У цьому переконуюся кожного разу, напередодні чергових виборів: парламентських, президентських, місцевих. Учасники передвиборчої гонки з метою дискредитації конкурентів вдаються до різних методів, найбрудніших виборчих технологій, на що тільки здатна ця «безмежна дурість»: розповсюдження агітпродукції з образами, поширення агітаційних газет з неправдивою і наклепницькою інформацією, публікація матеріалів, у яких викривляються дані, а в окремих випадках, про які піде мова далі, – і відверта брехня. Однак, варто зізнатися, коли за цими процесами спостерігаєш в інших містах, регіонах України, подібна інформація не настільки боляче ріже вухо й зір, як тоді, коли за рейтинги подібною ціною борються кандидати у рідному краї, яких добре знаєш не один рік, бачив у роботі, знаєш їх можливості. І головне уже не потребуєш якоїсь додаткової передвиборчої реклами. Своїх «героїв» ми знаємо в обличчя…
В одному з останніх номерів місцевої райони прочитав крик про допомогу! Її потребує кандидат в народні депутати України по 148 виборчому округу до якого входять Семенівський, Оржицький, Хорольський, Лубенський та Великобагачанський райони, Юрій Саковський. Прес-служба кандидата звертається до жителів вищевказаних населених пунктів з закликом: «Допоможімо Юрію Саковському стати народним депутатом!» Хоча перед цим в тексті мова йде про те, що «наш земляк, депутат районної ради, перший заступник директора ПАФ «Україна» має … божий дар – творити добро і допомагати людям». То виходить, що реалізувати його Юрій Саковський може лише в стінах Верховної Ради!? Може й так. Бо ж в інших донині якось не вдавалося.
Я добре знаю цього кандидата в нардепи. Певний час ми співпрацювали в органах державної влади і я мав нагоду переконатися в його «надлюдських» здібностях. Проте цього не траплялося. Натомість цей посадовець володів унікальним вмінням з’являтися, як кажуть, в потрібний час в потрібному місці, а саме там, де кипить робота: де хтось організував людей на суботник, де ремонтуються шляхи, молотяться поля. Тоді результати спільної громадської праці увінчувалися успіхом для одного – Юрія Саковського, бо, бачте, якби не він, цього б ніколи не відбулося.
Так, в кількох останніх статтях місцевої районки він «приписує» собі всі кращі заслуги Великобагачанської громади протягом десятків років: газифікація та централізоване водопостачання маємо завдяки його Божому дару – робити добро людям. Саме завдяки йому в районі будувалися дороги, відновило свою роботу радіо, була реконструйована лікарня, побудований «найкращий в області стадіон». Під цим переліком Юрій Саковський вважає варто ставити прізвищем його творця – самого себе, тобто Юрія Саковського.
Дорогі земляки! Я можу довго аналізувати і критикувати статті про Саковського, що надрукував «Рідний край», однак хочу запитати вас про інше. До яких пір ми не поважатимемо самі себе? Скільки ще будемо обирати кращих серед гірших? Підтримувати таких «гумористів», щоб замість КВН дивитися не менш смішні засідання сесій Верховної Ради. Якщо депутати не можуть бути чесними з нами, то принаймні ми самі повинні бути чесними самі з собою. Ми повинні визнати і не боятися говорити вголос, що «найкращий стадіон в області» - наша спільна справа, до якої долучилося ФСТ «Колос» при матеріальній підтримці наших місцевих приватних підприємств і підприємців, без яких взагалі б нічого не відкривалося і не будувалося, адже ми добре знаємо, що в період незалежної України бюджетних коштів на розвиток соціальної сфери інфраструктури немає.
Архітектурний ансамбль, що знаходиться при в’їзді в Багачку теж створювався не Божим талантом, а руками миргородського скульптора Куриліна та нашого працівника культури Валентина Коваленка за кошти знову ж таки місцевих приватних підприємців. Газифікувати населені пункти Великобагачанщини вдалося завдяки дії Державної програми. За її успішну реалізацію відповідали Микола Халдай та Григорій Олексенко. Те ж саме стосується Програми «Питна вода», розробленої на державному та обласному рівні.
Завдяки реалізації Програми розвитку культури і спорту наша територіальна громада зуміла домогтися аби спортивні майданчики мали штучне покриття. Ще можу безліч конкретних справ назвати, які вдалося виконати нам, людям. І це наша спільна справа. Заслуга колективів працівників галузі освіти, культури, медицини, спорту, керівників та колективів працівників сільськогосподарських підприємств, фермерських господарств, апарату районної ради, депутатському корпусу, приватних підприємців. Саме завдяки цим людям розвивалася інфраструктура нашого району, а не завдяки одному, бачте, царю Саковському.
Особливо варто подякувати Віктору Геращенку, Юрію та Віктору Кордубанам, Івану Балюку, Володимиру Журавлю, Ігорю Діденку, Курбану Курбанову, Володимиру та Івану Чешкам, Геннадію Шпирні, Сергію Балюку, Борису Хорольському, Григорію Хану, Михайлові Костенку, Ростиславу Рожку, Миколі Карпенку, Надії Доброскок, Григорію Полтавцю, Івану Семуці, та багатьом іншим людям і їх працьовитим колективам, а також сільським, селищним головам. Багато з цих та інші люди, з якими в різні часи доводилося співпрацювати зверталися до мене з проханням розповісти на сторінках газети правду про Саковського і розвіяти міф, який він створив навколо своєї персони. Нині ж люди ще більше обурюються тим, що цей кандидат в нардепи після того як все відкрив і побудував взявся на власних руках піднімати українське військо. Каже, возив бронежилет в зону АТО.
Пробачте, благодійний фонд «Допоможи захиснику Вітчизни», який я очолюю, 80 бронежилетів вже туди відвіз, але ми, громадяни, про це не говоримо, адже немає тут чим гордитися. Нам соромно, що нині так відбувається. А кандидат в народні депутати Саковський вважає це гарним вчинком, гідним того, аби люди довірили йому депутатський мандат. Більше того, я вам скажу цей бронежилет придбаний за кошти звичайних, сільських людей, а не Саковського. А проте йому це не заважає піаритися перед виборами, де там, навіть сприяє!
Дорогі земляки! Ви мене знаєте. Я нікуди не збираюся балотуватися, не хочу когось поливати брудом безпідставно, когось вихваляти. Я ні за кого не агітую. Я лише прошу цінувати себе та своїх дітей, боротися за їх краще майбутнє і реально оцінювати можливості кандидатів, а ще їх особисті якості.
Якщо людина лукава і говорить неправду зараз, маніпулюючи нами, прикриваючись іншими впливовими особами, навряд чи вона зміниться, досягнувши мети.
Олег Діденко, голова Великобагачанської РДА (2005 – 2011 роки)
