Продавці магазину "Кларисса" завжди уважні до покупців
Чоловік, який 14 років хворіє на цукровий діабет 2-го типу, радить усім, хто зіткнувся з цією недугою, радіти життю та не нехтувати спортом
Полтавцю Володимиру 69 років. Із них 14 він хворіє на цукровий діабет 2-го типу. Звичайно, стверджувати, що чоловіка не турбує його недуга, буде неправдою. Адже вік у поєднанні з діабетом дає про себе знати. Проте пан Володимир намагається не обтяжувати своєю недугою рідних та друзів. Чи не тому багато його знайомих навіть не підозрюють, що в нього діабет. Та з його зовнішнього вигляду й не скажеш – бадьорий, моложавий, підтягнутий, завжди жартує. Чоловік веде здоровий спосіб життя, протягом багатьох років щодня і в сніг, і в дощ, і в спеку займається фізкультурою. Активно грає у баскетбол та хокей.
Дізнавшись про діабет, він пройшов всі класичні стадії – від шоку і невіри в те, що хворий, до зміни способу життя.
– На цукровий діабет не хворів ніхто з моєї рідні. Я був упевнений, що його в мене не може бути, завжди вів здоровий спосіб життя, не палив, спиртне вживаю дуже рідко. Думаю, що хвороба в мене розвинулася на фоні стресу. Наприкінці 90-х років в мене помер батько, я доглядав більше року за лежачою матір’ю, – розповідає Володимир. – Незабаром після смерті матері почав відчувати надмірну спрагу. Знайомі порадили здати аналіз на рівень глюкози в крові. Результат був неприємним – 11 ммоль/л. Спочатку думав, що рівень цукру стабілізується, адже з часом після смерті батьків життя знову стало таким, як раніше. Тому 2 роки уникав лікарні, не здавав аналізів, займався гомеопатією. Але краще не ставало, лише шкодив собі. Зрештою, зрозумів, що необхідне лікування – з того часу, один раз на рік проходжу курс у стаціонарі ендокринологічного відділення, їжджу в санаторій у Моршин та живу з головним девізом – жодного дня без спорту та роботи.
Довелося полтавцю змінити і раціон: уже вісім років він не вживає цукру та солодощів, намагається дотримуватися режиму прийому їжі. Хоча зізнається, що слідувати всім рекомендаціям лікарів дуже важко. Особливо ж, якщо хворий не в змозі присвятити весь день собі, йому доводиться працювати чи доглядати за онуками, як, приміром, панові Володимиру.
Та найголовніше – чоловік не піддався паніці, не впав у депресію, а зумів побороти свій страх перед хворобою. Сьогодні Володимир зі словами вдячності згадує всіх небайдужих людей, які допомогли йому у боротьбі з діабетом. Серед них і працівники діабетичного магазину «Кларисса».
– Завдяки Марині Дерій, співвласниці, спеціалізованого діабетичного магазину «Кларисса» я дізнався більше про це захворювання. Вважаю, що мені пощастило 4 роки тому познайомитися з нею та з її колегою Оленою. Це дуже приємні люди, вони, як лікарі, і проконсультують, і порадять, який краще купувати глюкометр, яких продуктів варто уникати, а що, навпаки, допоможе знизити рівень цукру в крові. Кожному покупцеві жінки приділяють достатньо часу, до кожного ставляться з терпінням, – усміхається пан Володимир.
Разом із тим чоловік зауважує, що боротьба з хворобою нелегка, щодня доводиться долати багато труднощів.
– Ні, я не впорався з цукровим діабетом запросто. Дієта, спорт, здоровий спосіб життя допомагають у боротьбі з ним, але це не панацея. Переконаний, головне, що допомагає жити й радіти кожному дню, – це сім’я. Дуже важливо, щоб удома була хороша атмосфера, відчувалася підтримка рідних. Усім, хто щойно зіткнувся з цією недугою, раджу не зневірюватися, не «вганяти» себе в депресійний стан, а радіти тому, що ви маєте сьогодні й зараз, – зазначив пан Володимир.
Яна Жданова: «Діабет не страшний, коли знаєш, чого очікувати від хвороби та як її контролювати»
Юна Яна Жданова вже 2 роки хворіє на цукровий діабет 1 типу
Тато 15-річної полтавки Яни Жданової показує мені пухлу папку з доньчиними нагородами: грамоти, подяки, сертифікат на поїздку до «Артеку»… Усе це Яна заробила завдяки своїм талантам. Вона активна та цілеспрямована дівчина. Кожен її день розписаний погодинно. Перша половина дня – навчання в медичному коледжі, а от у другій починаються улюблені танці. Яна з 4 років займається хореографією. Спочатку були бальні танці, потім – гімнастика. Нині вибір юної полтавки зупинився на індійських, східних танцях та лезгинці. Вона їздить на змагання в різні міста України. Проте танці не єдине захоплення Яни, вона ще й пише вірші, а у вільний час займається спортом, тренажер удома не для краси стоїть, а для здоров’я.
