Метеостанція на Дослідному полі
Як і обіцяли, журналіст «Кола» особисто відвідала полтавську метеостанцію і переконалась у масштабах проблеми.
Нагадаємо, що Полтавському обласному центру з гідрометеорології не вистачає фінансування, прилади спостереження зносилися, а працювати доводиться пенсіонерам.
Довідка «Кола»:
Гідрометеорологічна служба Полтавщини забезпечує органи державної влади, органи місцевого самоврядування, представницькі органи, підприємства і громадян інформацією про стан та прогнозовані зміни гідрометеорологічних умов.
Основу діяльності служби на території області складають:
– 5 метеостанцій;
– 2 хімічні лабораторії, які спостерігають за забрудненням повітря в містах Полтава, Кременчук, Комсомольськ;
– 1 авіаційна метеостанція в місті Полтава, яка обслуговує авіацію;
– 17 гідрологічних постів, які ведуть спостереження за водним режимом річок області.
Визначають погоду приладами, яким понад 40, а то й 50 років
Побувавши на метеостанції, журналіст "Кола" переконалась, що частина приладів вимірювання дійсно або взагалі вже не працює, або ж лише у напівпридатному для роботи стані. Через відсутність обладнення визначення тривалості сонячного сяйва, висоти хмар, видимості в атмосфері техніки на метеостанціях проводять візуально. У цьому фахівцям допомагає досвід. А от як працюватиме людина, яка тільки прийде на роботу, залишається невирішеним питанням.
Зокрема,
Геліографа (для визначення тривалості сонячної доби) узагалі немає. Коли полтавські синоптики подають усі дані, то в пункті геліографа ставлять прочерк.Приладом «ИВО 1М» (вимірювачем висоти хмар) синоптики уже не користуються. Його випустили у 1970-х роках. Такі спостереження фахівці проводять, як вони говорять, візуально. У цьому їм допомагає досвід. А от як працюватиме людина, яка тільки прийде на роботу, залишається питанням.
Ольга Штитьова, завідувач сектором метеоспостережень, біля приладу«ИВО 1М»
У вимірювача напрямку вітру датчик часто виходить з ладу, а при ожеледі обмерзає.
Не користаються уже і вимірювачем видимості «М 53». Його списали минулого року, нового ж немає.
У флюгері збите орієнтування, а мачта в аварійному стані.
флюгер
Не вистачає і витяжних термометрів (замість 8, працюючих лише 5).
витяжні термометри
Актинометр (прилад для вимірювання прямої сонячної радіації) випущений 1960-х роках. У цьому обладнанні давно порушена чутливість.
Актинометр
Найновіше обладнання, яким полтавські синоптики можуть похвалитись, – термометри. Але вони нині ненадійні, бо швидко стають несправними.
термометри
На придбання нових приладів у полтавського гідрометцентру немає коштів
– У нас 98% кошторису іде на виплату зарплат працівникам, і тільки 2% – на виробничі витрати, – зазначає керівник Полтавського обласного центру з гідрометеорології. – Минулого року нам виділили всього 105 тисяч гривень. А це обслуговування, зв’язок (кожні три години інформацію ми передаємо світовим центрам), енергоносії та тепло. Наша служба фактично більше ніж на 50% утримується за кошти, які ми заробляємо. Тому ми намагаємося, де тільки можливо, надавати нашу інформацію на платній основі. Цього року фінансове питання фактично не змінилось. Наш мізерний кошторис не дозволяє закупити імпортні прилади, які коштують сотні та десятки тисяч гривень. Закордонне обладнання стоїть лише у великих аеропортах (Київ, Одеса, Львів, Донецьк, Дніпропетровськ, Сімферополь). А взагалі хочу сказати, що напружена ситуація з фінансуванням не лише в Полтаві, а й по всій Україні. Та що говорити про критичну ситуацію з приладами, коли в країні немає навіть свого метеорологічного супутника. Наше обладнання, у порівнянні з іншими країнами, нагадує кам’яний вік. Навіть Білорусь в цьому плані набагато нас випереджує.
Нагадаємо, що роботу автовідповідача-синоптика пообіцяли відновити
Працюють пенсіонери, бо більше нікому
– Через соціальну незахищеність (низьку заробітну плату, відсутність житла) гостро стоїть і кадрове питання, – розповідає Володимир Сергійович. – Нині в службі більше 50% працівників – пенсіонери. Є кадри, яким уже за 70 років. За роки незалежності до нас фактично не прийшов жоден випускник технікуму чи університету.
Фахівці центру з гідрометеорології щодо цього мають свої пояснення.
– Молодь відразу хоче отримувати великі зарплати, – говорить Ольга Штитьова. – І при цьому не бажає напружуватись. До того ж у Полтаві немає навчального закладу, який би готував спеціалістів за нашим профілем. Лише в педуніверситеті є «Географія», але вони дають вищу освіту, а у нас посада техніка (середня спеціальна освіта). Тому вони сюди не йдуть. За нашим профілем готують у таких містах як Харків та Херсон, але звідти до нас не їдуть, бо іногороднім потрібно орендувати житло. А це нині коштує більше, ніж ми отримуємо. Серед полтавської молоді досі не знаходилось того, хто б виявив бажання отримати такий фах.
Довідка «Кола»: Середня заробітна плата працівників гідрометцентру – 1300 гривень.
До того ж, зі слів працівників метеостанції, багатьох ще лякає специфіка роботи. Адже гідрометцентр працює цілодобово. Техніки протягом зміни кожні три години без запізнень повинні проводити спостереження, а метеостанція завжди знаходиться за межами міста або села.
метеостанція
Читайте також - Пенсійний лікбез, або як піти на пенсію
– На полі нині дуже слизько та холодно, а уявіть, як серед ночі йти, – ділиться завідувач сектору метеоспостережень. – Це дійсно одна з неприємних особливостей специфіки нашої роботи, яка часто відбирає бажання в молоді працювати у нас.
Незважаючи на нинішню критичну ситуацію в Полтавському ЦГМ, Володимир Богмацера оптимістично вірить у покращення. Із його слів, усе може змінити реорганізація служби.
Трохи історії:
За архівними даними, на Полтавщині з 1824 року з’явилися перші приватні та аматорські пункти метеорологічних спостережень.
