде за дві версти на хутір і дітей бере з собою.
Двірська челядь, гадяцька людність, оточує дітей, українська пісня, приказка, народна обрядовість. Любили розповідати сни, розгадувати їх. Мати мала гарний голос, співала, коли вишивала. Батько сам учив дітей, прищеплював їм гарні смаки.
Олена Пчілка писала в своїй біографії:
– На весь вік зосталось у мене вражіння від того, як батько читав мені, дівчаткові, перший раз Гоголевого «Тараса Бульбу»: тато кликнув мене під яблуню й почав читати. Здається, ті яскраві малюнки чудового твору вкувалися з одного разу навіки мені в пам’яті.
Попри любов до українського, гадяцька родина Драгоманових була, як і майже все дворянство, у якійсь мірі зрусифікованою. Ольга Петрівна, вже будучи дорослою, пише листи своїй матері то російською мовою, то суржиком. Часто вдавалася до російської мови вона й у своєму листуванні з братом Михайлом. Однак, на відміну від Михайла Драгоманова, дім свій веде Ольга Петрівна виключно по-українськи, водночас навчаючи своїх дітей змалечку іноземних мов.
У 1866 році закінчила київський «Зразковий пансіон шляхетних дівиць». Влітку 1868 року разом з чоловіком Петром Косачем Ольга виїхала на Волинь, до місця його служби, у місто Новоград-Волинський, де, займаючись етнографією, записувала пісні, обряди, народні звичаї, збирала зразки народних вишивок. Оселилася сім’я згодом в селі Колодяжному, де нині знаходиться музей-садиба Лесі Українки.
Свій творчий шлях Олена Пчілка розпочала з перекладів поетичних творів Пушкінаі Лермонтова. 1876 року вийшла друком у Києві її книжка «Український народний орнамент», яка принесла Олені Пчілці славу першого в Україні знавця цього виду народного мистецтва, в 1881 році вийшла збірка перекладів з Миколи Гоголя, з Олександра Пушкіна й Михайла Лєрмонтова «Українським дітям», видала своїм коштом «Співомовки» Степана Руданського. З 1883 року почала друкувати вірші та оповідання у львівському журналі «Зоря», перша збірка поезій «Думки-мережанки» (1886). Одночасно брала діяльну участь у жіночому русі, в 1887 році разом зНаталією Кобринськоювидала у Львові альманах «Перший вінок».
Родина Косачів
За кілька тижнів до смерті ледь не попала під арешт НКВС
У 1890-х роках Ольга Косач переїхала до Києва, де була видавцем журналу «Рідний Край». Вона пережила чоловіка і двох своїх дітей. Її життя у похилому віці було нелегким, особливо після більшовицького перевороту. У 1918 році вона переїхала до рідного Гадяча, де прожила 2 роки. Але у 1920 році за антибільшовицьку пропаганду була заарештована, після звільнення переїхала до дочки у місто Могилів-Подільський, яке не було під більшовицькою владою, там прожила до 1924 року. Після цього переїхала до Києва, працювала в комісіях Української академії наук, членом-кореспондентом якої була з 1925 року.
У січні 1929 року Олена Пчілка захворіла. Пішла на прем’єру театру ім. Франка, а там було холодно. Після першого акту вдягла хутро. Але наступного дня почався грип, далі – ускладнення. Улітку була така слаба, що не могла ходити.
Восени 1929 року співробітники ДПУ (державне політичне управління, авт.) вночі прийшли до неї. Ольга Петрівна вже тоді не вставала зовсім, не підвелась з ліжка і для непроханих гостей. Була спокійна, але червоні рум’янці виступили на обличчі. Нишпорили по кімнаті, але нічого не знайшли. Піся цього сказали вдягатися та йти з ними. Лежача жінка спокійно відповіла:
– Я сама не можу йти. Я тепер ходжу, тільки як мене підтримують.
Після кількох дзвінків нагору непрохані гості пішли.
Після цього візиту хвора стара Ольга Петрівна прожила не довго: 4 жовтня 1930 року вона померла. На її похороні не було промов, тільки Михайло Грушевський сказав:
– Вічна тобі пам’ять на рідній землі!
До теми: Григір Тютюнник: «Я написав тільки напівправду життя»
Ольга Косач з доньками, онуком та ріднею
ДОВІДКА «КОЛА»
У місті Гадячі з 1995 року діє літературний музей сім’ї Драгоманових. Тут виставлено майже 170 експонатів. Серед них можна побачити фрагмент вишитої руками Лариси Косач чоловічої сорочки і привезену нею з Єгипту статуетку «Єгиптянка», дубовий меблевий гарнітур з дому Драгоманових, книги з особистої бібліотеки Драгоманова
Підготувала Ольга Правденко