– Раніше я ще ходила на тхеквондо, але після травми, довелося «зав’язати», – зітхає Яна.
Дивлячись на цю струнку дівчину з ідеальною поставою та активною життєвою позицією, важко усвідомити, що вже два роки вона хворіє на цукровий діабет 1-го типу. Їй щодня доводиться під час їжі рахувати хлібні одиниці, обмежувати себе в споживанні солодкого та по тричі на день робити ін’єкції інсуліну. Проте шалений графік, улюблене хобі та величезна любов і підтримка батьків не дають Яні підстав сумувати.
– Я не відчуваю себе обмеженою чи хворою, уже звикла перевіряти щодня рівень глюкози в крові та колоти інсулін. Але все це не страшно, якщо знаєш, чого очікувати від хвороби та як її контролювати, – розповідає з юнацькою безпосередністю Яна. – Саме тому, за порадою батьків, я пішла вчитися до медичного коледжу, аби більше, як медик, знати про цукровий діабет. Навіть мріяла, що у майбутньому продовжу вчитися на ендокринолога, але зараз передумала і хочу стати реабілітологом.
Має Яна ще одну мрію – відкрити свою танцювальну студію та навчати дітей і дорослих танцям.
– У нас був справжній шок, коли ми дізналися про хворобу Яни. Спочатку важко було повірити, що наша дитина захворіла на невиліковну хворобу, потім був процес сприйняття, боротьби та зміни способу життя. Думаю, сама Яна спочатку навіть не усвідомлювала до кінця суть діабету. Хвилювалася, що не зможе більше їсти цукерок, – долучається до розмови тато дівчинки Іван Авдійович.
Іван Авдійович згадує, що на перші симптоми діабету не звернула уваги навіть лікар-педіатр. Яну мучила надмірна спрага, вона почала швидко втомлюватися. Батьки повели її до лікаря, а там все списали на те, що дівчина багато займається танцями, тому й почувається так. Коли навантаження зменшили, а дочка не переставала надто багато пити, батьки забили на сполох, здали кров на рівень глюкози в крові. Результат приголомшив – цукор був вищий за норму майже втричі. Дівчину негайно госпіталізували.
Аби більше дізнатися про хворобу, батьки почали звертатися до спеціалістів.
– Нам дуже допомогла Ірина Григорівна Черевко, завідувач ендокринологічного відділення Полтавської міської дитячої лікарні. Вона не просто нас заспокоїла, а чітко і дуже доступно пояснила, що діабет не вирок, головне – налаштуватися жити по-новому та не зневірюватися. Ще більше ми дізналися про цукровий діабет у санаторії «Березовий гай» у Миргороді, де працює чудовий лікар Валентина Денисенко. Особлива ж подяка Олександру Сергійовичу Котову, який підтримав і морально, і ліками, – каже тато Яни.
Особливі слова подяки Іван Жданов адресує Марині Дерій, співвласниці спеціалізованого діабетичного магазину «Кларисса». Чоловік розповідає, завдяки пані Марині, дізналися багато нового і про сам діабет, і про необхідні при цьому захворюванні лікарські засоби та пристрої.
До магазину «Кларисса» хворі на діабет приходять і по ліки, і по поради
За 11 років роботи магазину «Кларисса» люди, хворі на цукровий діабет, приходять туди не лише по ліки, а й по поради. Адже знають, що уважні продавці не лише продадуть необхідний товар, а й дадуть пораду, вислухають, завжди з розумінням поставляться до проблеми.
– Багато клієнтів магазину «Кларисса» стали нашими друзями, – розповідає Марина Дерій. – Крім того, у нас є туристичний клуб «Рубікон-88». Уже більше 5 років щороку на Травневі свята до нас приїжджають люди з усієї України, з якими ми подорожуємо на байдарках по річках Полтавщини. Є серед них і хворі на цукровий діабет. Багатьох активних покупців, які займаються спортом, ми запрошуємо долучитися до нашого клубу.
Чекаємо вас у спеціалізованому діабетичному магазині «Кларисса» за адресою: м. Полтава, вул. Пушкіна, 16, тел.: (0532) 610-919, 610-920, (095) 575-07-93, (068) 384-25-79. Години праці: пн - пт: з 9.00 до 18.00, сб: з 9.00 до 17.00.
