Фіналіст шоу «Україна має талант» Едуард Клопот нині заробляє на корпоративах

На відборі до телешоу

Слюсар із Карлівки став найяскравішим відкриттям «Україна має талант-4» – так про нього заявила телеведуча Оксана Марченко. Спочатку Едуард не погоджується на інтерв’ю. Далі погодився і розповів, що був втомлений, на сонці косив сіно, утомився, а ще боліла голова від спеки, тому й відмовив. Але таки передумав: не проти зустрітись і розказати про себе. А перед тим як вислухати Едуарда, журналіст стала свідком відомості  полтавця: жінка на вулиці упізнала, віталась, казала, що земляк, бо й вона з Карлівки. Та жаль, вона не має нічого, на чому б він залишив автограф. – Що спонукало Вас, Едуарде, взяти участь в шоу? – Саме шоу і спонукало, я його дивився майже весь час, коли міг. Сам брав участь у передкастингах третьому та четвертому сезонах. Спочатку поїхав, розвідав, що там і як. Заспівав, але я їхав навіть без «мінуса». Тож мені сказали «до побачення». Але я пообіцяв, що наступного разу заспіваю їм Алессандро Сафіну, якщо пройду перед кастинг. Тож коли оголосили набір на кастинг до нового сезону, я загорівся  показати свій вокал і поїхав. Вдалося. На київському передкастингу номер Едуарда був найбільш виразним. Полтавця з оперним голосом відразу стали іменувати народним талантом. – Як рідні сприймали участь у шоу? Не відмовляли? – Навпаки, підтримували. Голосували за мене усі родичі. Можливості розвивати вокал у хлопця не було – Хто у Вашій родині співучий? Чи діти мають вокальний хист? – Мама гарно співає, хоч теж, як і я, ніде не вчилась співу. Це від природи такий голос у нас обох.  Діти, син і донька, яким 12 і 11 років, поки що не проявили вокальних даних. Із донькою – Не було можливості розвивати талант у юні роки? Чи в школі співали? – Не було можливості, ніяких таких гуртків я не відвідував. Але в школі я співав завжди, на усіх концертах до свят. Ходив, правда, у музичну школу, навчився грі на кількох музичних інструментах. В армії грав у духовому оркестрі. А в 1999 році, коли звільнився у запас, поїхав вступати в Київ, у консерваторію імені Чайковського. У мене викладач почув драматичний баритон, я міг стати студентом. Але коли дізнався, що вчитись треба 7 років, отримувати 45 гривень у місяць, я поїхав додому. Тим паче, ми з дружиною чекали дитину. Довідка «Кола» Едуарда та його сестру виховувала сама мама. Батька не стало, коли хлопчикові виповнився рік. Тож важко мама трудилась на двох роботах, аби самій прогодувати дітей. Про навчання співу Едуард міг лише мріяти. А в гості до мами іноді приходили її подруги, тоді і малий Едуард теж співав «Что стоишь, качаясь, тонкая рябина…» Нещодавно Едуарду виповнилось 35 років. Донька і син  – школярі. Дружина працює поварем. Живуть у приватному будинку. Тримають господарство. Із дружиною – Нині будете звертатись до професіоналів, щоб, можливо, взяти кілька уроків? – Ні, не буду. На шоу мені сказали, що мене уже перевчати немає сенсу. Навчили на проекті, як правильно дихати, за що я дуже вдячний. Тож я буду далі шліфувати вокал і розучувати пісні сам. Завдяки інтернету, це можна робити. Після проекту запрошують у клуби та на корпоративи – А як ви розучуєте пісні? Як італійською на телешоу вчили? – Пісні я розучував раніше, слухаючи їх. А нині (це зрозумів на «Україна має талант») вчу текст, коли він перед очима, тобто в мене зорова пам’ять переважає. Раніше не помічав цього. Італійською пісню вчив, знаючи англійську мову. Трохи вимову «підрихтували» на проекті. – До Вас приїздила знімальна група з телепроекту, адже знімали сюжет про Вас і родину. Як спілкувались із ними? – Дуже просто. Вони приїхали, познімали удома,  потім на цукровому заводі, де я працюю. Ми приготували торт, окрошку. Пригостили знімальну групу. Ну я так вважаю: прийшли до тебе люди, пригости їх. Якщо треба, то й нічліг організуй.

Учора, під час виступу для медпрацівників 1-ої лікарні Полтави – Як складається життя після проекту? – Цукровий завод стоїть, не працює зараз. Тож я як безробітний. Але на біржу не іду, я не хочу отого штампа і пошуків отих роботи. Ходити і відмічатись, отримувати копійки і бути офіційно безробітним – якось принизливо. Мене в Будинку культури оформили на 0,25 ставки артистом. Хай 200 гривень, але мої, зароблені голосом будуть (на біржі давали б допомогу 800). А ще запрошують співати на День села  у районі. На корпоративи. Ось до лікарів запросили. Для лікарів співаю просто так, вони ж за мене голосували. Інше – за гонорари, бо нині ніхто за «просто так» не співає. – Чи є пісні, яких не співатимете, хоч за це і платять? Який репертуар виконуєте? Шансон співаєте? – Та будь-які, якщо можу і знаю пісню. І «Шарика» замовляють, то співаю, і пісні Баскова, і оперу. Хіба що жіночий репертуар не виконую. Хочу заспівати «Ясени» Гнатюка, але не знаю, як щодо авторських прав. Вивчаю зараз ці питання, що і як, бо не розумію нюансів. – Пропозиції стосовно співпраці були вже? – Ні, не було. Хоча хотілося б… – Із кимось з учасників товаришуєте після телешоу? Хто найбільше запам’ятався? – Запам’ятався найбільше Ігор Кондратюк, коли сказав про мої зуби (суддя проекту пообіцяв: коли Едуард дійде до фіналу, той зробить йому зуби. Але в десятку Едуард потрапив, а зуби і досі такі ж. В Едуарда в усмішці є «золоті зуби» – авт.).  Зуби як зуби, нормальні. А дружу із Женею Литвинковичем. Класний хлопець. Та й узагалі з усіма. – То із усмішкою щось плануєте робити? – Усе згодом. На це потрібні кошти. До теми: в останньому сезоні телешоу з Полтави була іще й гімнастка Емілі.