«Коло» продовжує публікувати спогади відомих полтавців про видатного українського актора Богдана Ступку, який днями помер.
Актор хворів на рак, ускладнення призвели до серцевого нападу. Своїми згадками про «класика сучасного українського кіно» поділилася з журналістом полтавський режисер Світлана Долженко. Вона, до речі, режисер-постановник полтавського реаліті-шоу "Вбивча краса".
- З Богданом Ступкою мені доводилося зустрічатися кілька разів, і це було давно, - пригадує Світлана Долженко. – Одна із зустрічей, яка добре закарбувалася у пам'ять: на конкурсі читців імені Олени Теліги. Це сталося 8 років тому, у Києві. Богдан Ступка був у членах журі. Найбільше, що запам'яталося й залишилося у згадках, це те, що він дув дуже уважним й доброзичливим до кожного, нікого з учасників (а їх було чимало) не обділив своєю увагою. Кожному говорив якісь хороші слова, давав поради. У спілкуванні Богдан був дуже делікатною людиною, умів вказати на помилки й якісь недоліки необразливо, зі знанням. Він був дуже грамотним у виборі слова. Навіть сам говорив учасникам, що якщо про когось забуде, то щоб підходили й нагадували, давали свої записи прослухати. А ще раніше, зараз і не згадаю, скільки років з того часу минуло, зустрічалися у столиці на закритому показі якогось фільму. Не пригадую, як він називався й чи вийшов на великі екрани, адже сюжет фільму був суперечливий. То Богдан Ступка став на захист, говорив, що кожний має право на вільну думку, вільне бачення, світосприйняття. На перший погляд Ступка здається дещо різкою людиною, але насправді він щирий, простий, відкритий, доброзичливий.
Директор обласної філармонії Герман Юрченко розповів журналісту, що Богдан Ступка був добрим і простим, навіть на посаді міністра.
Довідка «Кола»: Богдан Ступка народився 27 серпня 1941 року на Львівщині. У архіві актора – понад 100 ролей у кіно та понад 50 на театральній сцені. Протягом 1999—2001 років був обіймав посаду міністра культури та мистецтв України. У 2001 році очолив Національний академічний драматичний театр імені Івана Франка.
Також читайте:
Спогади Германа Юрченка про юну Людмилу Гурченко