Фото з сайту liveinternet.ru
У давнину лунатизм був оповитий таємничістю, сновид остерігалися, а історії про них часто мали містичний відтінок.
У Середньовічній Європі сомнамбул взагалі вважали одержимими нечистим духом і запросто могли спалити на багатті інквізиції або втопити.
І хоча про лунатизм нам відомо протягом тисячоліть, науковцям вдалося розкрити секрет цього феномену порівняно недавно, а стереотипний образ сновиди, який упевнено крокує карнизом даху будинку літньої зоряної ночі, залишається жити в суспільстві, як силует відьми на мітлі на тлі повного Місяця.
Як зазначають медики, називати лунатизмом це захворювання не зовсім правильно.
– Лунатизм – це немедичний термін, поява якого зумовлена відлунням архаїзмів, коли побутувала думка, що ця хвороба пов’язана з фазами Місяця, від яких залежить активність сомнамбул, – розповідає лікар-психіатр, психотерапевт Полтавського обласного психоневрологічного диспансеру Юрій Левченко.
Наразі ж у медичній літературі можна швидше знайти наступний термін – сомнамбулізм (із латинської somnus – «сон» та ambulo – «ходжу»).
– Це окреме, окреслене психічне захворювання, стан, до якого входять й елементи сну, й елементи бадьорості, – говорить Юрій Юрійович. – На цю недугу страждає приблизно 2-3% людей.
Розпізнати сновиду можна за розплющеними очима, але дії сомнамбули зазвичай уповільнені. Хворий може інколи навіть відповісти на нескладні запитання, але на ранок зазвичай такі люди нічого не пам’ятають про свої нічні пригоди.
Ходять або говорять сновиди переважно під час повільної фази сну, яка настає близько 2-3-ї години ночі.
Причинами недуги можуть бути стрес, вплив алкоголю або наркотичних речовин, ослаблення різних ланок нервової системи.
– Сон – це наслідок уповільнення роботи, як кори, так і підкіркових утворень головного мозку. Якщо ж функція кори уповільнюється, а підкіркових утворень – ні, тоді й спостерігається так званий гіпнотичний ефект, – каже лікар. – Тому побутує думка, що сомнамбулізм лікується гіпнозом.
Переважно на цю хворобу страждають діти. Як зазначає Юрій Левченко, відсоток малечі, яка любить «побешкетувати» вночі, не прокидаючись, приблизно вп’ятеро більший, аніж серед дорослих.
– У дітей сомнамбулізм часто спостерігається тому, що їхні психічні функції перебувають на етапі формування, тож інколи відбувається збій уві сні у вигляді таких недосконалостей, – пояснює психіатр. – У більшості, коли дитина виростає, сноходіння зникає безслідно.
Чим небезпечна недуга для хворих та оточуючих
– Небезпечне це захворювання тим, що людина в такому стані може зашкодити насамперед собі, а не іншим. Це все більше міфи, що сновиди розгулюють по краю дахів та по рейках із небаченими точністю та впевненістю. Але все-таки, треба говорити відверто, зважаючи на пригнічену свідомість та «заторможеність» психологічної діяльності, сновиди можуть наразитися на небезпеку, – говорить лікар.
Практикам відомі й асоціальні факти вчинків сомнамбул. Але, підкреслює психіатр, є таке поняття як психологічний портрет людини. Якщо особа за своїми моральними якостями не здатна на вбивство, то вона не скоїть його ні під гіпнозом, ні в стані сомнамбулізму, ні за жодних інших обставин.
Хоча все-таки юнаків, у медичних картках яких є записи про сомнамбулізм, не беруть до армії. Причиною цьому, мабуть, є казармений режим та необхідність чергувати, адже нічна варта у війську обов’язкова. А давати сновиді в руки автомат чи інший вид зброї небезпечно.
Не переплутайте з іншою недугою
Варто зазначити, що сноходіння може сигналізувати про інше захворювання людини.
– Є хвороби, які мають майже ідентичну симптоматику, – говорить Юрій Юрійович. – Зокрема, при епілепсії характерний «сутінковий» стан свідомості, коли людина робить те, що й інші, але потім стається таке собі «випадіння пам’яті» і цей процес зазвичай триваліший, ніж у сомнамбул.
Що робити
Юрій Левченко говорить, що бити на сполох відразу не варто. Слід звернути увагу на форму сомнамбулізму у хворого. Отже, якщо ваша сновида лише говорить уві сні чи просто сидить на ліжку, немає підстав звертатися до медиків. Якщо ж сомнамбула занадто активна і може переплутати двері з вікном, тоді радять проконсультуватися у спеціаліста.
Варто згадати, що 100-відсотковий діагноз може поставити лише лікар у стаціонарних умовах, після того, як за сновидою поспостерігає медперсонал та опише всі деталі. Адже зазвичай сомнамбула нічого не пам’ятає, а родичі можуть дати доволі суб’єктивну оцінку діям хворого.
Дослідження також здійснюють за допомогою сомнографії, коли відстежуються та аналізуються всі фази сну.
Під час цієї процедури пацієнт перебуває протягом ночі у спеціальній лабораторії. Спеціальні датчики фіксують пульс, тиск, рухи очей, частоту дихання, мозкові хвилі, м’язові скорочення і насичення крові киснем. На підставі цих даних лікар може діагностувати неврологічну хворобу.
Зазвичай дітям лікарі назначають медичні препарати седативної дії, які поглиблюють сон. Дорослим приписують також транквілізатори, антидепресанти, снодійне залежно від характеру захворювання.
Неймовірні історії про сомнамбул
• Ви коли-небудь чули про «zzz-мейлінг»? Цим словом стали називати різновид сомнамбулізму після того, як лікарі повідомили про перші випадки користування Інтернетом уві сні. Одна 44-річна жінка у сні ввімкнула комп’ютер, зайшла в свою електронну пошту та надіслала листи з запрошенням у гості – випити та поїсти ікри.
• Житель північного Уельсу Лі Хедвін удень працює медбратом, а вночі перетворюється на дивовижного художника. Він пише картини, а вранці взагалі нічого не пам’ятає. «Це дуже дивне відчуття – прокинутися в оточенні картин, не пригадуючи, як ти їх писав», – говорить Лі.
• 55-річний Роберт Вуд, колишній шеф-кухар, знаменитий тим, що готує під час сну. «Я ставлю фритюрниці, вмикаю світло і телевізор на повну гучність – і це все уві сні».
• Ребека Армстронг застала свого чоловіка Ієна, коли той підстригав газони голяка. Якщо й це не здалося вам дивним, то слід врахувати, що справа відбувалася о 2-й годині ночі й Ієн у цей час солодко спав. Ребека просто вимкнула газонокосарку, а коли вранці розповіла Ієну про його нічні пригоди, він не міг у це повірити.
