Олександр Іваніна: Про реформування системи громадського транспорту

Не так давно в засобах масової інформації пройшли матеріали про те, що полтавська влада має намір реформувати галузь громадського транспорту в місті. Таку ініціативу можна тільки вітати. Адже навряд чи знайдеться людина в Полтаві, яка повністю задоволена рівнем послуг, та й взагалі – самою роботою громадського транспорту. Необхідність проведення реформ галузі беззаперечна. Однак хочеться зауважити, що питання громадського транспорту в першу чергу стосуються громадян і було б добре, щоб до обговорення тих реформ було залучено якомога більше людей і питання висвітлювалися максимально публічно. Щоб не повторити досвіду Львова, де реформування системи викликало неабиякий спротив населення. І це при тому, що до опрацювання концепції і втілення її в життя було залучено фахівців і експертів з Європи. Схоже, Полтава йде стопами львівських колег. Сам процес реформування не висвітлюється і мало обговорюється в громаді… На тлі такої ситуації дозвольте поділитися своїми думками, що називається, «з приводу». Громадський транспорт. Від хаосу до системи Скільки разів, перебуваючи в Європейських країнах, ми захоплювалися роботою громадського транспорту. Дійсно, на зупинках – розклад руху автобусів, і, як не дивно, він дотримується! Може, завдяки саме цьому стовпища людей на зупинках в Європі не побачиш ніде, навіть в години «пік». Та й в самому громадському транспорті їхати комфортно – через зручність салону і, що не менш важливо, його не переповненість. На додачу до всього – облаштування зупинок. Бордюр підвищений до рівня посадкової платформи, автобус під’їжджає так, що в салон потрапляєш, лише зробивши один крок з тротуару. Ну, і так далі… До речі, я не пам’ятаю ситуацій, коли на зупинці «товчуться» кілька автобусів або маршруток, в гонитві за пасажирами намагаючись підрізати один одного, або випередити. Парад маршруток - звичайна ситуація на міських вулицях (Тернопіль)

