Пройшло 28 років… Та все ж хотілося повернутися у минуле, згадати той рік, коли все й відбулося. Завжди із завмиранням серця слухаєш як батьки розповідаються одну й ту ж історію. 1 травня, святкова демонстрація, всі з діточками гарно вбрані, навіть не підозрюють, що знаходитися на свіжому повітрі для них небезпечно, радіють, зустрічають друзів. На тривогу налаштовують незрозумілі кольорові розводи в калюжах після теплого травневого дощику. Але, то пусте, думають батьки, займаються буденними справами.
Та незрозуміла тривога черв’ячком закрадається... Дивні розмови із сусідами, які на той час «більше знали», порада з їхнього боку рідше гуляти з дітьми на подвір’ї, не вивішувати чисту білизну сушитися на двір. Мине декілька днів і утримувати інформацію про аварію на ЧАЕС властителі політичного світу будуть не в змозі. Поодинокі повідомлення з’являться у періодичній пресі...
Щоб окреслити ситуацію 1986 року звернулися до преси. «Старожилами» інформування населення Полтавщини виявилися «Зоря Полтавщини» та «Комсомолець Полтавщини». Проаналізувавши «Зорю» за 1986 рік стало зрозумілим, що тогочасна преса не дуже відгукувалася «на злобу дня», скоріше дотримувалася вектору політичної стабільності з домішком людського фактору.
Звичним форматом для «Зорі» було висвітлення проблем сільськогосподарського сектору, представлення громаді кращих доярок та повідомлення результатів змагань серед тих же доярок чи хліборобів. Гумористичні вкраплення та спортивні новини – це те, без чого не обходилася газета. Завдання партії, питання обговорені на з’їздах і звичайно ж цілі шпальти тексту виступів лідерів партії. Друкувала «Зоря» частково «тексти проектів основних напрямків економічного та соціального розвитку СРСР на 1986-1990 роки». Пильно придивившись можна було знайти і рекламу першого універсального продовольчого магазину на Полтавщині.
У «квітневих» номерах нічого не віщувало лиха – писали про візит болгарських друзів на полтавський фарфоровий завод, про благоустрій міста, про посівну та змагання хліборобів. І ось номер за 26 квітня, як потім стало відомо, - день вибуху на Чорнобильській АЕС. Рубрика «Де, що, коли» сповіщає про заходи на суботу та неділю, серед яких – у Міському будинку культури лекція-концерт «Ленін і музика», концерт «Ми вірна зміна тобі, комсомол». Ще – турнір по шахам, показ документальних фільмів для старшокласників «Дорога до лиха» та «Підлітки, що п’ють» та інше.
І в наступних випусках про Чорнобильську трагедію ні слова. Підготовка до 1 травня, святкова кольорова газета. Фото, як святкують у місті та області, всі на параді… Лише на шпальтах газети «Зоря Полтавщини» за 6 травня 1986 року, майже поруч із статей про те, що відбувся марш-парад духових оркестрів, майорить повідомлення ТАРС, в якому йдеться, що ведуться роботи по ліквідації наслідків трагедії, що іноземні держави пропонують допомогу, але радянський уряд робить все можливе, задовольняє усунення наслідків трагедії власними можливостями. Цікавими є такі рядки: «певні кола роблять спробу використати те що сталося з негідною політичною метою. В пропагандистський оборот запущено чутки… мусують небилиці про тисячі загиблих, про паніку серед населення і т. інше». Далі йдеться, що спокійно йдуть роботи по зупиненню трьох інших реакторів…
Після 6 травня повідомлення про стан робіт по ліквідації аварії з’являються у кожному номері газети. Але в основному уряд виправдовує подію, намагається запевнити, що великої небезпеки немає. Йдеться про те, що «26 квітня о 1 годині 23 хвилини при плановій зупинці блока сталася аварія з частковою руйнацією активної зони 4-го реактора і виходом осколків поділу за межі станції». Ще виявляється, що у результаті вжитих заходів, рівень радіації в повітрі прийшов у норму. Це повідомляли полтавцям 7 травня. Залишається небезпека у прилеглих районах, звідки здійснювали евакуацію населення.
11 травня. Стаття «Чорнобильска АЕС ситуація стабілізується». Не повірите, але все описано в райдужних тонах, здоров’я людей у безпеці, водойми Київщини не забруднені, туристи гуляють містом… «Радянські власті не виявили чогось, що змусило б закрити інші реактори». Далі йдеться, що на ЧАЕС було справне технічне обладнання і причиною аварії могла стати лише неочікувана малоймовірна, непередбачувана випадковість. Фатальна випадковість!…На закиди про замовчування інформації про трагедію, на той час відповідь у пресі була сформульована таким чином, що велася робота по відселенню жителів, повідомлялися усі відповідні інстанції, створювати паніку серед іншого населення було недоречним.
Який би не був антураж навколо вибуху 26 квітня 1986 року на Чорнобильській АЕС, факт залишається фактом. Це трагедія, від якої постраждало населення, наслідки якої відчутні і у подальші часи нашої історії. Радіоактивна хмара від аварії пройшла над європейською частиною СРСР, більшою частиною Європи, східною частиною США. Приблизно 60% радіоактивних речовин осіло на території Білорусі. Близько 200 000 чоловік були евакуйовані із зон забруднення. У пресі все ще «лунали» заклики не вірити повідомленням про тисячі загиблих («Опромінені брехнею»), публікували подяки за допомогу постраждалим внаслідок аварії.
… Життя й сьогодні не стоїть на місці… і лише донині люди помічають кольорові розводи на асфальті після дощу…
