Кого «заїдають» комарі та кусають гадюки: реалії на Полтавщині

Цьо­го ро­ку си­ту­а­ція по­гі­р­ши­ла­ся, над­мі­р­ні уку­си ко­ма­рів ста­ли топ-­те­мою для укра­ї­н­ців. Жу­р­на­ліст «Ко­ла» ви­рі­ши­ла  по­ці­ка­ви­тись, які ко­ма­хи та пла­зу­ни ку­са­ють пол­та­в­ців, а та­кож яка то­му при­чи­на. З на­стан­ням те­п­лої по­ри у Пол­та­ві до ме­ди­ків зве­р­ну­ли­ся 11 по­с­т­ра­ж­да­лих від уку­сів. Се­ред них: змі­я­ми – 0, клі­щем – 2, п’я­в­кою – 1, рі­з­ни­ми ко­ма­ха­ми – 8. (за да­ни­ми Пол­та­в­сь­кої ста­н­ції шви­д­кої до­по­мо­ги). – Най­більш не­бе­з­пе­ч­ні кро­во­со­с­ні ко­ма­хи – ко­ма­рі, мо­ш­ки, ґе­дзі, клі­щі, – ро­з­по­ві­ла Ві­та   По­с­то­ль­ник, на­ча­ль­ник епі­де­мі­о­ло­гі­ч­но­го від­ді­лу Го­ло­в­но­го управ­лін­ня Де­р­ж­са­не­пі­д­с­лу­ж­би у Пол­та­в­сь­кій об­ла­с­ті. – На мі­с­ці уку­су та­ких ко­мах ві­д­чу­ва­єть­ся біль, све­р­біж, по­че­р­во­нін­ня. А у осо­б­ли­во чу­т­ли­вих лю­дей мо­же ро­з­ви­ну­ти­ся але­р­гі­ч­на ре­а­к­ція. Окрім то­го, кро­во­но­с­ні ко­ма­хи мо­жуть бу­ти пе­ре­но­с­ни­ка­ми не­бе­з­пе­ч­них для лю­ди­ни ін­фе­к­цій­них за­хво­рю­вань, та­ких як, ма­ля­рія, ту­ля­ре­мія, ди­ро­фі­ля­рі­оз, ли­хо­ма­н­ка Де­н­ге, ли­хо­ма­н­ка За­хі­д­но­го Ні­лу, хво­ро­ба Лай­ма, ен­це­фа­літ. На уку­си ко­ма­рів на­ра­жа­ють­ся спі­т­ні­лі та із над­мі­р­ною ва­гою лю­ди

Про при­чи­ни ак­ти­в­но­с­ті ко­ма­рів та збі­ль­шен­ня їх кі­ль­ко­с­ті ро­з­по­вів Ві­к­тор За­ка­лю­ж­ний, ка­н­ди­дат ге­о­ло­го-­мі­не­ра­ло­гі­ч­них на­ук, до­цент ка­фе­д­ри бі­о­ло­гії і ос­нов здо­ро­в’я лю­ди­ни Пол­та­в­сь­ко­го пе­ду­ні­ве­р­си­те­ту.