Салон громадського транспорту (Берлін) Автобусна зупинка в Берліні

Звичайно, і в Європі є проблеми. І не все там так гладко, як нам здається. Однак того, що бачиш – не заперечуватимеш. А що ж бачиш у нас? Я не буду оригінальним, однак для подальшого аналізу спробую сформулювати характерні риси нашого громадського транспорту і схеми громадських перевезень. Отже: -         Повна відсутність графіків руху, або їх недотримання. -         Незадовільний технічний стан транспортних засобів, які здійснюють громадські перевезення -         Переповненість салонів транспортних засобів в години «пік» -         Незадовільний режим руху громадського транспортного засобу (рвучка їзда, різкі обгони, гальмування, зупинки в невстановлених місцях, «протягування» або недоїзд до місця зупинки…) -         Незадовільна поведінка водіїв громадського транспорту (хамство, паління за кермом, випадки водіння в нетверезому вигляді) -         Незадовільний естетичний стан салонів (бруд, обідрані крісла, пошкрябані вікна…) -         Незадовільний стан зупинок і «призупинкових» ділянок дороги (пошкодження елементів зупинкових конструкцій, часто –  взагалі відсутність будь-яких конструкції, пошкодження асфальтового покриття в місці зупинки транспорту…) -         Відсутність інформації на зупинках (назва зупинки, графік руху, номери маршрутів, які пролягають повз зупинку…) -         Відсутність заїзної «кишені» перед зупинкою -         Відсутність «Єдиного проїзного», та навіть і взагалі проїзного квитка -         Не зовсім логічні маршрути громадських перевезень, рух практично всіх маршрутів пролягає через центральну частину міста, в той час, коли віддалені мікрорайони позбавлені міжрайонних та внутрішньорайонних перевезень. Усі ці чинники, і кожен окремо і усі в комплексі, впливають на рівень задоволеності громадян транспортним сполученням в місті. А це, насправді, доволі вагомий чинник. Людина здатна розвиватися, ефективно працювати, віддаватися максимально улюбленій справі тоді, коли її рівень задоволеності життям високий. Це означає, що в неї вивільняється час від рішення поточних проблем, в разі якщо вони вирішуються автоматично, на користь її особистому життю, роботі, родині тощо. Справді, спробуйте змоделювати таку ситуацію – ви прокинулися зранку з гарним настроєм, повні сил і енергії, готові до нових звершень і продуктивної праці. Вийшли на зупинку, чекаєте на транспорт. На зупинці крім вас вже 20-30 людей. І кількість все збільшується. Автобус не приходить. Чекаєте хвилин 20 вже. Аж ось автобус. Він під’їжджає, потрапляє колесом в калюжу біля зупинки, обливає вас водою. Двері відчиняються, і виявляється салон переповнений. Сяк-так втискуєтесь і їдете хвилин 30 в невідомо якій позі, затиснутий з усіх боків іншими пасажирами. А тут ще шансончик грає і водій здумав запалити. Як правило, палить він не кубинські сигари, тому запах по салону не надто вишуканий. Пара різких гальмувань, пара різких обгонів… Нарешті двері відчиняються на вашій зупинці, і ви бачите, що треба виходити в велику калюжу, бо водій невідомо з яких причин не під’їхав до бордюру. Уявіть тепер свій стан. І скільки часу знадобиться, щоб відновити ваш вранішній настрій – працювати і звершувати? І чи відновиться він взагалі... Знайома картина... Хаос на зупинці (Івано-Франківськ) Зрештою, це виливається в економічні наслідки і для Вас і для того підприємства, де Ви працюєте – недоотримання продукції, прибутку, зарплати. В кінцевому результаті – з меншої суми отриманого прибутку до міського бюджету надійде менша сума податкових відрахувань. Та хай їм тим податкам! В решті решт – спробуйте прокрутити все те саме, але вже по дорозі з роботи додому ввечері. І от після усіх тих «радощів» Ви заходите додому і бачите, що в дружини (або чоловіка) «картуз не на ту сторону». І пішло-поїхало! Навряд чи наступного ранку вдасться прокинутися повним життєвих сил і бажанням творити нові звершення… Прямий обовʼязок місцевої влади – робити міський простір максимально комфортним для мешканців. А громадський транспорт – це одна з наймасовіших послуг, які надаються в місті. Тому і стан надання цієї послуги заслуговує на постійну увагу і контроль. Спробуємо далі визначити ті пріоритети, слідування яким допоможе стати на шлях виправлення ситуації, що склалася з громадським транспортом в Полтаві. Громадський транспорт в Німеччині - зручність і привабливість Комуналізація галузі Досить поширений вислів 80-х років минулого століття: «Соціалізм – це облік і контроль». Зараз її можна було б перефразувати так:«місцеве самоврядування – це облік і контроль». Комуналізувавши ринки, міська влада Полтави керувалася в першу чергу інтересами полтавської громади. Принаймні увесь цей процес відбувався на тлі саме таких заяв. Однак ринками чомусь і обмежились. А чому так само не вчинити з громадським транспортом? Звичайно, тут потрібно буде не просто елементарно перерозподілити власність, а підходити вже змістовно. Адже громадський транспорт – це дуже важливий сегмент міського господарства, і сама по собі галузь потребує постійного забезпечення життєздатності. Які ж проблеми потрібно буде вирішувати? Серед них: -         Створення оптимальної схеми маршрутів, яка б враховувала як проблеми перевантаженості окремих доріг, так і необхідність забезпечення оптимальної мобільності для громадян. -         Запровадження і контроль виконання графіків руху на маршрутах. -         Створення єдиної зручної системи оплати проїзду в міському громадському транспорті. Йдеться про давно забуті нами проїзні квитки. Але в Європі ця система дуже розвинена. Вважається, що запровадження єдиної системи оплати громадського транспорту значно підвищує ефективність його роботи. -         Постійний моніторинг та вдосконалення надаваних послуг в громадському транспорті Ці і інші завдання могло б вирішувати комунальне підприємство. Саме підприємство, а не просто відділ чи управління. Адже як і будь-яка галузь економіки, громадський транспорт покликаний приносити прибуток. З іншого ж боку, вирішення соціальних питань з плечей влади ніхто не знімає, в тому числі і соціальних питань в царині пасажирських перевезень містом. Пасажири – це ресурс міста. Ресурс, який через сплату за послуги забезпечує прибуток надавачеві цих послуг. Чому ж тоді ці кошти не повинні йти в міську казну? Чому ж міська влада віддає цю золотоносну жилу на відкуп, замість того, щоб розробляти самій? Дотримання підрядниками - перевізниками необхідних вимог Звичайно, ідеальною є ситуація, це коли саме підприємство, про яке вже йшлося, мало би парк машин, що працювали б на міських маршрутах. Як це було колись «за радянських часів». Однак ми розуміємо, що зараз це мало реально. Та і ті ринкові відносини, які розвиваються в Україні, принесли нам чимало схем співпраці комунальних структур з бізнесовими. Перше, що спадає на думку в даній ситуації, це – підряд. Як зараз виглядає ситуація? Влада влаштовує конкурс на обслуговування того чи іншого маршруту, перемогу отримує один з претендентів, і… практично на цьому закінчується участь місцевого самоврядування в функціонуванні системи громадського транспорту. Епізодичні перевірки та «наганяї» на нарадах не дають ніякого результату. Картина зміниться кардинально, якщо системою пасажирських перевезень в місті займатиметься одне підприємство, яке на умовах підряду працюватиме з підприємцями, що надаватимуть саме транспортні послуги (на відміну від послуг пасажирських перевезень, як це є на даний момент). Тоді контроль за якістю, робота по оптимізації та покращенню пасажирських перевезень тощо будуть зосереджені в одній структурі. Підряднику ж необхідно буде виконувати обов’язкові умови, серед яких забезпечення відповідного технічного стану транспортного засобу, дотримання маршруту руху, належний рівень обслуговування (зовнішній вигляд, поведінка водія), наявність необхідного обладнання (навігатор, приміром). Таким чином з підприємця знімаються невластиві йому функції, натомість вимоги до виконання обов’язкових робляться більш категоричними. Зміна політики складання маршрутів Зараз практично 100% маршрутів, включаючи і приміські, проходять через центральну частину міста. Це призводить до того, що центр перезавантажений транспортом, в той час, коли віддалені райони відчувають його нестачу. Питання ж внутрішньорайонних перевезень взагалі не вирішене. Ситуацію можна змінити, переглянувши принципи і підходи при складанні маршрутів громадського транспорту. Система коротких маршрутів, схема пересадок, інші регулюючі заходи – це те, що може змінити ситуацію на краще. Однак, усі ці заходи можливі лише при чіткій організації руху (графіки руху на маршрутах і безумовне їх дотримання) та введенні єдиної системи оплати за проїзд. Зміна в системі оплати за проїзд Система «єдиного квитка» дуже поширена в Європі. При чому на відміну від того проїзного, що був за часів СРСР, зараз можуть бути не тільки місячні, а і декадні, півмісячні, тижневі, навіть денні проїзні квитки. Великий плюс – реалізацію цих квитків здійснюють муніципалітети. У нас це можливо через те саме транспортне комунальне підприємство. Таким чином місто отримає реальну картину пасажиропотоків і можливість контролювати, змінювати, аналізувати і вдосконалювати громадський транспорт, а громадяни – зручність у користуванні тим транспортом. Само собою, практично зникає можливість «лівого» заробітку на маршруті.

