Фоторепортаж. Журналіст «Кола» спілкувався з безхатченками, які звертаються за допомогою у мобільні пункти обігріву.
Нагадаємо, що у Полтаві з 27 січня поблизу Південного та Автовокзалу встановлені великі мобільні пункти обігріву. За день вони допомагають десяткам знедолених не загинути через сильні морози. Журналісти «Кола» завітали на чашку безкоштовного чаю в пункт обігріву поблизу Південного вокзалу.
- Вдень нас тут двоє, проте вночі чергує четверо, – розповідає Мирослав, співробітник МНС. – Вночі міняємось: двоє відпочивають, а ще двоє на варті. Безхатченків тут завжди чоловік 5-6, за день їх проходить взагалі 20-25. Різні люди звертаються. Наприклад потяга чекають, або ж двірники з ринку приходять. Чаєм готові напоїти усіх, проте продукти розходяться дуже швидко. Начальство нещодавно сало привозило, так тут свято було.
У пункті обігріву знаходяться дві «печі-буржуйки». Над однією готують чай, над іншою гріються люди. Поблизу пункту обігріву складені дрова, які безхатченки носять в середину, рубають, і закидають у піч.
- Часто приходять люди і приносять різні речі. – говорить Мирослав, співробітник МНС. - Одного разу прийшов чоловік і приніс 6 літрів сгущеного молока. Я в нього почав розпитувати хто він і з якої організації, проте молодик розвернувся і пішов. Принесені речі розкладаємо на стіл, а потім вже вони між собою їх розбирають. В ці моменти немає хаосу і ажіотажу, адже у них є головний, який по мірі неохідності розділяє речі між тими, кому вони потрібні.
«Вожак» безхатченків спілкуватися з журналістом відмовився і ховався від камери. Але виглядав він загалом непогано. Брудно-голубі джинси, білі кросівки фірми “Reebok”, старенька шапка із хутра та потерта шкіряна куртка. Не кожен безхатько виглядає так стильно. Проте, коли його «підопічні» порушували дисципліну, «вождь» одразу робив зауваження, і всі беззаперечно його слухались.
МНСники розповіли, що до них приходили волонтери з Центру адаптації для безпритульних. Роздали буклети і попросили, щоб рятувальники розповідали безхатченкам про існування центру тощо.
- Більшу частину свого життя я на вулиці, – розповідає Олександр, безхатько. – Мені було 9 років, як померли мої батьки, після чого я став потрібен лише собі. Зараз мені 26 і жити бомжем я вже не можу. Не вистачає сил. Сьогодні дізнався про існування Центру, як хоч трохи потепліє - вирушу туди. Хочу щось змінити, піти на роботу, але немає документів, тому й ніяких гарантій. Вважаю себе людиною, а кожна людина заслуговує на щастя.
Допомога таким людям дійсно потрібна. Одяг та їжу просять приносити у Центр адаптації для безпритульних, у Товариство Червоного Хреста, або ж у пункти обігріву. Адреси нещодавно повідомляв сайт "Коло"
