Розпочнемо з мистецтва мистецтв – кіно. З цим в Полтаві більш-менш порядок. Я нарахував принаймні три кінотеатри, імені Котляревського, "Колос" та ТРЦ "Конкорд" . В прокаті яких крутять ті ж картини що і і інших обласних центрах. Так і їхати в Полтаву, щоб подивитися кіно в кінотеатрі, - мета сама по собі безглузда. Тим паче я не маю бажання підтримувати прокатників і фільми дивлюсь виключно в інтернеті.
То ж переходимо до більярду – цього добра в Полтаві чимало. До того ж ціни та умови мало чим відрізняються від рівненських. Я особисто свій вибір зупинив на спорт-барі "Чемпіон". Ну сподобалось мені там і все. За невеликі гроші та "без понтів" можна і пива попити і в більярд зіграти.
До речі типова ситуація для більярду з боулінгом – зовнішньої реклами у місті вистачає. Якщо турист не геть сліпий - то обов'язково на таку рекламу натикатиметься. Особисто я натрапив на три боулінг-клуби: "Бум", "Ніагара" та "Турбіна". Ціни як скрізь, інтер’єр також, за виключенням деяких "фішечок". Так й від боулінгу адреналіну, як і від кіно, - ніц!
До речі льодовий каток в "Екваторі". У Полтаві він зручніший за рівненський. Адже має правильну хокейну форму. Так що любителі жорстоких погонь за шайбою можуть пограти в правильний хокей.
Ми ж ідемо шукати адреналіну на картингу в центрі "Адренілін". Правда, знайти його виявилось ох як непросто. Добре, що телефон на сайті вдалось знайти. Тому мусів хвилини дві розпитувати дорогу до картингу. А потім ще хвилин десять від зупинки йти туди пішки. Для початку вирішив взяти за 30 гривень 3 хвилини. Мені видали особистий шкафчик, захисний костюм, шолом і навіть рукавиці. Круто, починаєш відчувати себе гонщиком.
- Знаєш правила? – питає інструктор.
- Та я перший раз, - кажу.
- Ось дві педалі – газ і тормоз. Одночасно тиснути обидві не можна. Якщо стукнешся кудись вирулюй і їдь далі.
- Зрозумів.
Потехеньку-помаленьку я накрутив на треку кругів з 10. Навіть на останній в повороти вже з заносом входив. Словом – супер! Шкода, що у Рівному такого задоволення нема.
Другому азартному захопленню в Полтаві я віддавався сповна. Люблю, я постріляти, що ж зробиш. Свого часу стріляв з усіх бойових зразків вітчизняної зброї, крім гранатомета. А це і АК, ручні кулемети, снайперська СВД, пістолети Макорова, Стечкіна, "Фори". А громадських тирах довелось розважатися лише стрільбою з "воздушки" по банках. Не густо. Тому коли надибав в Полтаві два тири з страйбольною та пневматичною зброєю відривався по повній. Копії автомата Калашникова, "натівських" гвинтівок, пістолети… Боже, я люблю це місто.
Отанього разу вляв десяток пострілів з копії АК. Стріляю по мішені в мультимедійному тирі в "Злато місто" – і все в десятку. Воно і зрозуміло 50 метрів для автомата – це смішно.
Вирішив попрактикуватися володінні пістолем. Тут у мене справи не дуже. Тому, не моргнувши оком, розрядив у мішені дві обойми. Менше четвірки нема, та і 10 вцілив раз. Задовільно, але треба тренуватись.
І на закуску стріляємо з "воздушки" по невеликій мішені. Після 5 пострілів почув від інструктора:
- Ти трохи порухайся, а то вже 4 кулі в одну ту саму точку загнав в "девятці".
Трохи поексперементував – і ось результат.
