 | Євген: – Вважаю, що потрібно брати іпотеку. Сам нічого не можу конкретно сказати. Я живу в Полтаві, і в мене є квартира, яка мені дісталася від батьків. Не маю проблем із житлом, а друзі мої живуть в орендованій квартирі. |
 | Ірина: – Чесно, я не знаю, як зараз можна купити квартиру. У самої така проблема. Брати в кредит ще думала. Не чула останнім часом, щоб хтось кудись переїжджав. Мало житло купують, а серед моїх знайомих взагалі ніхто. |
 | Світлана: – Думаю, що потрібно десь заробляти гроші, аби придбати житло. Коли ми купували, то їхали заробляти, працювали у три зміни. Дуже важко було, але купили. Купуючи, якщо гроші є, то краще звертатися до агентів. Вони надають кваліфіковану допомогу з купівлі або продажу. Через посередників дуже невигідно. |
 | Олена: – У нас молода сім’я і квартира в кредит. Платимо потроху кожного місяця, заробляємо гроші. Брали кредит уже давно, років шість тому. Як зараз у цьому плані, не знаю, бо немає знайомих чи родичів, які робили такі придбання. Дуже дорого зараз житло коштує. У нас не було взагалі вибору, коли кредит брали. Приїхали з іншого міста, дитина. Варіант оренди зразу відкинули. Бо порахували, що двокімнатна у місяць коштуватиме 1700 гривень, а кредит платити не на багато більше. Ще трохи додати, і ось уже платиш за свою квартиру, яка залишиться дітям. |
 | Ірина Михайлівна: – Батьки допоможуть! Особисто ми допомогли дітям. Збирали недовго, бо в мене чоловік добре заробляє. Без допомоги батьків діти зараз не куплять житла. В орендованій квартирі зараз не вихід жити. Краще вже тоді взяти іпотеку і виплачувати. |
 | Олександр: – Сам брав квартиру в кредит. Тільки закінчив виплачувати. За рядянських часів сам заробив на будівництві. Тоді були МЖК – молодіжно-житлові кооперативи. Заводи відправляли своїх людей на будівництво. Ми три роки заробляли квартири для підприємства і для себе. Тоді поверталися назад, за нами зберігали місце. Ось так я заробив трикімнатну квартиру. Потім так вийшло, що довелося цю квартиру залишити жінці, а сам без житла залишився. Пішов на пенсію, були невеликі заощадження і кредит узяв. Виплачував 15 років. Чи не вигідніше винаймати житло, не скажу. Потрібно рахувати. Але мені здається, що коли квартира своя, то вона своя. |
 | Олена Вікторівна: – Кілька варіантів є. Зараз хтось кредит бере, хтось продає старе житло, відкладає гроші, доплачує і купує нове. У мене своє житло, ніколи не думала про квартиру. У мене чоловік військовий, тому пощастило. Батьки окремо живуть, ми окремо. Якби потрібно було думати про це, то, мабуть, довелося б брати кредит, продавати усе, що є. Молоді зараз найважче. Особливо у плані кредитів, адже позичати легко, а віддавати важко. |
 | Надія Василівна: – Хочу сказати, що якщо моя дитина назбирає до пенсії, то вона квартиру купить. А заробітна плата у моєї дитини 1200 гривень, мінімальна. Ось і робіть висновки. Зараз живемо разом, і мама теж з нами. На квартиру за місяць іде десь 500 гривень, то з чого ж відкладати? Це нам простим смертним. Про еліту що говорити? Ось я відпрацювала, вийшла на пенсію, маю 40 років трудового стажу. А пенсії стільки, що доводиться працювати і зараз. Думаю, зараз, кого не запитай, будь-хто скаже, що ніяк зараз купувати житло. Можливо, той, хто в місто із села переїжджає, то ще й купить. Там батьки спину гнуть, якось на землі, біля худоби зароблять, а в місті – взагалі ніяк. |
 | Віктор: – Тоді, коли я приватизував свою квартиру, так звану «хрущовку», то тоді ще недорого було. А зараз, я думаю, що дуже дорого. Ще й з такими достатками у людей. Ціни страшні – від 3 тисяч за квадратний метр, або й дорожче. Це ж один метр квадратний! Мою онучку, коли ще в Києві навчалася в університеті Шевченка, запрошували на роботу там. Думали, що вже ж там і залишиться. І ми вступили у кооператив. Коли гроші збирають, а тільки потім будують житло. Просили небагато – 40 тисяч за однокімнатну квартиру у Києві. І досі у землю ніхто лопати не загнав! Уже в мене двоє правнуків, вже я двічі прадід, а будинок не звели. Тоді кредит у банку брали, виплачували день у день, щоб відсотків не рахували великих, а житла немає. Думаю, це від держави залежить. |