Єдиний квиток для проїзду в громадському транспорті. Париж

Зміна пріоритетів в дорожньо-транспортній схемі міста З появою чіткої системи функціонування громадського транспорту в місті з’явиться необхідність забезпечення її безперебійної роботи. Насамперед це забезпечує певним чином організований дорожній рух на дорогах, де пролягають маршрути громадського транспорту і створення інфраструктурних елементів. Мова йде про виділення окремих смуг руху, контроль за додержанням вимог іншими учасниками руху, облаштування зупинок тощо. Виділена смуга для громадського транспорту (Москва) Звичайно, усі ці заходи дещо ускладнять життя іншим транспортним засобам, особливо приватним. Однак не будемо забувати, що наше місто не для машин або власників машин. Воно – для усіх нас. І в першу чергу необхідно задовольняти інтереси громади в цілому, а вже потім – окремих її груп. «80 людей, що їдуть в автобусі, мають у 80 разів більше прав, ніж одна людина, яка їде у власному авто» (Енріке Пеньялоса, екс-мер Боготи, Колумбія) P.S.  Для ілюстрації цього матеріалу навмисне не подаються фото, які зроблено на вулицях нашого міста. По-перше, щоб не наступати зайвий раз на болючу мозоль – адже кожен з нас щодня зтикається з цією реальністю. А по-друге, Полтава – не виняток. І суцільний хаос в галузі громадського транспорту є характерним для будь-якого українського міста. Інші блоги читайте у наших рубриках Колонки та БлогоОгляд