Запитували Марина Клименко та Юлія Корж
До речі, в Полтаві роздавали презервативи та тестували на ВІЛ (фото)
 | Дмитро: - Я вважаю, що до ВІЛ-позитивних людей потрібно ставитися з розумінням. Хоча визнаю, що сам до цього питання підходжу з пересторогою. Адже вчені остаточно ще не довели, якими шляхами передається ВІЛ-інфекція. Тому певне побоювання з цього приводу присутнє. Якби у моєму оточенні була ВІЛ-інфікована людина, звісно, я не перестав би спілкуватися з нею. Можна вітатися рукостисканням, а от цілувати її навряд чи безпечно. Також, на мою думку, людям, що мають Віл-позитивний статус, слід захищати себе та своїх партнерів, вступаючи у подальшому в інтимні зв'язки. |
 | Вікторія: - Що стосується спільного побуту та спілкування з ВІЛ-інфікованою людиною, то тут боятися нічого. Адже відомо, що ВІЛ передається лише через пряме потрапляння у кров. Саме цього і слід остерігатись. |
 | Андрій: - Я не боюся ВІЛ-інфікованих людей і нормально до цього ставлюсь. Нас інформували, коли я навчався у школі та коледжі, що вірус не передається повітряно-крапельним шляхом. Хоча зараз суспільство певним чином уникає контаків з людьми, що мають ВІЛ-позитивний статус. Аби цю ситуацію виправити, держава має більше інформувати населення про цю проблему. Необхідно пояснювати школярам та студентству, що спілкування з ВІЛ-інфікованими є абсолютно безпечним. |
 | Вікторія: - Якщо брати дітей, то я не хотіла би, щоб моя дитина відвідувала одну групу в садочку з дитиною, що має ВІЛ-позитивний статус. Дізнавшись про це, я, мабуть, перевела своє чадо у іншу групу. Адже діти поводять себе по-іншому, аніж дорослі. Вони через необережність можуть вдарити чи поранити один одного. Щодо старших ВІЛ-інфікованих людей, моє ставлення цілком нормальне. |
 | Олександр: - Життя непередбачуване, і з кожним може статися будь-що. Тому я вважаю, що ВІЛ-інфікованих людей, у першу чергу, потрібно морально підтримувати, допомагати. Якби, не дай Боже, подібний статус мав хтось з моїх знайомих чи близьких, я б у жодному разі не відвернувся б від такої людини. |
 | Алла Вікторівна: - Навіть не знаю, що вам відповісти. Мені шкода людей, які мають ВІЛ-позитивний статус. Хоча з іншого боку, я нормально ставлюсь до цієї проблеми, бо знаю, що цей вірус просто так не передається. За руку ВІЛ-інфікованих не боялася б брати, але не цілувала б. |
 | Руслан: - Я вважаю, що ВІЛ-інфікованим потрібна допомога і розумінням з боку оточюючих. Моє ставлення не змінилося б до знайомої людини, якби вона мала ВІЛ-позитивний статус. Дізнавшись про це, контактів чи спілкування з нею в жодному разі б не уникав. |
 | Ганна Андріївна: – Є такі люди, які уникають ВІЛ-інфікованих. Але, я така людина, що не уникала б, якби в мене були такі знайомі. А взагалі їх треба лікувати. |
| Тетяна - Ставитись до ВІЛ-інфікованих варто, як і до всіх. Тим більше їх нині дуже багато. Таких людей я б не цуралась. | |
 | Надія Трохимівна: – Я вважаю, що боятись їх точно не потрібно,це з кожним може трапитись. Це така біда, тож буде погано, коли ще і люди почнуть відвертатися. Потрібно їх розуміти й по-своєму підтримувати. У мене таких знайомих немає, але якби були, то , мої ставлення до них би не змінилось, я б не обмежували з ними зустрічі та спілкування. Тому що нині від цього ніхто не застрахований, тож треба ВІЛ-інфікованих розуміти. |
 | Лариса: – Таких людей уникати не потрібно. У мене є така знайома на роботі, її ніхто у нас не уникає. Ми спілкуємось з нею, як і з усіма іншими. Дізналась про це вона тоді, коли пішла здати кров, щоб потім взяти відгул. Але коли ми про це дізнались, то ні а кого ставлення до неї не змінилось. |