Віктор Закалюжний При­чи­ни, че­рез які ко­ма­рі ста­ли бі­ль­ше ку­са­тись: 1. По­го­д­ні клі­ма­ти­ч­ні умо­ви – Ак­ти­в­на ді­я­ль­ність ко­мах в ос­но­в­но­му при­па­дає на се­ре­ди­ну тра­в­ня і три­ває до се­ре­ди­ни ве­ре­с­ня. Тоб­то у те­п­лий пе­рі­од ро­ку. Більш ак­ти­в­ний ро­з­ви­ток ко­ма­рів ві­д­бу­ва­єть­ся у во­ло­гих мі­с­цях, у су­хих – мен­ший, – за­зна­чив Ві­к­тор Ма­р­ко­вич. – Най­бі­ль­ше ко­ма­рі ку­са­ють лю­дей у сіль­сь­ких мі­с­це­во­с­тях та да­ч­них  угід­дях, що зна­хо­дять­ся у до­ли­нах рік. Бі­ль­ша кон­це­н­т­ра­ція ко­ма­рів – у мі­с­це­во­с­тях, по­б­ли­зу яких зна­хо­дять­ся рі­з­ні во­дой­ми: рі­ки, бо­ло­та, ста­в­ки. Адже ли­чи­н­ки ці­єї ко­ма­хи ро­з­ви­ва­єть­ся са­ме у во­д­но­му  се­ре­до­ви­щі. 2. Фі­зі­о­ло­гі­ч­ний стан лю­ди­ни На­у­ко­в­ці стве­р­джу­ють, що най­ча­с­ті­ше ко­ма­рі «на­па­да­ють» на спі­т­ні­лих лю­дей та  із над­мі­р­ною ва­гою. – В остан­ні де­ся­ти­літ­тя  збі­ль­ши­лась кі­ль­кість лю­дей із над­мі­р­ною ва­гою. Лю­ди­на, пра­цю­ю­чи, ви­ді­ляє ене­р­гію, ві­д­бу­ва­єть­ся  по­то­ви­ді­лен­ня. А ко­мар на це ві­д­по­ві­д­но ре­а­гує. Тож же­р­т­вою ко­ма­рів, перш за все,  мо­же ста­ти та лю­ди­на, яка по­зай­ма­лась спо­р­том чи, на­при­клад,  по­п­ра­цю­ва­ла на зе­ме­ль­ній ді­ля­н­ці; у якої бру­д­не ті­ло. Комар-піскун. Фото зі сайту lh3.googleusercontent.com Ку­сає пол­та­в­ців та жи­те­лів об­ла­с­ті ко­мар-­пі­с­кун (ко­мар- зви­чай­ний) – Ці­ка­ва осо­б­ли­вість усіх ко­ма­рів у то­му, що ку­са­ють нас тіль­ки са­м­ки, – про­до­в­жує на­у­ко­вець. – Оскі­ль­ки кров – це ви­со­ко- ене­р­ге­ти­ч­на ор­га­ні­ч­на бі­л­ко­ва ре­чо­ви­на,  яка по­т­рі­б­на са­м­ці у те­п­лий пе­рі­од для ак­ти­в­но­го фо­р­му­ван­ня яй­це­к­лі­тин. Са­м­ці ж ко­ма­рів жи­в­лять­ся со­ка­ми ро­с­лин та не­к­та­ром кві­тів. На Пол­та­в­щи­ні лю­дям та те­п­ло­к­ро­в­ним тва­ри­нам ду­же на­до­ку­ча­ють ко­ма­рі ви­ду ко­мар-­пі­с­кун. У Пол­та­в­сь­кій об­ла­с­ті ме­ш­ка­ють два ви­ди га­дюк і сті­ль­ки ж ву­жів На ду­м­ку Ві­к­то­ра За­ка­лю­ж­но­го, у сло­в’ян­сь­ких на­ро­дів да­в­но сфо­р­му­ва­лось рі­з­ко не­га­ти­в­не ста­в­лен­ня до пла­зу­нів, зо­к­ре­ма без­но­гих (ву­жів та змій). То­ді як, на­при­клад, в Аф­ри­ці, Азії, Пі­в­ден­ній Аме­ри­ці та­кі тва­ри­ни вва­жа­ють­ся свя­щен­ни­ми. І в то­му, що на­се­лен­ня іно­ді ку­са­ють змії, вин­ні са­мі  ж лю­ди.

На те­ри­то­рії Пол­та­в­щи­ни ма­со­во по­ши­ре­ний один вид от­руй­ної змії – га­дю­ка зви­чай­на (лі­со­ва).

