Можна було ж ще рік почекати! – схлипує мати першокласника однієї з полтавських шкіл. – Ми за два останні дні такий стрес отримали!
На стадіоні за подарунок «розплачувалися» брудним одягом
Вливання у навчальний процес для полтавських першокласників почалося ще 31 серпня. На стадіоні «Ворскла» дітлахів посвячували у школярі.
– Дуже добре, що почали вчасно – хвилина у хвилину, – згадує мати першокласника. – Наших дітей посадили на 1 – 5 рядах, а батьків – на 18. Крісла були брудні, як ми їх не витирали серветками, усе-одно форму довелося потім удома чистити. Та й сидіти було не зручно – сторона сонячна, до кінця свята діти були червоні як раки, у одного хлопчика навіть носом кров пішла. Що діється на стадіоні дітям було погано видно – бо перед ними на доріжках стояли дорослі. Дехто з батьків спускався й забирав своє чадо до себе, «нагору». Хто перед нами виступав, ми так до кінця й не зрозуміли. На поле вийшло чоловік десять чиновників, виступив тільки мер і якась жінка, решта мовчали. Уся програма зайняла 25 хвилин, потім почали видавати подарунки. Роздавали хаотично – діти тягнулися, вихвачували пакети, юрмилися. У наборах мені сподобалися: папка для зошитів – дуже добротна, фарби й набори пензлів, м’яка іграшка – котик з мультику «Том і Джері» – сину припала до душі, а от фломастери й олівці були поганої якості. Альбом для малювання поклали дешевенький, з сірими тонкими аркушами.
– А у нас на свято прийшла технічка з нашої школи і повитирали дітям сидіння на стадіоні, – розповідає інша мати. – Але там річ не у брудові - на сидіннях облазить фарба чи плівка. Я зошит «розпотрошила» і поклала доньці на крісло. А багатьом її однокласникам сьогодні уночі батьки прали форму. Донька перегрілася на сонці, увечері боліла голова, була рвота. Подарунки їй сподобалися - навіть виклала з рюкзачка канцтовари, які ми їй напередодні купили і заявила, що піде у школу з новими. А ще здивував квиток на 2 атракціони у парк Перемоги, який лежав у наборі. Там стояла дата - на 27 і 28 серпня.
Старшокласники виривали першокласників одне у одного з рук
1 вересня першокласники відвідали свято першого дзвінка у школах.
– На шкільному подвір’ї було тісно, натовп величезний. Куди іти незрозуміло – табличок з номером класу немає, – згадує мати першокласника. – Захід тривав хвилин 40. Наприкінці традиційно, як мені сказали, першокласники повинні були дарувати випускникам квіти і отримувати натомість від них подарунки. Потім, за сценарієм, кожен старшокласник мав узяти за руку першокласника і відвести його до школи. Насправді ж вийшло усе зовсім не так гарно. Старшокласники кинулися до дітей, почали їх вибирати як на базарі. Одну дівчинку випускниці за руки тягали – бо обом сподобалася і не могли її «поділити». Мого сина та ще кількох дітей ніхто не вибрав, і, коли усіх дітей вели у школу, вони залишилися стояти зі сльозами на очах. Батьки потім самі їх схопили за руки й повели у школу. Там провели для дітей 2 уроки, дали у їдальні чай з булочкою, сфотографували і «повернули» нам у 11 30. На прощання, уже на порозі школи нам сказали, які підручники потрібно докупити і скільки грошей принести завтра. Взагалі нам жодного підручника безкоштовно ще не дали. У травні ми організовано закупили «Основи здоров’я», «Математику», «Прописи», «Трудове навчання», «Буквар». Потім виявилося, що два з них непотрібні. Але їх можна обміняти на «Історію Полтавщини». Син втомився, іти у школу завтра не хоче.
На запитання журналіста, чи сподобалося першокласнику у школі, малюк відповів «Ні!» Але іти до школи погодився.
Зі стадіону першокласники повернулися з подарунками і у брудній формі. Фото Юлії Корж – Ну чому я сина віддала у школу в 6 років?
