Олександр Іваніна: Про політику обмеження швидкості

Обмеження швидкості у Франції

Швидкісний режим на дорогах України регламентується Правилами дорожнього руху. В населених пунктах максимальна швидкість складає 60 км/год. Однак відомо, що за перевищення швидкості не більше 20 км/год  адміністративна відповідальність не наступає. Відповідно, і наряди ДПС на їзду зі швидкістю до 80 км/год ніяким чином не реагують. Це призводить до того, що фактична «легальна» максимальна швидкість в місті – 79 км/год.

Основний фактор, який повинен впливати на політику швидкісного режиму в містах – безпека. Статистика доводить, що при лобовому зіткненні автомобіля з пішоходом при швидкості автомобіля 80 км/год, смерть пішохода наступає практично у 100% випадків. В той час, коли при швидкості автомобіля 30 км/год цей показник близько 5%. І крива смертності зростає гіперболічно разом із збільшенням швидкості: 50 км/год – 40%, 65 км/год – 80%, 80 км/год – 100%. Інші дослідження демонструють, що при зниженні швидкості руху до 30 км/год кількість аварій знижується до  70%, а аварій з дітьми до 80%. Тобто, при тій ситуації, яку спостерігаємо на вулицях наших міст, практично кожен автомобіль є потенційним

Обмеження швидкості у Нідерландах

вбивцею.

Чому ж нас так «тягне» натиснути на педаль газу і нестися по вулиці, немов на крилах кохання? Раціональне зерно в цьому прагненні геть відсутнє. Адже всім відомо, що автомобілі, які рухаються по місту зі швидкостями 60 км/год і 100 км/год приїдуть до місця призначення або одночасно, або з різницею не більше 5 хвилин. Невже ці 5 хвилин варті того, щоб наражати себе і оточуючих на небезпеку? Не кажучи вже про зайві витрати – на пальне та на штрафи.

Та якщо людина за кермом не завжди мислить раціонально, то вжиття дій для забезпечення безпеки громадян і нормального функціонування міської інфраструктури – святий обов’язок місцевої влади. Отже, скільки б не говорити водіям про безпечну швидкість і чемне поводження на дорозі, поки місцева влада не візьметься за врегулювання цього питання, результату не досягти. І не треба посилатися на законодавство, що, мовляв, не можна переступити або діяти всупереч. Все це так, але є маса засобів, за допомогою яких на місцевому рівні можна добитися обмеження швидкості автомобілів.

Фізична перешкода – найефективніший засіб зниження швидкості.

Усім відомий такий витвір дорожнього мистецтва, як «лежачий поліцейський». Це яскравий приклад влаштування фізичної перешкоди для зменшення швидкості. І найбільш вживаний. Однак, на жаль, цими «поліцейськими» все і обмежується. В Європі ж фантазія набагато більша і прикладів заходів по обмеженню швидкості там безліч. Переважна більшість з них базується на тому, що при здійсненні маневру, водій скидає швидкість автоматично. Тому для того, щоб змусити автомобіль рухатися повільніше, необхідно змусити його більше маневрувати. Кілька прикладів.

• Розміщення на дорозі з одностороннім рухом паркувальних зон в шаховому порядку.


• Влаштування на проїжджій частині елементів (наприклад, клумб) для об’їзду. Розміщення їх в шаховому порядку.


• Зигзагоподібний дизайн вулиці або її частини.

Елемент для об'зду (маневрування) на проїжджій частині у Львові

Звуження проїжджої частини вулиці

Це дозволяє не тільки зменшити швидкість руху, а й сприяє вирішенню проблем недостатньої кількості паркувальних місць або дозволяє створити більш комфортні умови для роботи громадського транспорту тощо. Серед заходів можуть бути:

• Виділення окремої смуги руху для громадського транспорту з забороною проїзду інших транспортних засобів.


• Дозвіл паркуватися по обидва боки дороги. Рознесення паркувальних зон рівномірно по дорозі.


• Влаштування острівців безпеки, піднятих над рівнем дороги, на пішохідних переходах (унеможливлення виїзду на острівець безпеки). Тим самим на перехресті звужується ширина проїжджої частини.

Регулювання швидкості за допомогою наявних засобів регулювання руху.

Але інколи не потрібно навіть видумувати щось нове та революційне. Достатньо максимально скористатися наявними можливостями. Підійти до існуючих правил, обмежень та засобів регулювання не формально, а з точки зору максимально ефективного використання. Серед прикладів:

• Влаштування регульованих (!) пішохідних переходів якомога частіше (не тільки на перехрестях).


• Влаштування ділянок вулиці з можливістю спільного використання пішоходами, велосипедистами та автомобілями. Дорожній знак 5.31 «Житлова зона» передбачає таку можливість. При чому пріоритет в цьому випадку мають пішоходи. Зрозуміло, що швидкість руху автомобіля тут буде знижено. До речі, таку зону не зайвим було б влаштувати на багатьох вулицях центральної частини міста.


• Влаштування кругового руху при проїзді перехресть. Це дуже ефективний засіб, оскільки поєднує в собі ще й елемент змушення маневрувати. Крім того, він повністю виключає можливість наскрізного проїзду без зменшення швидкості, на відміну від звичайного перехрестя, де таке можливо при зеленому сигналі світлофора.


• Добросовісна робота ДПС. Збільшення рейдів по контролю за швидкісним режимом. Обов’язкова зупинка транспортних засобів, які рухаються в діапазоні 60-80 км/год, проведення з водіями профілактичних бесід. Працівникам ДАІ необхідно усвідомити, що основна їхня функція не обмежується складанням протоколів, а полягає в забезпеченні дотримання встановленого режиму і правил руху. Якщо ж водії зрозуміють, що їх зупинять навіть при перевищенні допустимої швидкості навіть лише на 5 км/год, вони з часом почнуть дотримуватися прийнятих обмежень. Адже навіть якщо він не буде оштрафований, то час буде втрачено на «профілактичну бесіду». І чи є тоді сенс перевищувати?

Обмеження на одній з вулиць у Великобританії

Отже, навіть поверхневий аналіз  вже може дати уявлення про методи впливу на швидкісний режим на вулицях наших міст. Якщо ж над проблемою почне працювати група фахівців, то ці методи можуть виявитися більш різноманітними і ефективними. І це пряме завдання міської влади. Адже,  дорожньо-транспортна мережа – це кровоносна система міста.

До теми: Олександр Іваніна: Київська велоінфраструктура. Скандал, чи привід задуматися?