Провідати хворих приїхали їх товариші по зброї та матері загиблих воїнів. Фото Тетяни Цирульник.Тут наразі знаходяться на лікуванні 7 учасників бойових дій. Відвідали їх члени міської спілки ветеранів Афганістану. З собою запросили матерів загиблих солдатів та журналіста «Кола».
– Ми вирішили, що це буде щиро, коли матері, сини яких не повернулися з зони бойових дій провідають тих, хто залишився живим, – говорить Іван Петренко, воїн-афганець. – І не якісь пряники магазинні їм привеземо, а ці жінки приготують для хлопців справжню домашню їжу.
Делегація невеличка – до 10 чоловік. Чоловіки з нагоди такого випадку вдягнули костюми, військову форму.
Поки жінки розставляють у їдальні пригощання: вареники з картоплею, м’ясом, капустою, м’ясо, солоні огірки, бутерброди, фрукти, соки, спілкуємося з пацієнтами лікарні. Їх прийшло 6 з 7, які знаходяться на лікуванні. Серед запрошених – учасник бойових дій в Угорщині 1956 року. Лікарі кажуть, що недавно поступила жінка, яка була у Чечні і афганці кажуть, що й її візьмуть під опіку, на «своїх – чужих» учасників бойових дій не ділитимуть.
Деякі пацієнти живуть тут роками, дехто вийде уже через кілька тижнів.Хтось тут перебуває на тимчасовому лікуванні й через 2 тижні повернеться додому. Є й воїн, який живе тут постійно уже 8 років: і лікування отримує, і дах над головою. Колись постраждав від махінацій з квартирою і тепер єдиний прихисток для нього – лікарня.
– Виявилося, ми з ним служили у 101 полку: я раніше, а він після мене, навіть одного спільного знайомого пригадав. Я зробив фото, виставлю на сайт нашого полку – будемо шукати його товаришів. Ми у них у всіх дані записали, – розповідає Володимир Павлович, воїн – афганець.
Афганці підтримують розмову про державні пільги, трохи про політику, про фільми, які можна привезти наступного разу. Пацієнти кажуть, що живеться їм тут непогано. Афганці прирівнюються до учасників бойових дій і отримують трохи краще лікування та харчування, хоча держава виділяє на пацієнтів психлікарень мізер. Рятуються у закладі за рахунок підсобного господарства та хлібопекарні.
Привезли пацієнтам і сигарети – палити на території лікарні не можна, але головний лікар заради свята зробив виключення.
– У рік до нас звертається 7 – 8 осіб, які виконували свій інтернаціональний обов’язок у зонах бойових дій, – розповідає Анатолій Пасічний, заступник головного лікаря. – Вилікувати на 100 відсотків, звісно, неможливо, але пацієнти не втрачені для суспільства, комусь просто потрібна пітримуюча терапія. Є такі, хто знаходиться у нас роками, а дехто побуде 20 днів і повертається додому. У пацієнтів мозаїчні розлади, маячні ідеї, галюцинації, порушення емоцій, відсутність критики свого стану. Хтось приходить до нас сам, когось направляють за рішенням суду. Не можна сказати, що пацієнти-афганці до нас потрапили саме через свою військову службу у зоні бойових дій, але той факт безперечно дуже вплинув на хворобу.
