Олександр Лаврентьєв Фото: Тетяна Цирульник
Цей вечір пам’яті – єдиний захід, який не відмінили того дня у Полтаві, коли проводжали в останню путь Анатолія Кукобу.
Талановитий Сашко Лаврентьєв, автор понад тисячі віршів, трагічно загинув рік тому. Врятувати його могла лише трансплантація серця і два роки хлопець мужньо боровся за життя в очікуванні операції. Але, через бюрократичну тяганину і недоліки законодавства, дитяче серце не дочекалося порятунку.
Вихованці студії «Соняшник» читають вірші Сашка Лаврентьєва Фото Тетяни Цирульник
Протягом двох годин друзі та близькі Сашка читали його вірші, ділилися світлими спогадами, говорили про те, що смерть хлопчика не була марною – наприкінці 2010 року в Україні таки почали робити операції по трансплантації серця. У книзі поезій «Я вернусь первым снегом» зібрані не тільки вірші й проза Сашка. Тут записи з щоденника, листи друзям та чиновникам державного рівня, Президенту України, Росії. Передмову до видання написав дитячий письменник Всеволод Нестайко, з яким юний поет листувався майже чотири роки.
– Сашко жив складним життям. Тяжка хвороба обмежувала його у діях, дитячих забавах, навіть у лікуванні – не кожний санаторій брався лікувати хлопця з такою тяжкою серцевою недугою, – написав Всеволод Нестайко у передмові до книги. – Проте, судячи з його віршів і листів, можна сміливо стверджувати, що жив він цікавим, повноцінним життям, де було місце і юнацькій дружбі, і тихій рибалці, і поїздці на поетичні конкурси, і повсякденній праці.
