фото з сайту: comments.ua
Адже від майбутнього президента тієї чи іншої держави, залежить не лише доля його громадян, а й те, як складуться стосунки з іншими країнами, зокрема й Україною.
У сучасному світі президента обирає народ, парламент або надпарламент
Існують різні способи обрання глави держави. Усе залежить від моделі президентства, яка прийнята в країні. У сучасному світі – це прямі та непрямі вибори глави держави.
Прямі вибори притаманні країнам із президентською (за винятком Індонезії) і напівпрезидентською формами правління. Безпосередньо населенням глава держави обирається в Бразилії, Мексиці, Росії, Україні, Франції, Азербайджані та деяких інших країнах. Такий порядок виборів відповідає тому центральному місцю, що його президент займає в державі, і дає йому своєрідний «прямий» мандат з боку виборців. Прямими виборами президент обирається і в багатьох парламентарних державах: Австрія, Ірландія, Ісландія, Румунія, Болгарія, Молдова.
Непрямі вибори президента проводяться парламентом або спеціальними виборчими колегіями, сформованими на базі палат парламенту спільно з регіональними і місцевими органами влади.
У більшості парламентських республік, таких як Греція, Мальта, Ізраїль, Чехія, Словаччина президент обирається безпосередньо парламентом, що теоретично не повинно давати главі держави змоги протиставляти себе цьому представницькому органу. Подібні вибори практикувались і в колишніх соціалістичних державах, приміром Румунії. Нині ж аналогічно обирається глава держави у КНР і КНДР.
У деяких країнах процедура обрання президента має специфічні особливості. В Індонезії, наприклад, глава держави обирається своєрідним надпарламентом – Народним консультативним конгресом. У СРСР таким надпарламентом був з’їзд народних депутатів. 1989 року таким чином був обраний перший і останній президент СРСР Михайло Горбачов.
В Єгипті кандидатури на пост президента спочатку висуваються на безальтернативній основі парламентом, а потім схвалюються на загальному референдумі.
Досить специфічна система виборів у США (а донедавна у Фінляндії й Аргентині). Зовні вона мало відрізняється від прямих виборів. І все ж громадяни безпосередньо обирають не президента, а колегію виборників, які потім обирають главу держави.
Обрання президента спеціальною виборчою колегією практикується в деяких (переважно парламентських) державах з федеративним устроєм. Так, у Німеччині президент обирається федеративними зборами, які складаються із членів Бундестагу і представників земель, які обираються законодавчими органами суб’єктів федерації. Аналогічна система виборів існує в Індії і Пакистані. Така система виборів приймається не випадково, а щоб, з одного боку, підкреслити роль президента як гаранта національної єдності, а з іншого – його другорядну роль у державному механізмі, похідну від інших інститутів влади.
В Італії президента обирає колегія виборників, до якої поряд із членами обох палат парламенту входять і представники органів місцевого самоврядування – областей.
Кого і на скільки обирають у президенти
Більшість кандидатів на президентських виборах у різних країнах є лідерами чи представниками партій. Саме ці претенденти мають найреальніші шанси перемогти на виборах.
У США, західноєвропейських і в більшості латиноамериканських країн прямі президентські вибори перетворюються на чергове змагання провідних партій за голоси виборців. У підсумку перемагає той кандидат, який, на думку більшості виборців, запропонував привабливішу політичну програму і як особистість більше, ніж його суперники, підходить для виконання обов’язків президента. Однак у багатьох азіатських і особливо африканських країнах, де й досі панує однопартійна система, у кандидатів опозиції практично немає шансів перемогти на президентських виборах.
У багатьох країнах загальні та прямі президентські вибори можуть проводитися в один і в два тури. Для того щоб бути обраним на пост президента після першого туру в Австрії, Фінляндії та Україні, кандидатові треба набрати більше ніж половину голосів усіх виборців (50% + 1), які брали участь у голосуванні (у Франції досить абсолютної більшості поданих голосів). Якщо жоден із кандидатів не одержує передбаченого основним законом числа голосів у першому турі президентських виборів, проводиться другий тур, в якому беруть участь уже тільки два кандидати, що набрали найбільшу кількість голосів у першому турі. Переможець другого туру і стає президентом країни.
У США президентські вибори в більшості випадків проводяться в один тур, бо там діє мажоритарна виборча система відносної більшості.
Найчастіше главу держави обирають на 4-5 років, рідше – 6-7.
Так, термін президентських повноважень, що становить чотири роки, передбачений конституціями США, Угорщини, Румунії, Молдови, Коста-Ріки, п’ять років – Німеччини, Греції, Португалії, Чехії, Індонезії, Росії, України, шість років – Австрії, Єгипту, Мексики, Фінляндії, Філіппін, сім років – Франції, Італії, Ірландії, Туреччини.
Перевибори на наступний термін в одних країнах (Франція, Італія, Індонезія, Єгипет, Філіппіни) допустимі без будь-яких обмежень. В інших країнах одна і та ж особа може бути обрана або не більше ніж на два терміни загалом (США, Польща, Хорватія, Білорусь), або не більше ніж на два терміни підряд (Україна, Португалія, Чехія, Словаччина, Киргизстан). А в таких країнах як Мексика, Болівія, Нікарагуа, Еквадор, Республіка Корея повторне обрання на посаду президента взагалі неможливе за конституцією.
Читайте також: як знайти приймальні кандидатів у Президети в Полтаві.
