Фото: Валентини ЗайченкоПеревірити доступність пандусів та з’їздів для людей з інвалідністю журналісти «Кола» попросили Ірину Твердохліб, провідного спеціаліста центру фізичного здоров’я населення «Спорт для всіх».
Фотозвіт з перевірки про жахливі умови для людей з обмеженими можливостями дивіться тут.
Здолати незручний пандус допоможе людський фактор
Зустрічаємося з Іриною Василівною вранці біля Октябрського райвиконкому. Надворі мряка, тротуарна плитка слизька. Ірина Василівна починає в’їжджати на недавно «залатаний» пандус будівлі, обома руками тримаючись за поручні.
– У мене досить низький рівень ураження, і стан фізичної підготовки більш-менш оптимальний. Якби пандус був збудований за нормативами, я б сюди змогла заїхати навіть без поручнів, – говорить полтавка, міцно тримаючись за мокрі слизькі поручні – за державними нормами над пандусом мало б бути покриття, але воно відсутнє.
Усередині райвиконкому досить темно, зупиняємося, щоб звикли очі. Ірина Твердохліб зауважує, що людину з вадами зору таке освітлення дезорієнтує. Вказівників не видно, лише яскраво освітлене віконце чергової. На першому поверсі 3 сходинки, поряд – крутий пандус. Поручень односторонній і занадто високий. Заїхати самостійно неможливо. На виході з райвиконкому зупиняємося. Якщо самостійно заїхати вдалося, з’їхати Ірина Твердохліб не ризикує – слизько. У суху погоду спустилася б, балансуючи на задніх колесах. Просить перехожого чоловіка притримати ззаду її візок. Загалом установу характеризує як доступну: питання візочник тут вирішити зможе завдяки допомозі людей.
На реконструйованій Калініна заїзди працюють через один
Далі їдемо по вулиці Калініна. Намагаємося перейти дорогу. З’їзд біля пішохідного переходу занадто крутий, тож перетинати дорогу доводиться у непризначеному місці, там, де спуск пологіший. Перетнувши дорожнє полотно, виявляється, що заїхати на тротуар неможливо – заїзд занадто крутий. Щоб на нього заскочити, треба розігнатися, але за такої погоди і на проїжджій частині це неможливо. Тож Ірина Твердохліб рухається по вздовж проїжджої частини, шукаючи на шляху більш пологий заїзд на тротуар.
– Кілька років тому я так потрапила в аварію у районі вулиці 1100-річчя Полтави, – згадує вона. Переїхала дорогу, а заїзду на тротуар немає. Рухалася вздовж бордюру, шукаючи його, а назустріч їхав автобус «Богдан». Водій за кермом говорив по телефону і мене не бачив. Я втиснулася у бордюр і просто чекала. Відбулася тоді поламаним візком та забоями. Хотіла до суду подавати на проектувальника дороги – адже потрапила у аварію через невідповідність заїздів стандарту, оскільки змушена була рухатися по проїжджій частині.
За словами Ірини Твердохліб, коли готувався проект реконструкції вулиці Калініна, вона внесла пропозиції по доступності і для візочників, і для слабкозорих, і для мам з колясками. Але їй відповіли, що це занадто дорого. На пропозицію зробити хоча б частину вулиці, сказали, так не можна.
– Коли комісія приймала вулицю Калініна, стався показовий випадок. До переходу підійшов сліпий чоловік, який не міг зорієнтуватися, як перейти дорогу, – згадує Ірина Василівна. – Я під’їхала до нього й запропонувала йому покласти руку мені на плече і таким чином перевести. Але спуск на проїжджу частину виявився занадто крутим і я у свою чергу просила іншого чоловіка допомогти нам. Немає у Полтаві світлофорів для слабкозорих, немає маркувань чи знаків, що попереду пішохідний перехід.
