З іменем цього письменника пов’язано багато легенд і таємниць, розгадати які не вдалося й досі. Заглянути в шпаринку таємничого і дивацького життя автора знаменитих «Вечорів біля Диканьки» пропонуємо в матеріалі «Кола».
Микола Гоголь. фото varta.com.ua
Миколу Гоголя вимолили у Бога і назвали на честь ікони
Містика супроводжувала класика літератури з самого дитинства. Більше того, його народження теж називають містикою. З 12 дітей, які народила мати Гоголя, Марія Гоголь-Яновська, вижили лише чотири дівчинки і два хлопчики. Дослідники біографії Миколи Гоголя говорили, що діти помирали через слабкі гени батька. Проте поряд з цим існувала й інша думка. Існує легенда, що виною нещастю в родині Гоголів-Яновських було прокляття.
Щоб народити здорову дитину, Марія, дізнавшись про свою вагітність, щодня ходила 13 кілометрів пішки у Диканьку, молилася перед іконою Миколи Чудотворця в Свято-Миколаївській церкві. Обіцяла назвати сина, якщо той виживе, на честь ікони, перед якою вимолювала довгоочікуване маля. І диво сталося: жінка народила здорового сина. Відтоді у Миколи на все життя залишився містичний зв’язок з Диканькою. Згодом в багатьох дослідженнях біографії Гоголя знайдуть записи, що письменник часто, повертаючись з Петербурга, навіть не заходив додому, а з порогу прохав запрягати коней і їхати у Диканьку.
Гоголю закидали розбещування юнака і через це мало не викликали на дуель
Гоголь упродовж життя страждав на різні фобії, наслідком чого ставали часті депресії і нервові розлади. Серед безлічі інших страхів письменнику був також притаманний сильний страх перед жінками, яких він здебільшого намагався уникати. Саме уникання жінок стало причиною того, що знаменитого письменника почали вважати гомосексуалістом. Вперше думку про гомосексуалізм Миколи Гоголя висловив італійський психіатр і криміналіст Чезаре Ломброзо. Він також назвав причиною хвороби і смерті Гоголя «сексуальні аномалії», які супроводжували вроджену гомо сексуальність письменника. Втім, говорити про можливу нетрадиційну орієнтацію класика почали уже після його смерті. Ще одна не доказана легенда його можливої нетрадиційної орієнтації Гоголя: завдяки письменницькій славі він зміг уникнути дуелі з гусарським унтер-офіцером, який звинувачував Миколу Васильовича в розбещенні свого неповнолітнього брата.
В житті Гоголя все-таки було кохання
Олександра Смирнова-Россет. фото www.e-reading.ws
Попри це, в житті Гоголя все ж були жінки. Але існує припущення, що він ніколи не мав наміру одружитися і створити щасливу родину. Вважали, що Гоголь був закоханий в одну із перших придворних красунь Олександру Смирнову-Россет. Приблизно в десятках публікацій про життя і творчість Миколи Васильовича журналіст знайшла інформацію, що Олександра була єдиною жінкою, яка по-справжньому захоплювала Гоголя. З нею товаришували Пушкін, Жуковський, Лермонтов. Та лише Гоголю дівчина родом з України, з села під Одесою, відкрила своє серце: співала йому українських пісень. Про свої ніжні почуття до неї Гоголь ніколи не говорив Олександрі і лише після того, як вона вийшла заміж за іншого, сама запитала Гоголя, чи не закоханий він у неї? Збереглися спогади, що під час цієї розмови Гоголь знітився і, нічого не сказавши, втік.
Нерозділене кохання до Гоголя першої красуні Москви
1838 року в житті Гоголя відбулися значні зміни: закохався в сестру знайомого графа, Анну Виельгорську. Через деякий час товариш, який довго хворів, помер, і Гоголь чекав, доки Анна перестане носити траур по брату, щоб запропонувати руку і серце. Коли граф помер, Гоголь наважився запропонувати Анні шлюб. Але мати дівчини відмовила молодому письменнику, вважаючи, що літератор не рівня їй доньці. І хоча відмова глибоко образила Гоголя, та до заміжжя все ж товаришував з Анною.