Гадюка звчиайна. Фото з сайту maxim-ryzhov.livejournal.com

Але у пі­в­ден­но-­за­хі­д­них ра­йо­нах об­ла­с­ті, які при­ля­га­ють до сте­по­вої зо­ни, іс­ну­ють бі­д­ні по­пу­ля­ції (не­ве­ли­ка кі­ль­кість) га­дю­ки сте­по­вої, яка за­не­се­на до Че­р­во­ної кни­ги Укра­ї­ни. Зу­стрі­ти її мо­ж­на у та­ких ра­йо­нах, як Ма­шів­сь­кий та Ко­бе­ля­ць­кий.

Гадюка степова. Фото з сайту redbook-ua.org 2 ви­ди ву­жів, по­ши­ре­ні на Пол­та­в­щи­ні: Вуж звичайний. Фото з сайту photoclub.com.ua

Зви­чай­ний вуж – має дві жо­в­ті пля­ми на го­ло­ві.

Во­дя­ний вуж – має те­м­ні­ше за­ба­р­в­лен­ня, у ньо­го ві­д­су­т­ні жо­в­ті пля­ми; мо­же пе­ре­бу­ва­ти як на во­ді, так і на су­ші.

Вуж водяний. Фото з сайту photo.online.ua До ре­чі, ву­жі – не­отруй­ні пла­зу­ни, але їх­ній укус бо­лю­чий. Адже в утво­ре­ну ра­ну мо­жуть по­т­ра­пи­ти мі­к­ро­о­р­га­ні­з­ми, що при­з­во­дить  до на­гно­єн­ня. Ву­жі та га­дю­ки на при­ва­т­них го­с­по­дар­с­т­вах опи­ня­ють­ся не­ви­па­д­ко­во. Змії з’яв­ля­ють­ся там, де по­се­ля­ють­ся ми­шо­по­ді­б­ні гри­зу­ни, які ста­но­в­лять зна­ч­ну ча­с­ти­ну їх­ньо­го ко­р­мо­во­го ра­ці­о­ну. А ми­ші,  у свою чер­гу, – де го­с­по­дар­с­т­ва. Іс­нує ві­д­по­ві­д­ний ла­н­цюг жи­в­лен­ня, тож у при­ро­ді все вза­є­мо­по­в’я­за­не. – Ці­л­ком за­ко­но­мі­р­но, що ву­жі чи га­дю­ки мо­жуть по­се­ли­тись у жи­т­ло­вих се­к­то­рах, де лю­ди три­ма­ють якесь го­с­по­дар­с­т­во, ви­са­джу­ють рі­з­ні ку­ль­ту­ри, – за­зна­чив Ві­к­тор За­ка­лю­ж­ний. Ко­ли змії ку­са­ють лю­дей При­ро­до­зна­в­ці за­пе­в­ня­ють, що як­що не чі­па­ти змій, то во­ни вас не вку­сять. – Змії мо­жуть на­па­с­ти на лю­ди­ну, ко­ли та за­гро­жує їх­ньо­му жит­тю (на­сту­пить чи за­че­рить), – про­до­в­жує Ві­к­тор Ма­р­ко­вич. – То­ді во­ни мо­жуть уку­си­ти, адже у та­кий спо­сіб за­хи­ща­ють­ся. Зі сво­го до­с­ві­ду ска­жу, ко­ли ми зі сту­де­н­та­ми  пе­ре­бу­ва­ли на польо­вих прак­ти­ках, бу­ло два ви­па­д­ки та­ких уку­сів. Ті, ко­го вку­си­ли, дя­ку­ю­чи Бо­гу, за­ли­ши­лись жи­ви­ми та здо­ро­ви­ми. В цих си­ту­а­ці­ях сту­де­н­ти са­мі вин­ні. Так, од­на сту­де­н­т­ка під час до­щу при­му­д­ри­лась на­сту­пи­ти га­дю­ці на