У залі Палацу дозвілля «Листопад» ніде було яблуку впасти. Бажаючих потрапити на концерт виявилось дуже багато, тому продавали навіть квитки на додаткові місця – їх «доточили» у залі стільцями.
Були і читачі «Кола», які отримали запрошення, вигравши його. Під час самого концерту часто зал вибухав оваціями, полтавська публіка захоплено сприймала гастролі козаків і козачок.
Виступи хору перемежовувались із танцями, запальні, веселі пісні змінювались ліричними, задушевними – глядачі не втомлювались аплодувати і дивуватись. Солісти кілька разів виходили на біс, глядачі не відпускали своїх кумирів. Багатьом припала до душі Євгенія Джевага, тендітна українка, яка нині уже 7 років як солістка хору. інтерв’ю з нею читайте в ексклюзиві пізніше. Весела пісня «Комарики» у її виконанні настільки сподобалась, а голос так пробирав – до мурашок по шкірі! Не вірилось, що такий потужний і така польотність голосу у цієї дівчини.
Та були, звісно, як на будь-якому концерті, різні думки щодо виступів артистів і враження від хору загалом. Більше фото –
тут.
Пані Ольга з Полтави сказала, що сьогодні побувала на дійстві з чоловіком, але пожалкували, що не привели й дітей.
– Цей колектив знаю вже давно, ще при радянській владі ходив на Кубанський хор, – розповів інженер-будівельник Володимир Миколайович Каленський. – Дуже він мені подобається, і зазначу, що кілька років тому у них вокал був сильніший, а от танці набагато слабші за спів. А років 4 тому помітив, як виросла балетна група колективу! На моє переконання, хореографія у Кубанського хору навіть потужніша за спів, але це мені так. Хотів би ще побачити і почути вживу хор Верьовки, але вони не приїжджають. Вірського я бачив – дуже подобається. Добре, що кубанці до нас їздять, їх не люблять у Росії, а за кордоном, у Франції, багатьох інших країнах світу вони затребувані.
Володимир Каленський нині розчарувався.
– Я почув багато російських пісень, вважаю, що політика не обминула колектив. Раніше вони несли українську культуру, а нині навіть на костюмах позначилась не українська культура... уперше чекав закінчення концерту.
Пан Володимир прийшов на концерт із донькою Тетяною та онучкою, залучає усю родину до культурного життя міста. Донька, на відміну від батька, у захопленні від виступу хору, вона уперше чула й бачила козаків наживо.
– Ми багато знаємо про хор, бачили по телевізору, відео дивились, а зараз нарешті побачимо уживу, – розповів Володимир, глава родини лікарів.
– От ви прийшли зараз із малим, чи не боїтесь, що дитя не висидить увесь концерт? – питаю я.
– Уже перевірено – висидить, були з ним на хорі Верьовки, любить таке! – відповів лікар.
– На такі концерти варто брати дітей, щоб і вони учились цьому патріотизму. Адже роками живуть вихідці з України в Росії, а не забувають свою Батьківщину, зберігають українську культуру і пісню, розповіла жінка.
Фото Ольги Матвієнко.
Серед глядачів учора більше людей років від 30 і старших.
На жаль, ювілейна програма в Полтаві пройшла без ювіляра: Віктора Захарченка, керівника та організатора хору, якому нещодавно виповнилось 75. Адже композитор і директор, окрім керівництва колективом, ще читає лекції у Москві, опікується школою, яка виховує зміну для хору. Тож замість Захарченка хор привіз його заступник Віктор Вишневський.
Як розповіли самі хористи, у них настільки усе злагоджено, що Захарченко не боїться їх пускати на гастролі самих, без нього.
У Києві днями Віктор Гаврилович був зі своїм дітищем, а далі колектив гастролює без нього.
До теми:
Нещодавно полтавців радував виступами Національний балет Грузії «Сухішвілі».
