– Панi Iрен, нещодавно вийшла друком Ваша книга для незрячих дiтей мовою Брайля. Про що вона? Видана за власний кошт чи кошт держави? Як з’явилася iдея книги?
– Ідея належить дитячому видавництву «Грані-Т». Це благочинна акція для незрячих дітей. Справа в тім, що за двадцять останніх років в Україні не було видано жодної книжки для незрячих! Видавництво видало дві перші книги: мою з серії «Дитинство видатних людей» та Лесі Вороніної «Прибулець з країни Нямликів». Держава тут ні до чого. Книжки було подаровано інтернатам і бібліотекам для дітей з особливими потребами. Я вдячна видавництву за цю благородну справу і за вибір саме моєї та Лесиної книжки. Вони було обрані для друку за результатами продажів і симпатій маленьких читачів та їхніх батьків. Рада, що у мене є ще й така книжка!
Перші читачі книг Ірен Роздобудько – коханий чоловік та подруга
– Iрен, Ви свого часу працювали офiцiанткою, Снiгуронькою, потiм була робота в цирку. Чи знадобився цей досвiд у лiтературнiй творчостi?
– Звісно. Про цирк написано в романі «Шості двері». Про решту професій ще не писала, але все це детально змальовано в книзі «Переформулювання». Я вважаю,
що будь-який досвід завжди йде на користь книжці. Чим більше різного досвіду, тим цікавіші думки приходять в голову.
– Чим захоплюєтеся, окрiм лiтератури й журналiстики?
– Захоплююсь життям узагалі. В ньому стільки різного і цікавого, що хочеться встигнути спробувати все. Тому захоплень багато, від вишивання бісером до створення анімаційних фільмів.
– Панi Iрен, розкажiть про свою родину. Чим займаються члени родини. Як чоловiк та дiти ставляться до Ваших книг? Чи показуєте рукописи, початковий матерiал?
– Мій чоловік, Ігор Жук, має купу цікавих професій. Але за освітою він астрофізик. А ще бард, музикант, поет, кіносценарист, дизайнер комп’ютерної графіки, фотохудожник і просто людина енциклопедичних знань.
Донька – скульптор, закінчила Академію мистецтв. Книжки мої вони, звичайно, читають, їм подобається. Рукописи показую лише чоловіку і своїй найближчій подрузі – дитячій письменниці Лесі Вороніній. Вона – перший критик і перший редактор всіх моїх книжок.
– Як проводите вихiднi днi, вiльний час? Якi страви зазвичай готуєте для родини?
– Зараз весь вільний час віддаю навчанню водити авто. Це неабияка праця для мене і новий досвід.
Моя «коронна» страва – грибний суп. Але моя сім’я не вибаглива щодо їжі, тому в мене проблем з кухнею немає.
– Ви iлюструєте книги деяких сучасних українських авторiв. Чи робите це й для власних творів?
– Я просто пропоную малюнки видавництву і, часом, вони потрапляють і в мої книжки. Оформляла власні книжки
«Дванадцять або Виховання жінки в умовах
не придатних до життя», «Зів’ялі квіти викидають». Але малювання можна назвати ще одним захопленням, адже я не вважаю себе художником.
Заздрить фігурі голлівудської кінозірки та розуму «наукової дами»
– Панi Iрен, на Вашу думку, що потрiбно жiнцi для успiху та того, аби вiдчувати себе щасливою?
– Мати душевний спокій, тоді все буде виходити в житті. Тобто мати гармонію всередині себе.
– Чи можете назвати особистiсть, на яку рiвняєтесь?
– Я не створюю собі ніяких кумирів. Це небезпечно. У мене їх ніколи не було, адже завжди дуже хотіла залишатися собою, такою, яка я є. Можна хіба що трохи позаздрити фігурі якої-небудь голлівудської кінозірки, розуму якої-небудь «наукової дами», іншим рисам характеру відомих жінок світу і спробувати ні в чому їм не поступатись!
– Кого з сучасних українських лiтераторiв можете вiдмiтити, що читаєте самi?
– Я читаю практично всіх своїх друзів, а їх дуже багато, майже всі сучасні літератори. Завжди з увагою ставлюсь до творів Лесі Вороніної, Лариси Денисенко, Галі Вдовиченко, адже дружу з ними і люблю їх. Читаю з цікавістю Таню Малярчук, Тараса Прохаська.
Цитата
« Поезію я давно не пишу, хоча маю дві поетичні збірки. Але вважаю, що поезія – особливий вид мистецтва, вірші можна писати лише в юності, і в старості. І той, і той вік не мають сорому щодо власного слова. А в середині
життя не можна писати погані вірші. Тому я їх і не пишу».
– Над чим працюєте зараз, які Вашi творчi плани на майбутнє?
– Не люблю будувати ніяких планів, особливо щодо літератури. Все вирішує Бог. Я не вважаю письменництво професією, терпіти не можу, коли людина «стає
на конвеєр». Тому таких планів не будую, а просто пишу, доки мені це хочеться й удається робити.
Побажання читачам «Кола»
– Читайте книжки! Не тому, що «потрібно читати» чи вас до цього змушують, а тому, що таким чином ви розширюєте свій світ до безмежжя. Читаючи багато, будете мати цікаве
спілкування й ніколи ні перед ким не відчуватимете комплексів. Адже людина, яка читає, – тренує свій розум, мозок і душу. І ніколи не розгубиться перед життям.
Довідка «Кола»
Ірен Роздобудько – українська письменниця, журналіст. Головний редактор популярного журналу «Караван історій. Україна». Член Асоціації українських письменників. Володарка Гран-прі Всеукраїнського конкурсу «Коронація слова» (2005), Міжнародної літературної премії імені князя Юрія Долгорукого. Лауреат конкурсу «Книга року», Міжнародного конкурсу дитячої літератури «Портал».
Чоловік, Ігор Жук – кандидат фізико-математичних наук, автор радіовистав, дитячих п’єс, автор дитячих книг. Бард, виконує пісні на власні слова. Написав близько 300 пісень українською, російською та польською мовами.
