Їй 86 років. Я мешкаю у сусідньому райцентрі, маю змогу приїжджати до неї тільки на вихідних». Такий лист надійшов до редакції «Кола».
Соцпрацівник як замінник близької людини
Виявляється, потреба у соціальних працівниках надзвичайно велика. У цьому переконалася журналіст, проводячи опитування серед пенсіонерів. Але більшість з них на таку державну допомогу не має права: безкоштовний соцпрацівник не прийде до стареньких, у яких є близькі рідні, хай навіть вони мешкають за сотні кілометрів. Викручуються, як можуть.
– Я щотижня їжджу до матері у Мелашенкове, – розповіла журналісту Валентина Біла, полтавка. – Мені 54 роки, матері – 76. Сідаю на електричку і 5 годин їду. Везу з собою у пластикових баночках для матері смачненьке: замариную оселедчик з цибулькою, зроблю олівє, спечу пиріжки. Прибираю у будинку, перу білизну, допомагаю матері покупатся, ночую і наступного дня їду додому. Впринципі, на тиждень їй вистачає їжі, яку я приготую на вихідних. Але за хлібом вона змушена ходити 300 метрів до автолавки. Витягувати воду з колодязя їй також важко. Добре, якби можна було запросити соціального працівника хоча б для такого мінімуму роботи.
– А я свого батька на зиму взагалі забираю у Полтаву, – додає жінка, яка випадково почула нашу розмову. – 4 місяці він живе у мене, потім передаю його сестрі, яка у Новосанжарському районі мешкає на пару місяців. Літо батько проводить у своєму селі. Він уже стара людина, потребує нагляду. Добре, що поруч є сусіди, заходять щодня увечері, питають, як у нього справи.
Але щоденного нагляду не мають і підопічні соціального працівника.
– Кожен соціальний працівник обслуговує 10 осіб. Але обслуговує щодня не всіх, – говорить Ольга Мягкохліб, заступник начальника Управління праці та соціального захисту населення Октябрської районної ради Полтави, директор територіального центру. – Щодня відвідує 5 осіб. Кожній людині приділяє від 30 хвилин до 2,5 годин, зважаючи на її індивідуальні потреби. Коли ми підбираємо дільницю соціального працівника, то регулюємо так, щоб в неї були особи різної рухомої активності. Адже якщо дати всіх хворих лежачих одній людині, то вона ж зовсім не встигатиме фізично їх обслужити. У когось соціальний працівник поприбирає, а комусь занесе лише продукти і поспілкується 10 хвилин. А наступного ж дня прибиратиме і приділить більше свого часу іншій людині. Але є такі, яким кожного разу і їсти готують, і продукти носять, і медикаменти, і прибирають.
Буває, якщо людина захворіла, але сьогодні не її день обслуговування, вона все одно телефонує і просити щоб їй викликали лікаря. Після чого соцпрацівник позачергово надасть їй допомогу, принесе ліки, хоча це і не її день обслуговування.
Серед обов’язків соціального працівника: приносити продукти, медикаменти, платити за комунальні послуги, допомагати з листуванням, прибирати в квартирі.
– Але є такі, що не хочуть, щоб в них прибирали соціальні працівники, – розповідає Ольга Мягкохліб. – Узагалі обов’язки соціального працівника залежать від індивідуальних потреб кожного. Для цього заповнюється карта індивідуальних потреб, де вказується послуги які потрібні людині.
Працівники територіального центру стверджуються, що узагалі перелік обов’язків соціального центру невичерпний, бо це життя. І що при переліку необхідних послуг враховуються рухома активність людина.
Заробітна плата у соціальних працівників – мінімальна, а от вимоги до працівника досить високі: треба бути фізично й психологічно витривалим. Адже, окрім роботи по дому, походах за продуктами, потрібно уміти знайти підхід до підопічного. Бажаючих працювати соцпрацівниками у місті не багато. А от на селі ця професія більш популярна: роботи мало.
(На плашку)
На безкоштовній основі право на візити соціального працівника мають:
– громадяни похилого віку, які не мають дітей та рідних, які за законом повинні здійснювати за ними догляд;
– інваліди (які досягли 18 років), крім інвалідів унаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання (вони отримують соціальну допомогу згідно іншого закону),
– хворі (працездатного віку, поки їм не встановлять групу інвалідності, але не більш як на 4 місяці)
На платній основі на обслуговування удома приймаються:
– Громадяни похилого віку, які мають дітей чи рідних, які повинні здійснювати за ними догляд, але з поважних причин не можуть цього зробити
– інваліди (які досягли 18-річного віку), хворі (з числа осіб працездатного віку на період до встановлення їм групи інвалідності, але не більш як 4 місяці), які не здатні до обслуговування, але мають рідних, які повинні забезпечувати їм допомогу.
Для прийняття на обслуговування у відділення соціальної допомоги потрібні документи:
– письмова заява від людини
– медичний висновок про нездатність до самообслуговування, потребу в постійній сторонній допомозі та догляді в домашніх умовах (ІІІ, ІV, V група рухової активності),
– карта індивідуальних потреб клієнта у соціальному обслуговуванні згідно якої надаються соціальні послуги,
– один примірник договору, укладеного громадянином і територіальним центром про соціальне обслуговування
– довідка про склад сімї (форма N 3)
– копія довідки про встановлення групи інвалідності.
Медичними протипоказаннями для соціального обслуговування у відділенні соціальної допомоги є наявність у громадян інфекційних захворювань, залежності від психоактивних речовин, алкоголю, психічних захворювань, що потребують перебування на спеціальному диспансерному обліку.
Червоний хрест допоможе не у кожному районі Полтавщини, добре, що листоноші є усюди!
Попросити допомоги у догляді за рідним можна і у Червоного хреста. Соціальних працівників як таких там дуже мало – адже громадська організація живе на пожертви і має маленький штат. Тому є представники цієї організації не у кожному районі області.
– На усю область усього 87 працівників. У більшості це медичні працівники, прикріплені до поліклінік, – пояснює журналісту Валентина Родик, головна медсестра Червоного Хреста. – Медсестра, прийшовши до хворого, робить те, що приписав лікар: дає ліки, робить уколи. Надає, звісно, й соціальну допомогу: буває, нікому старенькій їсти приготувати.
У обов’язки листоноші надання соціальних послуг не входить. Проте вони їх усе одно виконують. Окрім розповсюдження преси та господарських товарів, для літніх людей на своїй дільниці листоноша часто буває єдиним зв’язком з оточуючим світом. З ним радяться, у нього питають «Що діється у Полтаві?» та діляться нехитрими новинами одинокого життя.
– Буває, доводиться навіть відкопувати жителів, – розповіла по секрету одна з листонош. – Узимку як замете, заходжу у двір, бачу, виглядає бабуся у віконечко, чекає мене, бо не може двері надвір відкрити, які замело снігом.
Юлія Корж
Тетяна Цирульник
«Підкажіть, як замовити, щоб до моєї матері приходив соціальний працівник.