Малі архітектурні форми не для візків
Проходимо повз кіоски – малі архітектурні форми. Усі вони недоступні для візочників. Заїхати заважає вузький дверний отвір (ширина його має бути 85 см) та поріг (допустима висота, яку може перетнути візочник складає 2,5 см).
– Купувати тут щось можу лише «вприглядку», – говорить Ірина Твердохліб. – Відкриваю двері і, стоячи надворі, прошу, щоб мені винесли показали товар. А у деякі кіоски, ширина дверей яких дозволяє заїзд, заважають заїхати самі продавці. Нещодавно був випадок, коли матерям з дітьми-інвалідами не дозволили заїхати у кафе-пекарню, розміщене у такій малій архітектурній формі. Аргументом продавця було: «З візками не можна». Але ж інвалідні візки – не дитячі коляски. Діти без них не можуть пересуватися.
Проїжджаємо повз аптеку, зайти до якої заважає бордюр. За словами Ірини Твердохліб, згідно з державними будівельними нормами, всі аптеки повинні бути доступними для інвалідів, але більшість із них, якщо й обладнані пандусом, заїхати на нього неможливо.
– Недоступні й більшість банків та банкоматів, – додає полтавка, і у нашу розмову втручається перехожа, яка представляється працівником банку. Жінка питає, чи є проблеми з обслуговуванням у їхніх відділеннях, пропонує номер свого мобільного телефону в разі проблем із банком. Як виявилося, саме з цим банком у візочників проблеми практично відсутні.
«Пандуси – трампліни» та «заїзди – не заїзди»
Попереду – в ряд 7 магазинів, обладнані у квартирах на першому поверсі. Усі мають різноманітні пандуси: з поручнями, без них, металеві, плиточні, але заїхати неможливо на жоден. Усі занадто круті, перед деякими є високі бордюри.
– Навіть якщо мій візок буде підштовхувати сильний чоловік, я туди не заїду, – говорить Ірина Твердохліб. – Коли ці магазини один за одним відкривали, я мала розмову з їхніми власниками, пояснювала їм нормативи встановлення пандусів. Виявилося, що робити їх довшими і пологішими не можна, всі пандуси повинні бути однієї довжини, щоб не псувати архітектури будівлі. Я навіть писала звернення до власниці одного з магазинів не робити пандусу для візків – адже за тими нормативами, які від них вимагало тодішнє управління архітектури, вони були непотрібними. Але це не допомогло – непридатний пандус усе одно змусили її зробити.
Між тим, у статті 27 Закону про соціальний захист інвалідів прописано, що, коли з об’єктивних причин неможливо пристосувати для інвалідів діючий об’єкт, за рішенням місцевих рад створюються інші сприятливі умови життєдіяльності інвалідів. Але розтлумачити закон у межах Полтави не виходить.
Проїжджаємо повз ринок – цей об’єкт залишається для візків більш-менш доступним. Один із заїздів до універсаму занадто крутий, заїзд на інший загорожує автомобіль. Ірина Твердохліб стукає водієві у вікно й пояснює, що він заважає проїзду. Чоловік виправдовуються.
Щоб заїхати по пандусу до універсаму, доводиться просити допомоги перехожого. Назад, балансуючи на задніх колесах, Ірина Василівна спускається самотужки.
Водії громадського транспорту впізнають візочників
Біля автобусної зупинку припаркувалася вантажівка – вигружає товар до магазинчиків, розташованих тут же. Це заважає паркуванню громадського транспорту. Тролейбус під’їхати впритул до бордюру хоча б на 15 сантиметрів не підпускають лінії електропередач. Не працює у більшості автобусів і функція нахилу – транспорт старий. У нових тролейбусах поки що відкидні платформи працюють. Деякі водії автобусів упізнають Ірину, сигналять, відкривають двері якраз навпроти неї. Водії кажуть, що з задоволенням під’їжджали б до бордюрів, але робити це не дозволяє велика завантаженість зупинок транспортом та малі паркувальні майданчики.
