За своє недовге життя встиг вивчитися, стати членом таємної спілки, взяти участь у декабристському повстанні, 8 років відбути на каторзі. Після звільнення зазнав злиднів на чужині, проте збирався налагоджувати життя – зробив пропозицію коханій. Та одружитися не встиг – помер.
Фото www.rulex.ru
Нагадаємо, Іван Шимков був рідним братом Олександри, другої дружини Олександра Лук’яновича, багатого поміщика, друга Шевченка, очільника Миргородського дворянства, нащадка власника шедіївського замку з секретами, пов’язаного з масонами Полтави, про яких «Коло» писало у попередніх номерах газети.
Про цікаву особистість із Полтавського краю – далі у матеріалі.
Іван Шимков з Решетилівського району походив зі знатного роду
Рід Шимкових належить до високоосвічених, шанованих і талановитих людей в Україні. Шимкови посідають почесні місця у науці ХІХ сторіччя. Племінник Івана – Андрій Шимков – був професором, ректором Московського інституту, автором тритомника «Курс опытной физики». Інші родичі також були вченими. Проте йтиметься про одного з шанованого роду – Івана Шимкова. Народився він 1803 року у селі Михнівка Кобеляцього повіту (тепер Решетиліський район). Його батько був освіченим і багатим. Шимков також здобув освіту у Харківському університеті, потім вступив на службу до Алексопольського піхотного полку, пізніше переведений до Ставропольського. У віці 22-х років він вступив до таємної спілки, що утворилася у Решетилівці, яка мала на меті разом із іншими учасниками змінити існуючий лад у країні. З цього часу життя Івана Шимкова стало іншим.
Молодий військовий вступив до таємної спілки, щоб змінити світ
Полтавщина, насамперед Полтава, стала одним із осередків руху декабристів на його ранньому рівні. Декабристи, ким став Іван Шимков, походили з масонських українських лож. Визнаними масонськими центрами України були Київ, Львів, Полтава, Одеса, Харків, Житомир. Ложі брали під свою опіку шпиталі, школи, дитячі будинки, займалися просвітницькою діяльністю, друкували книжки, розповсюджуючи їх через книгарні та біблійні товариства. Низка лож займалася політичною діяльністю. Ложі «Об’єднаних слов’ян» у Києві та «Любов до істини» у Полтаві, зокрема, переросли в політичні таємні товариства, метою яких було обмеження самодержавності й створення конфедерації слов’ян на рівних засадах, введення конституції. Передова молодь критикувала кріпацтво, деспотизм, беззаконня, розповсюджувала літературу, вела просвітницьку роботу серед солдатів, обурювалась військовими поселеннями, визволяла із кріпацтва талановитих людекй. Після заборони в Україні масонських організацій 1819-го на базі них створювались інші підпільні, таємні, які й були колискою декабристів. Членом однієї із таких спілок став 22-річний Іван Шимков.
У квітні 1818-го брати Борисови – Андрій і Петро – служили юнкерами у 26-й артилерійській бригаді, дислокованій на території Полтавщини. Організували в Решетилівці таємну організацію «Товариство першої згоди». Невдовзі воно змінило назву – «Товариство друзів природи» і стало основою для утворення 1823 року «Товариства об’єднаних слов’ян». Напрямок розвитку політичних поглядів членів цього товариства споріднений із переконаннями таємних організацій декабристів – прагнення до ліквідації рабства, нерівності. «Товариство друзів природи» мало статут, клятву, але ці документи не збереглися.
Іван Шимков став членом цього таємного товариства у кінці літа 1825 року. Брав участь в об’єднавчих нарадах «Південного товариства» і «Товариства об’єднаних слов’ян». Виявив готовність разом зі своїм полком взяти участь у повстанні декабристів. Готувалося захоплення влади та арешт царя, а якщо потрібно – і його знищення. У цих умовах в Івана Шимкова була особлива місія – він мав підтримувати зв’язок між керівниками повстання. Після поразки повстанців основна їхня маса була заарештована. Серед них – і полтавець Шимков. 1826-го його засудили до 12-річної каторги (згодом термін був скорочений до 8 років), яку він відбував у Читинському острозі й Петровському заводі.
Довідка «Кола»:
Петровський завод – чавуноплавильний металургійний завод у Забайкальській області.
Після каторги декабрист Шимков помер у злиднях
Могила та надгробна плита Шимкова у Батуриному (Бурятія). Фото moy-ulan-ude.ru
Після завершення терміну каторги вже хворий Іван Шимков був направлений на поселення у Батуринську слободу Іркутської губернії (нині село Батурино, Прибайкальский район Бурятії ). Там він жив у бідності. Отримував матеріальну допомогу від декабристів. Займався літературною діяльністю, робив переклади з іноземних мов. Публікація його праць була заборонена.
1836 року просив дозволу одружитися з Феклою Батуріною, яка його доглядала. Проте цього зробити не встиг – помер від хвороби. Похований на цвинтарі біля Стрітенської церкви села Батурино. За переказами, пам’ятну плиту на його могилу привезла княгиня Марія Волконська.
Довідка «Кола»
Княгиня Марія Миколаївна Волконська – дружина засудженого декабриста Сергія Волконського, поїхала за ним до Сибіру. За версією, підтриманою багатьма дослідниками, була таємним коханням Олександра Пушкіна. Померла у маєтку Кочубеїв у селі Вороньки. 1975 року на екрани вийшов фільм «Звезда пленительного счастья». Роль Марії Волконської виконала Наталя Бондарчук.
Марії Миколаївні присвячені вірші А. Одоєвського («Кн. М. Н. Волконської» («Був край, сліз і скорботи присвячений ...», 1829) і В. Кюхельбекера («Марії Миколаївні Волконської»).
Валентина Зайченко
