Історія полтавських друкованих видань розпочинається із газети «Полтавские губернские ведомости», що була заснована у 1838 році. Чи багато хто здогадається, яку назву має вона тепер? Це – «Зоря Полтавщини» у первісному її вигляді. Більше фактів ми можемо дізнатися завдяки історичній літературі, присвяченій місту Полтаві.
Отже, зазначене видання неодноразово змінювало назву та періодичність.
фото архівів
2 квітня (за старим стилем) 1838 року почали видаватися «Полтавские губернские ведомости». Газета спочатку виходила двічі на тиждень (до 1907 року), згодом – тричі на тиждень. Так поступово видання перетворилося на щоденне. Першим редактором був викладач гімназії Іван Бутков. Газета складалася з двох частин: офіційної, де друкувалися розпорядження, постанови і повідомлення центральної і місцевої властей, і неофіційної, де вміщувалися статті та замітки з історії Полтавщини, медицини, гігієни тощо. В цьому розділі часто публікувався викладач кадетського корпусу, відомий історик і краєзнавець Павло Бодянський, який певний час був редактором.
Після жовтневої революції 1917 року полтавська губернська газета виходила під назвою «Молот». Пізніше — «Голос комуніста», «Більшовик», «Голос труда», «Більшовик Полтавщини»
За іншими даними, «Зоря Полтавщини» бере початок від «Ізвєстій» Полтавської Ради робітничих і солдатських депутатів: «Вісті Полтавської Ради робітничих, солдатських і селянських депутатів» (з 1917 р.) «Вісті Полтавської Ради робітничих, вояцьких та селянських депутатів» (1918 рік), «Бюллетень военно-революционного комитета Полтавщины», «Известия военно-революционного комитета Полтавщины» і «Известия Полтавского губернского комитета КП(б)У и Совета рабочих, крестьянских и красноармейских депутатов» в 1919 році. Від 9 червня 1920 року — «Вісті Полтавського губернського виконавчого комітету Ради робітничих, селянських та червоноармійських депутатів». Від 12 квітня 1921 року — орган Полтавського губкому КП(б)У «Вісті — Известия». У 1922—1924 роках — «Голос труда», у 1924—1941-му — «Більшовик Полтавщини».
Першим редактором «Більшовика Полтавщини» був Лаврентій Дяченко. Потім газету редагували Я. Донський, Ф. Ільченко, М. Черевань, І. Горобець. Тривалий час в газеті працював фельєтоністом відомий український письменник Пилип Капельгородський.
Не завжди правлячому режиму подобався стиль полтавських журналістів. У 1938 році у ГУЛАГ був засланий редактор «Більшовика Полтавщини» М. І. Черевань. Помер в таборі журналіст Ф. Я. Злидень, розстріляний за рішенням НКВС П. Й. Капельгородський.
Останній номер «Більшовика Полтавщини» вийшов 22 червня 1941 року — в день початку Великої Вітчизняної війни. А у вересні 1943 року, після захоплення Полтави радянськими військами, з літака було скинуто перший свіжий номер обласної газети під назвою «Зоря Полтавщини», яку газета носить і досі. Першим редактором повоєнної газети став О. Сидоренко.
У 1967 році газета нагороджена орденом «Трудового Червоного Прапора».
У 1961 році при редакції «Зорі Полтавщини» відкрився вечірній університет журналістики, який протягом тридцяти років очолювала ветеран редакції Н. С. Яворська. У 1993 році на громадських засадах створено музей газети, першим директором якого став інший ветеран «Зорі» — С. Писаренко.
Є у «Зорі Полтавщини» ще одна традиція. В 1949 році редакція започаткувала легкоатлетичну естафету на честь дня визволення Полтави від німецьких окупантів. Естафета відбувається щорічно 23 вересня.
В повоєнний час редакцію очолювали М. Г. Миронець, Д. М. Прилюк, Ф. М. Коба, І. М. Наливайко, І. В. Сподаренко, Л. Ф. Кізь, Л. В. Думенк
Газета «Полтавський Вісник» виникає на початку XX століття (1 грудня 1902 року, під старою назвою «Полтавскій вестникъ»). Вона швидко набула популярності завдяки широкому висвітленні різноманітних аспектів життя міста і губернії.
За ідею взявся уже відомий на Полтавщині журналіст і письменник Дмитро Іваненко. Йому вдалося успішно пройти всі бюрократичні перепони, які чинила влада щодо створення нових періодичних видань
Іваненко очолював редакцію «Полтавского вестника» до 1907, потім змушений був залишити цю посаду у зв'язку з фінансовими ускладненнями. Пізніше разом з братом Яковом він засновує нову газету «Полтавскій голосъ». Вона виходила до 1915 року, а тоді у зв'язку з фінансовими негараздами, що виникли в період війни, припинила своє існування. Дмитро Олексійович змушений був працювати в різних міських установах. Після революції і громадянської війни він обрав учительську стезю, викладав українську і російську літературу в трудовій школі. 1927 року вийшов на пенсію і переїхав жити в Харків, а потім у Київ до своєї доньки, відомої письменниці Оксани Іваненко. З початком Великої Вітчизняної війни разом з родиною доньки змушений був виїхати в евакуацію, там у Свердловську захворів і помер 1 січня 1943 на 84-му році життя.
Заснована Дмитром Іваненком газета «Полтавскій вестникъ» виходила до 30 квітня 1917 року. Потім випуск її припинився. Редакція обіцяла читачам, що шукає кошти і незабаром сподівається відновити вихід. Та це вдалося зробити аж через… 73 роки.
14 листопада 1990-го полтавці знову отримали газету з такою ж назвою. Щоправда, то був уже орган міської ради. Своєю демократичною позицією, відстоюванням національних інтересів «Полтавський вісник» швидко здобув популярність жителів не лише міста, а й навколишніх сіл. Швидко зріс тираж газети, її вплив. Це викликало невдоволення тогочасної комуністичної влади. В період ГКЧП, в серпні 1991 року, вона навіть мала намір закрити «Полтавський вісник». Але не встигла. Путч зазнав поразки, комуністична диктатура дійшла до свого повного краху. На руїнах радянської імперії постала незалежна Україна.
Ще однією радянською газетою – вже 40-их років ХХ століття, був «Комсомолець Полтавщини», редактором якої був С. Любовський (особистість якого, нажаль, так і не вдалося дослідити достеменно). Виходила газета з 1938 р. три рази на тиждень. Це було досить яскраве за різнотематичністю видання, хоча і не без прорадянських та пропартійних гасел. У ній містилися як новиннєві повідомлення, так і легкі й невимушені статті розважального характеру, та навіть існував цілий розділ із «закордонними» новинами (розділ «За кордоном»).
Не лише єдиною паперовою журналістикою славиться Полтава. Так, у грудні 1937 року була заснована радіокомпанія «Лтава» - перше Полтавське обласне радіо.
Днем народження телеканалу вважається 1 липня 1977 року — день відкриття телевізійного кореспондентського пункту Полтавського облтелерадіокомітету, який готував матеріали місцевої тематики для Українського телебачення.
Роботу на власному телевізійному каналі ОДТРК розпочала в 1991 році.
