Традиційно на схилах Шар-гори зібралося кілька тисяч гостей з усієї області. Були серед них і полтавці, які вирушили у подорож на велосипедах.
На Шар-горі – козаки, коні і Солоха
Козацьке свято у селі Приліпки на Козельщині започаткували ще у 1995 році. З кожним роком місце народних гулянь стає усе більш благоустроєним.
– Територію огородили частоколом, облаштували туалети, місця для проведення виставок, – поділилася Лариса Насвітайлова, головний спеціаліст відділу культури та туризму Козельщинської райдержадміністрації. – Серед «фішок», притаманних саме нашому святу: козацьке дійство – театралізована битва, частування кашею та юшкою у козацьких куренях (цього року їх було п’ять). А ще гості знають, що на Шар-горі можна зустріти Солоху, сфотографуватися, та отримати пригощання від неї – пиріжок. Роль цю виконують директор Мануйлівського будинку культури або художній керівник.
Також на святі обов’язково проводяться концерт, виставки народних умільців, спортивні змагання, для дітей – каруселі, катання на конях.
Погода на вихідних також не підвела – ні краплі дощу й тепло. Тому гостей на святі було більше, ніж минулого року. Були серед них і такі, що добиралися на Козельщину з Полтави на велосипедах.
До Козельщини на велосипеді – за чотири години
На інтернет-оголошення про збір бажаючих вирушити на свято велосипедом, журналіст натрапила випадково, коли шукала інформацію про цей захід. Усіх охочих запрошували взяти участь у пробігові до Шар-гори, організатори розписали тривалість подорожі, кілометраж, маршрут та запевнили, що нікого не кинуть на пів-дорозі. На прохання «Кола» про свої враження розповів Анатолій Котляр, організатор велопробігу.
– На свято «Козацької слави цілюще джерело» ми їздили уже удруге. Минулого року дуже сподобалося, тому вирішили відвідати його знову, – розповів Анатолій. – Про проведення заходу дізналися випадково – житель з тих країв запросив, дуже хвалив. Якщо минулого разу учасників велопробігу було 15, то нині – лише вісім. Причина – відсутність інформації у пресі та Інтернеті. Ми пам’ятали, що свято проходить на початку червня, тому й шукали інформацію – і побачили лише одну строчку оголошення на сайті «Управління культури і туризму Полтавської облдержадміністрації». Тому, на жаль, й не встигли завчасно проінформувати людей. Їх було б більше.
Виїхали велосипедисти з Полтави о 4 35 ранку, уже о 8 35 були у селі Приліпки. За чотири години (з урахуванням півгодинної зупинки у кафе) подолали 148 кілометрів.
– Для мене особисто – це найбільша дистанція, на яку я їздив, але дехто з наших долав і більші, – згадує учасник. – Організація свята усім сподобалася: дуже видовищно. Битва козаків з турками виглядала ефектно, дим, стрільба, усе як треба. У місцевому магазині нас відразу упізнали – пам’ятають з минулого року. На полі ми обрали собі місце під єдиним деревом – склали там велосипеди і розмістилися у тіньочку. Пізніше до нас приєдналися кілька старших чинів козаків у парадній формі.
По дорозі до Полтави велосипедисти заїхали на річку Псел купатися, відпочили біля Говтви у Решетилівці. Тож повернулися, кажуть, у відмінній формі.
Ставлення до себе інших учасників дорожнього руху – автомобілістів, за словами велосипедистів – різне. У більшості – позитивне, але іноді й не дуже хороше.
