Не сваріть дитину за капризи, вирішуйте проблему спокійно. фото Валентини ПустовітРіздвяні канікули в батьків закінчились, і дошкільнят пора вести в дитсадок. А дехто, хоч і зима, змушений віддати дитину в садок. Психологічна обстановка в закладі відрізняється від домашньої. У дітей виникає чимало проблем зі звиканням до колективу, поверненням у дитсадок після хвороб та батьківських канікул.
Перед тим, як віддати дитину в дошкільний заклад, поступово привчайте її до того режиму дня, який буде в садочку. Наприклад, якщо ваше чадо звикло спати до 10 години, будьте готовими до того, що, пробуджуючи його о 7 чи 8, отримаєте хвилю протесту і плачу. Ще один фактор, проти якого протестують діти: колектив. Адже для дитини це незвично: кілька років увесь світ обертався навколо неї, її почуттів, бажань і потреб. А тепер малюк оточений великою кількістю дітей, вихователька не може піклуватися лише про нього. Нові люди – вихователі, няні, музичні та фізкультурні працівники, – дитині вкрай важко звикнути до них. Це спричинює серйозний психологічний стрес, який і проявляється криками, плачем та відмовою йти до садочка, іншими капризами.
Проблема перша. Дитина відмовляється ходити до дитсадка
Деякі батьки часто залишають дітей у садку, обманюючи. Наприклад, кажуть, «ти проходь до діток пограйся, а я зараз прийду». Це не зовсім правильно, адже дитина буде чекати. І без плачу тут не обійдеться, адже ображене чадо, можливо, не відходитиме від дверей, чекаючи маму. Тому краще будьте чесними з дитиною, чітко скажіть, мовляв, потрібно йти на роботу, але повернетеся по доню чи сина після того, як вона/він поїсть у садочку, поспить і пограється. Пообіцяйте принести сюрприз, це може бути цукерка або невелика іграшка (але не зловживайте цим, інакше дитина звикне і «перетвориться» на егоїста).
Можна залишати з чадом такий собі «талісман»: нехай візьме до садочка свою улюблену іграшку, якусь вашу річ (хустинку чи шпильку для волосся). Можна вигадати символічний прощальний ритуал, це з часом заспокоюватиме дитину: поцілуйте її у щічки, обіймайте, «дайте п’ять». А дорогою до дитсадка розповідайте щось захоплююче. Наприклад, вигадайте разом казку, спостерігаючи за тим, що відбувається на вулиці.
А от на дитячі маніпуляції увагу звертати не слід. Спробуйте втихомирити ніжними спокійними словами плач чи дитячий гнів. Але не треба сварити малюка за вередування. Підтримайте його, допоможіть впоратися з переживаннями. Дуже часто причиною того, що дитина не хоче йти в дитячий садок, є банальна нудьга. Вашій малечі може бути абсолютно нецікаво в дитячому садку, вона хотітиме залишитися вдома, де можливостей для розваг набагато більше. Тому слід розказати, що таке дитячий садок, що там роблять діти, хто така вихователька. Розкажіть своєму чаду, що дитсадок – це такий гарний будинок, де багато різних іграшок; куди мами і тата приводять своїх синочків та донечок; там багато діток, з якими можна гратися; у садочку все маленьке: і столики, і стільчики, і ліжечка, і раковини для вмивання, і шафки. Чим більше ви розповідатимете, тим більше дитина зацікавлюватиметься.
Маленьких дітей зазвичай залишають у дитсадку навіть після канікул на кілька годин, згодом – на весь день.
До теми: як побороти дитячі "не хочу, не буду, я сам".
Проблема друга. Дитина відмовляється їсти у садку
Відмову їсти у дитячому садку називають найпоширенішим симптомом важкої адаптації. Це своєрідний стрес для дитини. Проблему слід вирішувати комплексно: під час бесіди, рольової гри (у «дитячий садок», приміром). Розкажіть своєму вередливому чаду про роботу кухарів. Скажіть, що вони дуже стараються, аби приготувати малюкам смачні страви, щоб діти почувалися у садку, як вдома.
– Я граюся зі своєю донькою у гру «Зайчик, що не ходить до садочка», – ділиться своїм досвідом полтавка Анна, мама 3-річної дівчинки Соні. – Коли збираю доню до садочка, розповідаю історію про зайчика, який не їв у дитсадочку і захворів. Тоді не зміг ходити гратися зі сніжком чи їсти солодощі. Це дієва гра, добре на доню діє. А ще готую для дитини ті страви, що готують у садку, щоб вона звикала і не боялася їсти.
Порада: Відмова від їжі може бути не лише простим вередуванням. Порадьтеся з вашим сімейним педіатром, можливо, зникнення апетиту не пов’язане з якимось захворюванням. До того ж, у дитсадку враховують, що не їсть дитина. Якщо батьки про це попереджують, то конфліктів через примушування малечі їсти нелюбу страву не буде.
