 | Олександр Мамай, міський голова Полтави: – Мабуть, найкращі новорічні свята та Новорічна ніч були у дитинстві. У ті часи Нового року ми найбільше і найдовше чекали. Безумовно, збирались тоді з друзями та подругами і відзначали у когось удома. Іноді збирались і в мене. Тож найкращі спогади про новорічні свята ідуть із дитинства. А найкращі подарунки я робив своїй дружині та дітям. Це і коштовності, і поїздка за кордон, і тур Україною. |
 | Оксана Деркач, секретар Полтавської міської ради: – Мабуть, було смішно минулого року. Новий рік я зустрічала в Грузії. Коли ведучий новорічного вечора оголошував, які національності присутні у залі, де відбувалося святкування, там було багато азербайджанців, грузинів і лише двоє українців, серед яких була я. Коли перераховували всі національності та реагували на них присутні, то під час оголошення азербайджанців і грузинів люди поводилися шумно. Коли ми, двоє українців, встали, то всі аплодували, тому що ми мали якийсь трішки самотній вигляд. Звичайно, є яскраві спогади про новорічні шкільні вечори та карнавали, на які я з нетерпінням чекала. Ми з родиною проживали на Західній Україні, тому Новий рік у нас супроводжувався колядками. У 10 класі, коли я закінчувала школу, була у новорічному ансамблі, який на санях їздив і вітав відомих, заслужених людей у тому селі, де я проживала. Якось дорогою ми перекинулися. Усе закінчилося благополучно, але було дуже весело, тому що це сніг, радість, пісні. Запам’ятався саме настрій тієї новорічної ночі. Коли я приїжджаю на Новий рік або різдвяні вихідні у Західну Україну до батьків та близьких, це і є, мабуть, найкращим подарунком, яким я можу зробити своїх рідних щасливими. |
 | Валерій Головко, народний депутат України від ВО «Батьківщина» – Я вважаю, що найкращим святкуванням Нового року буде зустріч його з дружиною, поблизу телевізора, удома під ялинкою. 2012 рік був дуже напружений – передвиборча кампанія, об’єднавчі процеси в опозиції. Тому хочеться спокою, сімейного затишку. Найголовніше у житті, щоб ми не забували ні своїх батьків, ні дітей, ні онуків. А в мене вже є онучка, якій нещодавно виповнилося 2 місяці. Увага – це те, чим сьогодні повинні пишатися і діти, і батьки. Ми завжди намагаємося напередодні Нового року зробити щось приємне, не робимо чогось поганого. Подарунків, які б зараз вразили когось, я не пам’ятаю. |
 | Юрій Бублик, депутат Верховної Ради від ВО «Свобода»: – Новий рік – це завжди приємні спогади: ялинка, запах мандаринів, приємні враження, лижі, ковзани, зимові канікули у дитинстві. Кожен Новий рік є приємним, на нього ми покладаємо якісь сподівання. Якщо шкільні роки – це наступний навчальний рік. Щодо подарунків важко сказати. Я, коли обираю подарунок, звертаю особливу увагу на річ, яку дарую: щоб вона була потрібною, корисною, і тому людині вона подобається. |
 | Олена Адамович, заступник голови облдержадміністрації: – Ми завжди чекаємо новорічних свят, як чогось надзвичайного, із дитинства ще звикли, що це казка, і вона має відбуватися. Я гарно пам’ятаю, як чекала дитину, в березні в мене народився син, і це було відчуття щастя, я була в стані очікування такого дива. Оскільки я дуже соціально-відповідальна людина, то я завжди раділа з того, що в мене складалася кар’єра. Це також додає мені наснаги. Як на мене, матеріальні цінності, можливо, і створюють гарний настрій, але все-таки щастя – це людські стосунки, теплі слова, добра справа. Я не можу назвати якийсь особливий подарунок. Вважаю, що саме стосунки, безпосередні слова і справи можуть робити нас щасливими. |
 | Борис Галушко, заступник голови облдержадміністрації: – Для мене, мабуть, найкращий подарунок – це коли всі здорові і коли вся сім’я разом у гарному настрої відзначає це свято. І взагалі, якщо ми святкуємо, значить, ми живемо. Життя прекрасне. У моєму віці вже згадуєш різні святкування Нового року, це було й дитинство, безумовно. Коли був зовсім маленьким, було цікаво. Коли ми ялинку прикрашали, це сприймалося зовсім по-іншому. Потім, коли з’явилися малі діти, з ними цікаво було прикрашати ялинку. Із кожним роком все переосмислюється інакше. Але взагалі у мене так склалося, що народився, коли був Радянський Союз і нам прищеплювали єдине чисте свято – Новий рік, тому в мене таке ставлення до нього. |
 | Михайло Кривошеєв, начальник Держфінінспекції у Полтавській області: – 9 разів я зустрічав Новий рік на чергуванні в міліції. А найяскравішою є згадка, коли я навчався в технікумі у Лубнах, ми пішли з друзями у ліс, прикрасили там ялинку і святкували. Це закарбувалося в пам’яті на все життя. Оскільки я останнім часом багато займаюся благодійними справами, на Миколая ми з фондом були у будинку-інтернаті в Гадячі, де зараз перебувають 40 дітей. І це спілкування з дітьми, які не мають батьків, є найбільшим щастям. 2 роки тому ми з родиною у Новорічну ніч були на відпочинку. І моя донька надзвичайно зраділа невеликій іграшці, яку ми привезли їй із Полтави. Вона звикла, що подарунки знаходить удома під ялинкою. Тому дитина думала, що на Новий рік подарунки на відпочинку не презентують, а ця іграшка зробила її по-справжньому щасливою. |
 | Роман Кириленко, начальник Територіального управління МНС України у Полтавській області: – Для мене, мабуть, найбільше запам’ятався Новий рік за старим стилем 2002-го. Адже тієї ночі у мене народився син, якого я дуже довго чекав. Тож для мене це був найкращий Новий рік. А найкращий подарунок я зробив 2010 року, коли був у Новорічну ніч удома. Вважаю, що для мого сина це був найкращий подарунок. Адже, як правило, у Новорічну ніч я завжди працюю: їду звечора, і до самого ранку перебуваю на роботі. Тобто це був перший рік, який ми зустрічали всі разом. |
Запитували Марина Клименко, Валентина Пустовіт та Юлія Корж
