Відпустити свою неповнолітню дитину в закордонну подорож – то нелегке рішення для батьків. Але ж мандрівка школяра у групі коштуватиме дешевше для сімейного бюджету, ніж сімейний тур за кордон. Крім того, це гарна нагода перевірити на «дорослість» своє чадо. Про особливості подорожі дітей у групі журналіст «Кола» розпитувала у туристів, які щойно повернулися до Полтави.
На підготовку документів – два місяці
Група з 14 школярів із Полтави та Кобеляк днями повернулися з п’ятиденної подорожі до Європи. Відвідали міста Львів, Будапешт та Сентендре (Угорщина), Відень (Австрія).
– Я вже 13 років вожу дітей на екскурсії, – розповідає Наталя Спиця, директор дитячої мовної школи у місті Кобеляки. – Школярі відвідали Англію, Росію, Західну Україну. Їздимо весь час від одного перевіреного турагенства. А готуватися починаємо за два місяці.
Пакет документів, необхідних для оформлення дитячого проїзного (у паспортний стіл).
1. Нотаріально завірений дозвіл батьків на виготовлення проїзного для дитини.
2. Копія свідоцтва про народження дитини.
3. Копія ідентифікаційного коду дитини.
4. Копія паспортів обох батьків.
5. Довідка з міліції, що дитина не стоїть у них на обліку (для дітей віком від 14 років). Її виготовлення займає до трьох тижнів – адже документ завіряють у кількох інстанціях, – примітка авт.
6. Якщо у дитини вже є проїзний, у якого закінчився термін дії, також надати у паспортний стіл.
7. Бланк зі школи, де навчається дитина.
8. Довідка про склад сім’ї з ЖЕД.
Для дітей до 14 років оформлення «термінового» проїзного обійдеться у 475 гривень. Термін дії його – три роки. Їздити по ньому в подорож можна до 18 років.
Пакет документів, необхідних для оформлення візи (у посольство)
1. Проїзний.
2. Копія всіх сторінок паспорту батьків.
3. Нотаріально завірений дозвіл обох батьків на виїзд дитини за кордон (оригінал та копія завірені нотаріально). Якщо хтось із батьків помер – нотаріально завірена копія свідоцтва про смерть.
4. Нотаріально завірений документ про фінансування дитини.
5. Довідка про доходи батьків за шість місяців або довідка з банку про рахунок.
6. Якщо батьки приватні підприємці – свідоцтво про підприємницьку діяльність, завірене нотаріально.
7. Анкета туриста (видає агентство).
8. Довідка зі школи про навчання.
9. Копія технічного паспорту на квартиру або будинок.
10. Якщо батьки мають автомобіль – копія документу про володіння.
11. Копія свідоцтва про народження.
Консульський збір (35 Євро) діти та пенсіонери не платять.
З дітьми і без ілюзій
Дорогою додому діти пілкріплялися "сухим пайком"– Дуже важливо, щоб учителі, які везуть дітей на екскурсію, усвідомлювали: самі вони майже нічого не побачать і часу на шопінг, фото та інші задоволення у них не буде, – ділиться досвідом Тетяна Спиця, другий керівник групи. – Діти постійно потребують уваги: хтось хоче у туалет, комусь треба поміняти валюту, інший просить допомогти купити мамі подарунок. Не раджу везти за кордон дітей молодших 14 років. У нашій групі наймолодшому було 10 років, решта – старшокласники. Діти думають, що під час подорожі будуть гуляти, фотографуватися, ходити по магазинах. А доводиться вислуховувати кількагодинні екскурсії, триматися постійно разом, навколо багато людей, які спілкуються різними мовами – це певний стрес. Ми у Відні зустріли групу дітей з Кременчука. На три вихователя – 35 дітей 10-12 років. З такими дітьми дуже важко. Також не рекомендую везти «чужих» дітей. Усіх членів нашої групи ми добре знали, знали їхні родини, особливості характеру, адже це мої та мамині учні. Їх батьки довіряли нам, проблем із дисципліною не було, а якщо і виникали, то вирішувалися швидко – адже авторитет у дітей ми заробили ще в Україні.
