Тому він не міг пройти осторонь проблеми, яка виникла на ВАТ «Полтавське АТП-15327».
– АТП було надійним прибутковим підприємством: на 5 гектарах землі, на перехресті Київського Шосе та вулиці Фрунзе розміщувалася уся необхідна інфраструктура – діагностичні майстерні, малярний цех, транспортний парк, власна підстанція та водогін, – говорить Юрій Борисович. – Банкрутство підприємства почалось з того моменту, коли попередня влада вимагала 50 % прибутку від АТП за право возити людей по маршрутах міста. Тоді керівництво підприємства від цього відмовилось. Через це увесь колектив (тисяча чоловік) фактично залишився на вулиці, розірвавши всі угоди. Місяць за місяцем велике підприємство вмирало. Хто тільки їм не обіцяв допомогти та вирішити це питання. Навіть Сергій Каплін в своїй газеті на минулих виборах пообіцяв допомогти АТП і сказав, що «за вухо відведе кожного, хто вкрав хоча б клапоть землі у простих полтавців!».
За цей час на підприємстві було все розкрадено (вирізано опалення та за копійки розпродано всю техніку), здійснено рейдерське захоплення – відомою російською компанією НК «Красноленинскнефтегаз». Звернення акціонерів АТП до правоохоронних органів за останні роки боротьби не дали жодного результату. Лише після того, як акціонери звернулися до Юрія Кривошеєва, міліція взялась за справу та розпочала слідство. Юрій Борисович обіцяє вирішити це питання, а не лише пропіаритись на ньому, як це робили інші:
– Не можна закривати очі на подібне свавілля. Я це так не залишу, зроблю все можливе, аби повернути людям робочі місця та акції працівникам. Саме для цього я йду до Верховної Ради – допомагати людям. Йду, поміж усього, вирішувати і транспортні питання, яких, на жаль, у нас дуже багато.
Михайло Олексієнко
