Зниклий Костя МагденкоУчителі та однокласники Костянтина Магденка чекають його у школі.
Він старанний, активний, вихований, самостійний, серйозний і життєрадісний. Любить спорт та має гарне почуття гумору. Так відгукуються про зниклого школяра його однокласники та вчителі.
– Такого випадку за часи існування школи в нас не було, – розповідає Ольга Бавикіна, директор Полтавської спеціальної загальноосвітньої школи-інтернату для глухих дітей I–III ступенів. – Адже наші діти їздять всюди: по світу і по Україні. Та не дивлячись на все, ми чекаємо на нього, і віримо, що він знайдеться.
Для вчителів Кості його зникнення – велика загадка. Та версію, що хлопчик не забажав повернутись додому, у школі заперечують.
– Він неконфліктна дитина, з гарної сім’ї, – зазначила директор. – Ні в класі, ні вдома конфліктів не мав. Такого, що він, можливо, не хотів повернутись до Полтави, бути не може. Це абсурд.
Хоч хлопчик і має вади слуху, та покликати на допомогу може
За словами педагогів, Костя створює звуки і, коли не хвилюється, прислухавшись, можна зрозуміти, про що він каже.
– Якщо він у нормальній спокійній ситуації, то говорить, на рівні глухих, добре, – розповідає Валентина Бажан, класний керівник Кості. – Коли у школі був конкурс читців, то він увійшов до переможців. І словниковий запас у нього гарний. У цьому заслуга і його мами.
Школяр у цьому спорті не новачок – тож мав зорієнтуватись
Його вчитель фізкультури розповів, що хлопець уже більше чотирьох років займається спортивним орієнтуванням. І з поставленим завданням мав справитись.
– Уже три роки він їздить на змагання, до цього ще десь рік була підготовка, – говорить Анатолій Аксьонов, вчитель фізкультури навчального закладу. – Костя тричі брав участь у фінальних спартакіадах. Його фізична підготовка вища середньої. Останнім часом Костя навіть ще й покращив результати у фізичному розвитку. Як би там не було, пройти дистанцію він міг спокійно. Карту він читав, компасом користувався. Та на трасі маршруту могло трапитись будь-що: натер чи підвернув ногу. Якийсь фактор, можливо, спрацював на трасі маршруту. Бо, як пояснюють, погода була спочатку однією, а потім змінилась: різко захмарило та задощило. Організм дитини міг по-різному зреагувати.
Про несприятливу погоду розповіла й однокласниця Кості, що була тоді з ним на змаганнях.
– 29 березня проходило попереднє змагання, все було добре, – розповідає школярка Таня Хиль. – Він вийшов на маршрут і повернувся з гарними результатами. А вже 30 березня Костя не прийшов у зазначений час. Того дня було дуже важко, бо під час змагань різко змінилась погода: спочатку було сонце, а потім захмарило і пішов дощ. Та і сам маршрут був нелегкий, багато ям. І ніяких конфліктів та сварок тоді з колективом у Кості не виникало.
Подальша доля зниклого підлітка-спортсмена обривається на трасі, на яку він з гір мав вийти по карті.
– Гори дійсно складні, тим більше, були сніг і дощ, – розповідає Віталій Сердюк, один із досвідчених орієнтувальників Полтави, який теж був тоді на змаганнях. – У цій місцевості глинястий кам’яний ґрунт, падали навіть дорослі. Якщо він підвернув ногу, то міг, навіть шкандибаючи, вийти на трасу. Бо там всі щілини, схили, скати ведуть на трасу. І, за припущеннями, так і було, а що далі, невідомо.
Зараз у Криму разом із мамою Кості Магденка та його родичами продовжує пошуки і його тренер Валерій Береговий.
До теми - Пошуки полтавського глухонімого підлітка: нові подробиці