| Тетяна (не забажалась фотографуватись): – Я ставлюсь до таких людей абсолютно нормально. Я знаю яким шляхом все це передається, просто звісно потрібно уникати травм яких-небудь, пов’язаних контактів зі слизистою оболонкою. Але спілкуватись з віл-інфікованою людиною потрібно, як з усіма. Коли б у мене у колективі була така людина, я до цього абсолютно нормально ставилася б. І, навпаки, вважаю, що їй потрібно було б навіть більше приділяти уваги. | |
 | Алла: – Я б ставились до таких людей позитивно, як і до всіх. Ми ж усі вже, завдяки ЗМІ, знаємо, що воно не передається через спілкування. Вони такі ж люди, як і ми. Але, якби, наприклад, у мене на роботі була така людина, то, можливо, я б дещо остерігалась в чомусь, але не кардинально. І вважаю, коли люди кардинально відвертаються від ВІЛ-інфікованих, неправильним. |
 | Надія Антонівна: – Ви знаєте, у мене двояке ставлення до ВІЛ-інфікованих людей. Бо я їх боюсь, у тісну дружбу не входила б з ними, своїх болячок вистачає. Я б то спілкувалась з такими людьми, мені шкода, я співчуваю їм, але щоб цілуватись і обніматись з ними – то ні. |
 | Олександр: – Дитину б я з такою людиною обмежив у спілкуванні, а сам ні. Зрозуміло, що всі люди намагаються уникнути від спілкування з ВІЛінфікованими, але чисто по-людськи звісно спілкуватись потрібно. Якби це сталось з кимось з моїх рідних, то, мабуть не обмежував спілкування, а от зі сторонньою людиною – обмежив, бо це не потрібно. І якби до дитсадку в одну групу з моїм сином ходила ВІЛінфікована дитина, то я задумався, мабуть, над тим, щоб перевести його в іншу групу чи дитсадок. |
 | Олексій: – До ВІЛ-інфікованих потрібно, по-перше, ставитись зі співчуттям. Адже вони такі ж люди, як і всі ми. Варто розуміти, що багато хто захворів не зі свої вини. Тому потрібно розуміти цих людей, і не відштовхувати їх від себе, бо це люди нашого суспільства. Як би в мене в трудовому колективі була така людина, знаючи, що це не передається, то я б не боявся. Я знаю, що інфекційно це не передається, тому потрібно не показувати навіть виду, що ми щось знаємо, адже цим ми їх тільки можемо образити. |
 | Юлія – Звісно потрібно до таких людей ставитись з особливим ставленням, оскільки це люди такі, як і ми. Але єдине, що живуть вони як в останнє. Суспільству потрібно проводити якісь психологічні роз’яснення, що вони звичайні, і з ними потрібно спілкуватись, як і з усіма. Якби я дізналась, що хтось з моїх знайомих віл-інфікований, можливо спочатку якась боязнь у мене б і була, але я намагалась би цього не показувати. А потім, думаю, до цього з часом би звикла, з цим потрібно змиритись. |
| Анна До ВІЛ-інфікованих потрібно ставитись, як до інших нормальних людей. Адже ВІЛ передається лише через статевий контакт, кров, а також від матері до дитини. Навіть через поцілунок інфекція не завжди передається, а тим паче при користуванні спільними речами у побуті, рукостисканні, обіймах. Я вважаю, що не потрібно лякатися, цуратися чи боятися таких людей. Така позиція просто смішна, а поводять себе так виключно недалекі люди, які не мають уявлення про інфекцію та шляхи її передачі. Я неодноразово спілкувалась з ВІЛ-інфікованими (по роботі) і я жива та здорова)) А тим, хто має друзів з такою інфекцією раджу більше почитати про хворобу та не ставити крапку на дружніх стосунках!!! | |
 | Юля: - Я б не обмежувала спілкування з такою людиною, не уникала б її, а навпаки підтримувала. Тому що я знаю шляхи передачі, тож спокійно на все це дивлюсь. |
