Дім, в якому зібрані кращі зразки мистецтва полтавських і світових митців, має дуже цікаву історію. Експонати музею знищували, вивозили, руйнували. А сам музей кілька разів змінював свою назву та адресу. Про історію одного із найвідоміших музеїв України – читайте далі.
Сучасний вигляд художнього музею. фото www.gallery.poltava.ua
Історія музею розпочинається з всього двох десятків робочих альбомів і сотні картин, що належали пензлю Миколи Ярошенка. Окрім цього і ентузіазму тодішніх активістів, – були також картини, які передали в Полтаву 1917 року друзі-художники Ярошенка, в тому числі й Рєпін. Офіційно ж музей відкрили через два роки після того, як зібрали колекцію картин: 1919 року.
– Відкрили Картинну галерею (таку назву музей носив з початку свого створення) 27 квітня 1919 року, – розповідають історію створення на офіційному сайті Полтавського художнього музею.
Засновник, український археолог і музеєзнавець Михайло Рудинський, романтично називав галерею "Музей мистецтв".
Картини для музею збирали у садибах дворян, а радянська влада хотіла ліквідувати його
Ймовірно, музей так і залишився б на довгі роки просто любительською колекцією витворів мистецтва, якби не виїзна комісія при Комітеті охорони пам’яток старовини і мистецтва. Саме ця комісія суттєво розширила фонди картинної галереї, націоналізувавши художні цінності з дворянських садиб. А саме, із Диканьки (садиба Кочубеїв), Обухівки (садиба Капністів), Сокиринців (садиба Галаганів), Яготину (садиба Репніних). І для того, щоб розмістити усю зібрану колекцію, вирішили присвоїти галереї статус самостійного художнього музею. Так як картини потребували просторого нового приміщення, під музей виділили колишній особняк поміщика Болюбаша (вулиця Спаська, 11). Зараз на цьому місці знаходиться банк.
У цьому будинку на вулиці Спаській, 11 розміщувався музей. фото www.etoretro.ru
Як самостійний музей, картинна галерея проіснувала всього півтора року. Його перетворили на художній відділ теперішнього краєзнавчого музею. 1934 року галерею намагалися ліквідувати, але зробити цього не вдалося. І вже 1939 року Художній музей знову отримує статус самостійного, але вже обласного, музею. У будинку поміщика Болюбаша Художній музей розташовувався з 1951 по 1999 рік. За цей період – знову змінював адреси. І, нарешті, Рішенням сесії Полтавської міськради від 2000 року музей перевели до іншого приміщення, за адресою Фрунзе, 5. Саме за цією адресою сучасна Галерея мистецтв й вабить до себе полтавців та гостей обласного центру багатством мистецьких фондів, виставками сучасних майстрів пензля.
Під час Другої світової війни Художній музей залишився майже без експонатів
В архівних документах збереглися відомості, що до початку Другої Світової війни в музейних фондах знаходилося приблизно 30 тисяч експонатів. На жаль, всі цінні експонати не встигли вчасно евакуювати і тому за роки окупації Полтави експозицію музею добряче пограбували і знищили.
1944 року, коли Полтава ще лежала в руїнах, в місто повернули евакуйовані фонди музею і він відновив свою діяльність. 1945 року музей знаходився в у 4-х виділених для нього кімнатах будинку на вул. Комсомольській, 15. 1951 року Полтавський художній музей «повернувся» у відреставровроване приміщення на вулиці Спаській.
Полтавський художній музей разом з Краєзнавчим пограбували і підпалили під час війни гітлерівці. За даними істориків Краєзнавчого музею, як «Коло» писало раніше, врятувати вдалося частину художніх творів – 4176 експонатів.
Чим пишається Полтавський художній музей
Через те що стан нашвидку відремонтованої будівлі на вулиці Спаській визнали технічно незадовільним (висновок Полтавського філіалу Держбут України, лютий 2000), Художній музей перевели до іншого приміщення, на вулиці Фрунзе, де він знаходиться й нині.
Тут експозицію розмістили у двох окремих анфіладах першого поверху. Повністю зберегли принцип хронологічного розташування колекції. У лівій анфіладі – витвори мистецтва Західної Європи: живопис, скульптура, декоративна пластика, порцеляна. Серед унікальних – роботи Лукаса Кранаха, Равестейна, Клари Петерс, Хондекутера, Баччіареллі, Грьоза, Гварді тощо. У правій – твори українських та російських художників, зразки церковного начиння XVII-XVIII століть, скульптура, меблі. У двох окремих залах експонуються роботи Миколи Ярошенка. На сучасному етапі свого існування музей широко використовує переваги нового приміщення, зокрема знамениту велику виставкову залу: проводить масштабні тематичні фондові виставки. Крім того, саме в сучасній Галереї мистецтв відкривають нові імена художнього мистецтва на Полтавщині.
З музею в роки незалежної України викрали картини
Не обійшлося в історії музею й без чуток і міфів. 1997 року на Полтавський художній музей скоїли розбійний напад. Саме цей випадок й обріс чутками та міфами. Картини фламандського майстра Клари Петерс «Натюрморт» (1912 р.) та, як тоді вважалось, роботу французького живописця Ежена Делакруа «Нічний бій турків із хрестоносцями в 1204 році» були викрадені з художнього музею і повернулись у Полтаву майже через два роки. Серед міфів: говорять, що організатора викрадення картин з музею не знайшли досі, тоді як продавці викрадених картин у Британії відсиділи за ґратами по 8 років за злочин.
Микола Ярошенко. фото з сайту www.gallery.poltava.ua
Про традиції Галереї мистецтв
Галерея мистецтв у Полтаві відома як одна з найбільш значних в Україні. Велика виставкова зала, площею 550 квадратних метрів дозволяє розгорнути наймасштабнішу виставку. Атмосферу світлого свята, свореного зустріччю з прекрасним, всіляко підтримує «зимовий сад». Тут тропічна зелень та акваріум з екзотичними рибами гармонійно поєднуються зі скульптурними композиціями. Основний вид діяльності галереї – виставкова робота. Щомісяця змінюється експозиція великої виставкової зали. У середньому тривалість кожної виставки складає три тижні. За час існування Галереї встигли скластися певні традиції. Найголовніша з них – відкриття у грудні кожного року виставки з фондів Полтавського художнього музею; часто вона присвячена відзначенню річниці від дня народження того чи іншого славетного художника – Катерини Білокур, Івана Мясоєдова тощо. На виставці відбувається нагородження переможців щорічної премії імені Миколи Ярошенка. Напередодні Нового року зазвичай відкривається виставка «Зимовий вернісаж», на якій представлені роботи вихованців дитячих художніх студій, шкіл, гуртків. У цей час галерея мистецтв перетворюється на справжній казковий палац, від сходинок до даху прикрашений витворами дитячої фантазії. А 1 квітня, День сміху, полтавці звикли пов’язувати з Міжнародною виставкою-конкурсом карикатури.
