Твердопаливні котли – універсальні пристрої та чудова альтернатива всім іншим системам опалення, а завдяки їх різноманіттю, кожен зможе вибрати оптимальний варіант відповідно до своїх потреб, бажань, а також бюджету.
Види твердопаливних котлів
Твердопаливні котли можуть бути виготовлені з чавуну або сталі.
Сталеві пристрої легші та дешевші, але служитимуть значно менше, ніж чавунні. Але обслуговувати і чистити їх набагато простіше. При цьому сталеві котли досить вимогливі до температури в зворотному трубопроводі системи. Вона повинна становити не менше +60 °С. Тому для них необхідно встановлювати спеціальні клапани, які будуть підтримувати потрібну температуру.
В цілому сталевий котел працюватиме 10-20 років, залежно від типу системи та від того, наскільки грамотно виконаний монтаж пристрою.
Чавунні котли ж більш стійкі до корозії, ніж звичайна сталь. Крім того, такі пристрої зібрані з секцій. Якщо одна з них руйнується, її можна замінити на нову. Чавунні прилади чудово працюють на антрациті (висококалорійне вугілля). Цей вид палива має високу теплотворну здатність. А от, приміром, строк служби сталевих котлів значно зменшується, якщо використовувати висококалорійне вугілля.
Чавунні котли важчі та дорожчі, ніж сталеві. Крім того, чавун – крихкий матеріал, вимогливий до різниці температур у системі опалення. Різниця температур (Δ), не повинна перевищувати 20°, якщо вона буде вищою, можливе руйнування секцій теплообмінника. Це необхідно враховувати під час проектування системи опалення.
Далі розділимо твердопаливні котли на енергонезалежні та енергозалежні.
Перші призначені для роботи в системах з природною циркуляцією, котли не підключаються до електромережі, система опалення виконана з ухилами і трубами великого діаметру. У разі вимкнення електропостачання котел продовжує працювати.
Енергозалежні котли працюють від електромережі.
Відповідно, за відсутності електроенергії котел припиняє функціонувати, і температура в приміщенні знижується. Деякі прилади можна налаштувати на енергонезалежний режим вручну.
За типом згоряння палива котли поділяють на звичайні та піролізні.
У звичайних під час згоряння палива виділяється енергія, яка через стінки теплообмінника передається теплоносію і відправляється в систему опалення/водопостачання.
Основою роботи піролізного котла є принцип піролізного спалювання палива, суть якого полягає в тому, що під дією високої температури та в умовах нестачі кисню з деревини виділяється піролізний газ, який, проходячи через керамічне сопло, змішується з вторинним повітрям і згорає в камері за температури понад 1100°С. У таких котлах паливо перегорає довше, до 24 годин (у звичайних до 6 годин). Також у них утворюється менше сажі та попелу.
Серед недоліків таких пристроїв – те, що вони набагато дорожчі за звичайні. Також паливо для них повинне бути обов’язково сухим. За відсутності електроенергії піролізний котел не працює.
За видами палива виділяють котли:
– для спалювання великої фракції,
– утилізатори,
– для гранульованого палива,
– універсальні твердопаливні та універсальні багатопаливні.
Визначає фракційний склад (розмір) палива колосникова решітка, чим менші в ній отвори, тим менша фракція може спалюватися.
Після згоряння палива зола через колосникову решітку потрапляє в зольник і підлягає періодичному видаленню.
У котлах верхнього горіння колосникових решіток немає.
Для спалювання дрібного палива – тирси, соломи, вугільної, торф’яної крихти – купують котли верхнього горіння (утилізатори). ККД таких теплогенераторів низький і дуже коливається, тому що паливо має вкрай неоднорідний склад. Однак і коштує таке паливо недорого, або ж часто є відходами господарської діяльності. Коли весь паливний матеріал перегорить, котел необхідно очистити від попелу, а це досить тривалий та важкий процес.
У котлах із шаровими топками можна спалювати об’ємніше паливо – дрова, вугілля, екскаваторний і брикетований торф тощо. На сьогодні це найпопулярніші котли в Україні.
Основними їхніми недоліками є короткий цикл завантаження (від 1 до 6 годин), досить висока зольність, ККД змінюється залежно від виду палива, висока теплова інерційність. Перевагою є насамперед ціна.
У пелетних котлах подача палива в пальниковий пристрій здійснюється автоматично. Є моделі з автоматичним видаленням попелу, отже, під час роботи цих котлів не потрібна постійна присутність людини. Попелу після спалювання пелет утворюється небагато – 1-3%, тому видаляти її необхідно не так часто, як у звичайних твердопаливних котлах. Блок керування дає можливість управляти не тільки самим котлом (вмикає і вимикає подачу пелет, вентилятор), а також може керувати циркуляційним насосом системи опалення/водопостачання.
Загалом, недолік один – висока ціна.
Обираємо паливо
Тепер розберемо, що ж таке пелети, або паливні гранули. Пелетами називають біопаливо, що отримують із торфу, деревинних відходів та відходів сільського господарства. Це циліндричні гранули стандартного розміру, найбільш поширений розмір 6-8 мм у діаметрі і 30 мм завдовжки.
Переваги пелет:
– низька вологість,
– висока щільність,
– низька зольність,
– однорідний фракційний склад,
– транспортабельність.
Серед деревних гранул розрізняють світлі й темні. Темні пелети мають у своєму складі деревну кору і мають нижчу теплотворну здатність, ніж світлі, а тому дешевші. Світлі гранули переважно використовують для опалення домогосподарств, темні – для роботи в промислових об’єктах.
Так само гранульоване паливо роблять з фрезерного торфу (торф’яної крихти), лушпиння соняшнику, відходів кукурудзи, соломи. Загалом пелети можна робити практично з будь-якої сировини, що горить. У Греції їх виготовляють із кісточок маслин та персиків.
До гранульованих видів палива належить гранульоване вугілля, проте великого поширення в Україні воно не знайшло.
Універсальні твердопаливні котли – це теплогенератори, які можуть одночасно працювати і на гранульованому, і на твердому паливі.
До універсальних багатопаливних котлів належать теплогенератори, які поряд з твердим паливом дозволяють спалювати природний газ, рідке паливо і так само використовувати електротени.
За матеріалами інтернет-видань підготувала Наталка Сіробаб