Оксана Хруль. Фото надане Оксаною.У запливі на 50 метрів батерфляєм Оксана здобула «золото» із результатом 36,05. Полтавка встановила новий світовий рекорд. А колись ця тендітна дівчинка боялась води, а батьки не знали, як боротися з її недугою (Оксанка народилась із аномалією верхніх кінцівок).
17-річна Оксана вже шість років займається плаванням. Дівчинку привела у секцію плавання мама за порадою лікаря. Через проблеми з руками батьки возили доньку до багатьох лікарів, київський фахівець радив шукати здоров’я у заняттях плаванням, мовляв це дасть більше змоги працювати руками, розвиватись. Про це розповіла сама спортсменка.
До занять плаванням дівчинка боялась води, не могла зайти в басейн, була «кімнатною» дитиною, котра провела багато часу в лікарнях, санаторіях.
Галина Миколаївна Бойко, заслужений тренер України, почала тренувати Оксану, побачила, що дівчинка здатна багато на що.
– Нині тренування в мене забирають багато часу, адже їх по два щодня, навіть одне в суботу, – говорить Оксана. – Собі залишається півтора дня.
Тож нині полтавка живе плаванням: і здоров’я покращилось, і радує тренерів та рідних своїми досягненнями. Дівчинка поділилась, що завдяки плаванню може тримати в руках і гребінець, і сумки, і з усім впорується на змаганнях сама. Але у воді працює ногами.
«Головне не залишатись дома, на самоті, розвиватись»
Улюблена дистанція Оксани – 50 метрів батерфляй. А найяскравіший момент цьогорічної олімпіади, що врізався у пам’ять, – нагородження срібною медаллю за заплив брасом.
– Я не очікувала сама від себе цього результату, – зізнається школярка. – Тренер Галина Миколаївна обіймала, цілувала, раділа моєму успіху разом зі мною.
А коли здобувала золото, Оксана була вже більш упевнена у власних силах, і хоча її наздоганяли китаянки, полтавка таки змогла вирвати у них перемогу.
Оксана вирвала перемогу в китаянок. Фото надане Оксаною ХрульКоли Оксана була на Паралімпіаді, зв’язок з ріднею тримала через СМС. Каже, що вночі, коли її нагороджували, отримувала чимало повідомлень з України від друзів та рідних. Але, зізнається, що вона не зірка, на вулицях її не впізнають.
– Знайомі коли бачать, обов’язково вітають з успіхом навіть зараз, – додає Ксюша.
Нині Оксана вчиться в 11 класі школи №26 Полтави. Сестра-двійняшка ходить до школи, Оксана має індивідуальне навчання через свою завантаженість спортом. Раніше обидві сестри ходили на заняття разом. Нині Катя допомагає Оксані надолужувати пропущені уроки удома. Оксанка має ще й старшу сестру Віку, якій 21 рік. Мама дівчаток Ірина – домогосподарка, 17 років тому жінка присвятила себе дітям, аби лікувати Оксану. Тато Сергій – будівельник. У родині спортом професійно не займається ніхто, окрім Оксани. Нині у Ксюші відпустка, орієнтовно до листопада. Дівчинка набирається сил після виснажливої підготовки до Олімпіади та самих ігор. Від’їдається, як сама каже про себе, адже вона худенька, важить 44 кіло при зрості 162.
Як зізнається Оксана, через завантаженість довелось розстатись із коханим, адже стосункам треба приділяти час.
Спортивних забобонів Оксана не має, перед запливом молиться Богу і просить у нього допомоги. Медалей має багато, але не рахує їх. На відповідальні змагання одягає свою синю шапочку, яку вважає щасливою для себе. Як того і треба, перед змаганнями дівчинка не споживає важку їжу, тренер дуже стежить за цим.
Нині Оксанка вірить, що навіть ті люди, котрі мають серйозні проблеми зі здоров’ям, можуть досягти серйозних результатів.
Олімпійці Оксана Хруль, Дмитро Виноградець та Євгеній Богодайко з тренерами Іллею та Сергієм Калайдами під час нагородження в Полтаві. Фото Марини Клименко– Головне не сидіти удома на самоті, розвиватися, а мені в цьому допоміг спорт, загартував, розвинув як особистість, – каже полтавка.
Як і інших олімпійців, обласна влада нагородила Оксану грошовою премією. Оксана про суму та те, куди б хотіла витратити гроші, не говорить.