Дитячий маршрут не передбачає розваг зі спиртним
Вирушаючи у подорож із дітьми, керівникам груп доведеться ретельно переглянути маршрут. Туристів, які їдуть до Угорщини, найбільше приваблюють різноманітні водні розваги. Славиться країна і своїми винами. Зрозуміло, що від цих задоволень полтавцям довелося відмовитися.
– У Львові ми здійснили екскурсію містом і подивилися музей шоколаду. У Будапешті відвідали зоопарк та тропікарій, у Відні – «Скарбницю Габсбургів», у Сентендре – музей марципанів, – згадує Тетяна Спиця. – Відмовилися ми і від прогулянки по вечірньому Дунаю, яку деякі керівники (у нашому автобусі їхало кілька груп) дозволили. Тож напівголодні діти увечері по холоду годину каталися на кораблику ще й пили шампанське – воно входило у вартість квитка – 10 євро. Для порівняння: вхідний квиток до найкращого в Європі зоопарку, який знаходиться у Будапешті, коштував вісім євро.
Ніяких сухариків та газировки!
Незважаючи на прохання керівників групи до батьків не давати дітям у дорогу багато їжі, у сумках підлітків було багато продуктів.
– Везли по дві палки сухої ковбаси, сім – вісім варених яєць, – згадують керівники полтавської групи. – Ми це їли два дні, потім продукти зіпсувалося, їх довелося викинути. Дуже добре, що ми обрали дворазове харчування. Вражень від сніданків та обідів у дітей було не менше, ніж від екскурсій. Зранку діти відвідували шведський стіл у готелі. Їжу там виносити з собою заборонено, але ми все одно тихенько брали з собою йогурти, щоб потім перекусити. А в обід, коли інші групи мали вільний час, нас возили у ресторани. Їли ми там дуже ситно, іноді навіть брали з собою залишок м’яса – адже порції дуже великі. Увечері збиралися у керівника групи у номері й пили солодкий чай із печивом або крекерами. Купувати чіпси, сухарики та газовані солодкі напої ми дітям категорично заборонили. Слідкували, щоб на кожній екскурсії кожен мав при собі пляшку з водою.
Гроші в дорогу як тест на дорослість
– Майже всі витрати були включені у вартість путівки, – згадує Тетяна Спиця. – Батьки повинні були давати дітям на сувеніри, туалет, непередбачувані витрати. Вони, до речі, були: в одному з готелів потрібно було заплатити по 10 євро з дитини як гарантію, що вона нічого не пошкодить у номері. Заплатили її керівники групи, на щастя, обійшлося одним розбитим стаканом, який нам вибачили. Сувеніри ми з дітьми вирішили купувати в останній день подорожі у місті Сентендре. Діти обирали футболки й сумки по п’ять євро, шкатулки з секретом по 10-15 євро, марципани. Вин та спиртного у красивому посуді не брали. Зате наймолодший наш мандрівник купив протигаз. Потім усю дорогу назад наша група вигадували, як повідомити цю новину його строгому татові. Були варіанти, що його подарували, що дали «на здачу», врешті-решт, вирішили, що скаже правду. Загалом у кожного з дітей було на руках від 50 до 100 євро та кілька сотень гривень.
У Королівському палаці (Фото надані Тетяною Спицею)Найважче – попередити непередбачуване
– Найважчим було для нас усе, що торкалося здоров’я дітей, – розповідає Тетяна Спиця. – У Львові, на другий день подорожі в однієї дівчинки піднялася температура до 39,2. А нам через п’ять годин на кордон їхати. Туристичне агентство, представник з якого був з нами всю подорож, викликало «швидку», яка надала допомогу, ми зателефонували батькам, отримали дозвіл їхати далі та давати таблетки. Уже на наступний день з дитиною було все гаразд – нам потім пояснили, що це дитячий організм так зреагував на стрес від утоми і переживань. Було ще кілька випадків, коли у дітей трохи піднімалася температура або був розлад шлунка. У цих випадках я обходилася своєю аптечкою.
ТЕТЯНА ЦИРУЛЬНИК