хвіст. Пі­с­ля чо­го та її вжа­ли­ла. То­му, аби не на­ра­жа­ти се­бе на не­бе­з­пе­ку, по­т­рі­б­но бу­ти пи­ль­ні­ши­ми. Де на лю­дей «по­лю­ють» клі­щі Клі­щі –  пе­ре­но­с­ни­ки збу­д­ни­ків ін­фе­к­цій­них за­хво­рю­вань, та­ких, як ту­ля­ре­мія, клі­що­вий ві­ру­с­ний ен­це­фа­літ (КВЕ), ік­со­до­ві клі­що­ві бо­ре­лі­о­зи (ІКБ, або хво­ро­ба Лай­ма (ХЛ). До­ві­д­ко­во: Ди­ро­фі­ля­рі­оз (або «зла ни­т­ка») – за­хво­рю­ван­ня, яке ви­ни­кає під шкі­рою (у ви­гля­ді пу­х­ли­ни) чи сли­зо­ви­ми обо­ло­н­ка­ми, іно­ді – у вну­т­рі­ш­ніх ор­га­нах лю­ди­ни. Ос­но­в­ні пе­ре­но­с­ни­ки за­хво­рю­ван­ня  – ко­ма­рі, але, мо­ж­ли­во, і де­які клі­щі, ово­ди, мо­с­кі­ти, які пе­ре­да­ють ли­чи­н­ки збу­д­ни­ка лю­ди­ні від хво­рих тва­рин (со­бак). Хво­ро­ба Лай­ма (бо­ре­лі­оз) – це ін­фе­к­цій­не за­хво­рю­ван­ня із зна­ч­ни­ми клі­ні­ч­ни­ми про­ява­ми, що ура­жа­ють центра­ль­ну не­р­во­ву і се­р­це­во-­су­дин­ну си­с­те­ми, опо­р­но-­ру­хо­вий апа­рат та при­з­во­дять до три­ва­лої не­пра­це­зда­т­но­с­ті та ін­ва­лі­д­но­с­ті. Зо­к­ре­ма, 2012 ро­ку в Пол­та­в­сь­кій об­ла­с­ті за­ре­є­с­т­ро­ва­но: за­хво­рю­ван­ня на ди­ро­фі­ля­рі­оз – 12 ви­па­д­ків; за­хво­рю­ван­ня на хво­ро­бу Лай­ма – 53 ви­па­д­ки; (за да­ни­ми Го­ло­в­но­го управ­лін­ня Де­р­ж­са­не­пі­д­с­лу­ж­би у Пол­та­в­сь­кій об­ла­с­ті. Ро­з­рі­з­ня­ють: хи­жі клі­щі – та­кі, що по­ї­да­ють рі­з­них ко­мах; па­ра­зи­то­фо­р­м­ні клі­щі – та­кі, що жи­в­лять­ся кро­в’ю тва­рин та лю­дей. Мі­с­ця кон­це­н­т­ра­ції: – лі­си, – лу­ки, – до­ли­ни рік (за­не­дба­ні пля­жі), де  не­ско­ше­на тра­ва. Най­бі­ль­ше ко­мах та пла­зу­нів – у ма­ло­на­се­ле­них мі­с­це­во­с­тях На ве­ли­ку кі­ль­кі­с­тю ко­мах та змій ми на­ра­жа­є­мось у ма­ло­лю­д­них при­ро­д­них мі­с­цях. Адже та­ким тва­ри­нам теж спо­кій­ні­ше там, де мо­ж­на оми­ну­ти ко­н­такт із лю­ди­ною, який ча­с­то не­се  їм за­гро­зу. – Не се­к­рет, що на Пол­та­в­щи­ні ви­ми­ра­ють се­ла. Ось са­ме в та­ких мі­с­це­во­с­тях, де за­ли­ши­лось кі­ль­ка хат, ак­ти­в­ні­ше ро­з­м­но­жу­ють­ся ко­ма­хи та пла­зу­ни. Адже тут га­р­на ко­р­мо­ва ба­за та ме­н­ша за­гро­за від лю­дей, – до­дав Ві­к­тор За­ка­лю­ж­ний.