Проблема третя. Конфлікт із вихователем
Таке трапляється досить часто. Буває, дитина йде в дитячий садок до одного вихователя, а якщо він інший, у неї починається істерика. Сварити дитину за таку поведінку не можна. Удома спокійно поговоріть, з’ясуйте, чому чаду не до вподоби конкретний вихователь. Як правило, діти розповідають усе, що говорив і робив вихователь, із цієї розповіді ви зможете зрозуміти суть проблеми. Якщо дитина скаржиться на те, що вихователь кричить або погано поводиться з дітьми, обов’язково перевірте цю інформацію, поговоріть з іншими батьками. І якщо слова малюка підтвердилися, обов’язково поспілкуйтеся із завідуючою дитячим садком. Якщо ж дитина просто мовчить і нічого не хоче розповідати, підіть на невелику хитрість, пограйте з дитиною в дитсадок. Під час гри уважно стежте за словами, жестами: рано чи пізно отримаєте повну інформацію про те, що відбувається з вашою дитиною в дошкільному закладі.
Проблема четверта. Енурез у дитсадку
Нетримання сечі абсолютно природне для дітей до півтора-двох років, далі дитина починає контролювати сечовипускання. Та якщо енурез турбує і після 3 років, проконсультуйтеся з лікарем, нетримання сечі може бути симптомом різноманітних захворювань чи стресів. За статистикою, нічний спостерігається у 20% дітей у віці до 5 років. Хлопчики схильні до енурезу в півтора-два рази більше, ніж дівчатка.
У дитсадку найчастіше енурез виникає, якщо раніше не було такої проблеми, через емоційні розлади, стреси і проблеми з поведінкою. Нетримання сечі у садочку може бути через конфлікти з однолітками. Дитина з такою проблемою відчуває незручність, провину. Тому не сваріть чадо, мовляв, зіпсувало ліжечко у дитсадку. Це ще більший стрес. Краще говоріть спокійно, поясніть, що так робити не можна, що не слід боятися вставати з ліжечка і йти до горщика чи в кімнату гігієни.
5 порад, як уникнути енурезу в садочку:
1. Скоротіть прийом дитиною рідини перед сном, після 18.00 зменште споживання фруктів та овочів, які містять велику кількість води.
2. Слідкуйте, щоб дитина сходила в туалет перед сном кілька разів (у дитсадку попросіть контролювати це вихователя та його помічника).
3. Перед сном не дозволяйте дивитися мультики, які можуть викликати сильні емоції.
4. Навчіть дитя контролювати сечовипускання: говорити про потребу туалету.
Не сваріть дитину, розмовляйте спокійним тоном, не погрожуйте («ще раз так зробиш, заберу іграшку», наприклад), і в жодному разі не бийте дитину!
фото з сайту osvita.ua Проблема п’ята. Дитина приносить з дитсадка чужі іграшки
Таке явище дуже поширене серед дітей. Нерідко дітлахи приносять із садочка іграшки, бо таких не мають, а вони дуже сподобалися. А якщо ж, збираючись додому, знаходите у шафці з одягом чужу іграшку – спокійно запитайте, де дитина взяла її. Можна спробувати з чадом «домовитися». Розкажіть, що вдома на дитя чекають його ляльки, машинки, ведмедики, кубики; що якщо дитина забере з садочка чужу іграшку, іншим буде сумно. Якщо це не допомагає, попросіть виховательку на деякий час взяти іграшку з собою, якщо дитина дуже просить, не відбирайте силоміць. Пізніше повернете чужу річ.
До теми: няня для дитини — як підібрати та що врахувати.
Проблема шоста. Якщо дитина б’є інших дітей чи б’ють її
Шляхи вирішення такої проблеми батьки мають знаходити самі. Ніхто за них правильної відповіді не дасть. Але однозначно, вчити бити інших дітей не варто, приміром, «давати здачу». Полтавський практикуючий психолог Сергій Гайдученко говорить, що потрібно поговорити з дитиною, запитати, навіщо вона так робить. Можливо, причина в тому, що інша дитина має іграшку, яка подобається вашому чаду. У такому разі поясніть дитині, що краще попросити погратися або запропонувати гратися вдвох. Але силоміць відбирати і бити товариша не можна.
Якщо ж дитина розповідає, що її б’ють інші діти у садочку, поговоріть про це з вихователем, дізнайтеся причину. Бажано також поговорити безпосередньо з кривдником і з’ясувати причини такої поведінки, адже часто зайва дитяча агресивність може означати лише бажання подружитися.
Також читайте:
Як заохотити дитину до малювання (+ відео та гуртки у Полтаві)