Після цього Микола Гоголь більше не намагався влаштувати свою долю, поринув у творчість. В багаточисельних життєписах Гоголя після випадку з невдалим шлюбом з Анною не зустрічається більше жодної згадки про жінок. Після невдачі Гоголь написав 1848 року Жуковському про те, що «…не повинен зв’язувати себе жодними путами на землі, в тому числі й сімейними».
Євдокія Ростопчина, московська красуня, безнадійно закохана у Гоголя. фото tata-cheshuina.livejournal.com
Крім цього, існує думка, що Гоголь розбивав серця представницям слабкої статі. Принаймні до наших часів збереглася така історія. Коли 1852 року хоронили письменника, вночі у церкву, де лежала труна, зайшла дама в чорному одязі. Її обличчя закривала вуаль. Студенти, які чергували в церкві, не наважувалися наблизитися до жінки. Вона ж мовчки наблизилася до труни, відкинула вуаль і нахилилася до померлого. Говорять, жінка пробула біля покійного Гоголя всю ніч, час від часу цілуючи обличчя. І покинула церкву лише рано-вранці. Виходячи, похитнулася, і, щоб допомогти втримати рівновагу, студенти кинулися на допомогу незнайомці. Коли ж її вивели, виявилося, що на таємничу мовчазну жінку чекала карета з гербом Роспчиних. Жінкою, яка провела ніч перед труною письменника, виявилася Євдокія Ростопчина, поетеса і перша красуня Москви. На похоронах Гоголя її не було, але до самої її смерті, говорять, на могилу Гоголя кожного дня привозили свіжі квіти. В Євдокію були закоханими Олександр Дюма, Лермонтов, але Гоголь після любовних невдач залишився байдужим до красуні.
Життя в постійному страху: колекція фобій Гоголя
Окрім страху перед жінками і боязні шлюбу, Гоголь мав інші фобії. Письменник був дуже вразливим, це пере доля йому від матері. Чи не найбільшою фобією Гоголя була так звана тафефобія – страх бути похованим живцем. Із цієї причини Гоголь ще замолоду постійно складав заповіти, аби під час поховання було напевне засвідчено його смерть. Крім цього психічного комплексу, письменником нерідко оволодівав острах захворіти, тому він остерігався торкатися багатьох побутових речей. За спогадами сучасників Гоголя, до власної смерті письменник ставився спокійно, ніби був готовий до неї. Серед причин, які призвели до його передчасної кончини у віці майже 43 років, крім інших причин, називають добровільне позбавлення себе їжі.
Загалом дослідники історії хвороби письменника нарахували в Гоголя щонайменше 6 фобій. Письменник боявся Страшного суду і пекла. Також митець страждав на тафефобію, страх бути захованим заживо. Письменник настільки боявся заснути і опинитися в могилі, що писав своїм друзям: «заповідаю тіла мого не хоронити доти, доки не з’являться явні ознаки розкладу. Нагадую про це, бо уже під час хвороби находили на мене хвилини життєвого оніміння, серце і пульс переставали битися». Ось уже двоє віків блукає світом легенда, що ця фобія Гоголя справдилася. Нібито 79 років після смерті Гоголя, під час перепоховання, тіло письменника знайшли в іншому положенні, а оббивка труни була пошкоджена.
Серед інших фобій – страх отруєння ліками (препарати, які призначали йому лікарі, категорично відмовлявся приймати);
Танатофобія (страх раптової смерті, він панічно боявся помираючих, церемонії похорон).
Попри те, що про Гоголя і його дивне життя збереглося немало інформації, страхи та таємниці видатного письменника досі залишаються нерозгаданими. Дослідники по крихті уже два століття підряд збирають подробиці самотнього життя Гоголя. Ім’я полтавця, який прославився на весь світ, досі оповите загадками.