 | Зінаїда Василівна: – А ви про Гожулянську, 26 не чули? Купили квартиру в новому будинку, а він розвалюється. Над третім під’їздом цегла відвалилася. Ось, будь ласка, – купівля квартири. Купила синові, ще п’ять років буду кредит виплачувати, а дім уже завалився. Як можна зараз купувати, коли забудовник ні за що не відповідає. ЖЕКові передали на баланс за хабара, а що людям робити, не думають. У цьому ж будинку ще й 4-й під’їзд затопило. Із 10 до 1 поверху окріп стояв. Єдине, що можу тільки побажати, аби держава про молодь хоч трохи думала і давала безвідсоткові або низьковідсоткові кредити на квартири. Більше ніяк. А то що ж таке, коли будинок здали, а в ньому два роки ліфт не працює. Ми з дитиною маленькою на 7-й поверх ходили. Бо тільки 3 родини поселилися. Звичайно, вигідніше зараз і надійніше купувати житло у старих будинках. Ці будинки вже просіли, є якийсь ремонт. Так хто ж на них гроші заробить? Кредити ж дають тільки на нові квартири, а вони ось які неякісні. |
 | Алла: – Брати у кредит не хотілося б. Колись у мене був кредит, не на житло, але доволі суттєвий, то дуже важко виплачувати, виходить велика переплата. Знайома у мене взяла давно вже квартиру за студентською іпотекою. Була така можливість і вигідно було. Але зараз вона може виплатити більшу суму, ніж там треба у місяць, а не можна за умовами іпотеки. І вона, навіть маючи можливість заплатити раніше, повинна тягнути цей борг все одно 20 років. Думаю, що на той час вона зробила вигідно, але це показує недоліки кредитів. Інші знайомі у Харкові брали квартиру у кредит. Думаю, що кредит повинні давати, коли більше половини від вартості спочатку платиш, а потім усе інше. Звичайно, добре взяти одразу, але такі гроші важко зараз заробити. Жити в орендованому житлі взагалі невигідно, бо можна ті самі гроші відкладати або платити кредит. |
 | Іван: – Кредит потрібно брати. Я зараз живу в гуртожитку. Винаймати теж можна. Можливо, це і невигідно, але що робити, коли треба десь жити, а грошей на квартиру немає. |
 | Микола Трохимович: – Потрібно давати молоді кредити, забезпечувати її нормальною роботою. Тоді не буде проблем. Купити квартиру практично чесним шляхом неможливо. Я взагалі дивуюся цій ситуації. Дякувати богові, що я людина заможна, отримую нормальну пенсію, працюю ще і купив квартиру за 3 тисячі 10 років тому. А де взяти 40 тисяч молодій людині? Молоді потрібно давати пільги. Зараз багато говорять про молодіжні різні програми, про доступне житло. Але ж не говорити, а робити треба. І регулювати, а не так стихійно з цим питанням, як зараз. Бо діла не буде. Я сам із Полтави, але 20 років прожив у Києві. Повернувся, дивлюся, люди позаселялися. Виникає перше питання, звідки люди гроші брали. Бо зараз чесним шляхом заробити такі гроші неможливо. Тільки у кооперативи об’єднуватися, субсидії давати, робити не такі жорсткі умови, не такі ціни страшні. Держава повинна регулювати це питання. |
 | Олександр Потрібно робити молодіжні кредити, кредити для молодих сімей, можливо якісь соціальні програми. От як тільки чув про програму «Доступне житло», багато розповідають, але насправді все рівно виходить той самий кредит у банку. Там процент виплати майже не відрізняється від звичайного кредиту. Думаю, що вигідніше збирати і платити за квартиру зразу. Поки що сам живу у гуртожитку, бо знімати квартиру невигідно. Краще тоді кредит на 20 років. На прикладі своїх знайомих впевнився у цьому: вони три роки знімають житло і вже заплатили за цей час 30 тисяч (по 2 тисячі). Комусь ці гроші подарували просто. |
До речі у попередньому опитування полтавці розповіли про вирішення проблеми з безпритульними
