Каскадер з Полтави: «Богдан Ступка після фільму Тарас Бульба» називав мене Обертас-викрутас»

Вадим Обертас із Богданом Ступкою у Хотині під час зйомок «Тараса Бульби». Фото з особистого архіву Вадима Обертаса Про свої враження від цієї людини та спогади зі зйомок фільму розповів в ексклюзивному інтерв’ю «Колу». – Дублі із Богданом Сильвестровичем практично завжди знімали з першого разу, – згадує Вадим Обертас, котрий був у фільмі «Тарас Бульба» кінним каскадером, підстраховувачем Михайла Боярського та консультантом картини. Видно було, що актор Ступка грає так натурально, має величезний досвід. Я знаюся на цьому, бо в молодості я 5 років грав у молодіжному театрі в Полтаві, знаю, щоб пустити сльозу наприклад, – треба багато вчитись, щоб це не виглядало штучно. У Ступки це виходило, і не лише це – усе. Інші полтавці також працювали з метром, вони теж поділись спогадами. За словами Вадима Обертаса, Богдан Сильвестрович управно тримався у сідлі, знав, як поводитись із конем. – А от його син Остап Ступка, котрого хотіли брати на роль Андрія, сина Тараса Бульби, у сідлі тримався погано, – згадує полтавець. – Треба було битись, при цьому тримаючи зброю, і ще й управляти конем. У нього це не виходило. А Богдан Сильвестрович багато знімався на коні раніше, ще у 70-их. Як згадує Обертас, Під час зйомок Богдан Сильвестрович спілкувався більше зі своїми колегами-друзями – покійним уже Лесем Сердюком та Адою Роговцевою (вона грала у фільмі жінку Бульби). Вони жартували собі, свої у них були жарти, адже вони і дружили, і знімались часто разом.Хоча із іншими поводився досить просто, без ніякої зірковості. – Загалом можу сказати, що Богдан Сильвестрович був доброю, розважливою людиною, – каже каскадер. – Поводився чемно. Якщо режисер казав, що це не так, то він не сперечався. Ну він же сам багато років керував театром імені Франка, то знав, мабуть, що збоку себе не бачиш, а режисер бачить. Зйомки проводились неподалік Кам’янця-Подільського, адже Володимир Бортко хотів, щоб у картині була панорама, відкривався гарний вид. Актори, основна кіношна група, у тому числі і полтавець Вадим Обертас, жили в готелі у Кам’янці- Подільському 7 днів. Зйомки велися спекотного літа. Акторам видали сірі майки і темні легкі шаровари, щоб не так жарко, поки готуються до зйомок. Ніхто не нив, коли вдягали теплий одяг, обмундирування. Хоча, як каже, Обертас, платили немалі гроші, так що ніяка спека не заважала зйомкам.

Богдан Ступка у ролі гоголівського Тараса Бульби. Фото з особистого архіву Вадима Обертаса Під час зйомок (якраз нині минає 5 років) Богдан Ступка залишив автограф  Вадиму Обертасу на фото Вадим Обертас під час зйомок мав із собою дві фотокамери. Постійно знімав акторів, процес знімання фільму. Нині на світлинах можна побачити тих акторів, яких уже немає серед живих: Богдана Ступку, Леся Сердюка, Олександра Дедюшка... Богдан Сильвестрович залишив автограф Обертасу, пан Вадим цим дуже гордий, і ще тим, що знав особисто метра. Коня Ульріха, якого подарували Ступці після фільму, актор виводив на сцену театру у виставах – Після зйомок «Тараса Бульби» було прощання, фуршет. Запорожці подарували Богдану Ступці коня Ульріха – торійського, солового (золотистої масті, як пшениці колір, а хвіст і грива – білі).  Він був дуже радий, адже це ознака величезного визнання, великої пошани – дарувати коня. Кінь стояв на Київському іподромі, у мого друга Олега Юрчишина в конюшнях. А опікувався ним Ступка, купував Ульріху уздечки, недоуздки та інше. Казали, що Богдан Сильвестрович виводив на сцену свого коня у виставах. Нині кінь у Мамаєвій Слободі, у Олега Юрчишина, в кінному театрі українських козаків, він так і залишається конем Богдана Сильвестровича. Коли Вадим Обертас приїхав на День народження до Юрчишина, туди ж прибув і Богдан Ступка (це був 2009 чи 2010 рік). Тобто бачились колеги по знімальному майданчику тепер уже в неформальній обстановці. – Пам’ятаю, привіз хороше віскі, ми сиділи на конюшні, пили коньячок, спілкувались, – каже Вадим Обертас. – Богдан Сильвестрович піджартовував наді мною: Обертас-викрутас. На що я йому пояснив, що означає моє прізвище: вогняний меч, що оберігає дорогу до раю (таке прочитав у Франка у «Створенні світу»). Відомі полтавці пам’ятають також, яким був Ступка на посаді міністра.