Надія Антонівна і В’ячеслав Костянтинович Кочкіни на дачі лише збирають ягоди. Ділянку отримала їх бабуся у 1985 році
Ділянки ще у 1960-х роках за згодою Міністерства оборони СРСР передав у користування тодішній легендарний командувач частини, Герой Радянського Союзу Петро Юрченко. Про це свідчить підпис коменданта на договорі про передачу землі в користування військовослужбовцям. Тепер у ветеранів військової служби через суд намагаються відібрати землі Міноборони для подальшого використання за призначенням.
Військових звинувачують у самозахопленні землі
Земельні ділянки, на яких уже більше 50 років господарюють колишні службовці авіабази та їхні сім’ї, розташовані на краю летовища поблизу селища Рибці. На цій ділянці військової комендатури утворили три кооперативи – «Браїлки», «Калина» та «Сокіл». Земельні ділянки цих кооперативів займають лише невелику частину земель комендатури. Загальна площа авіабази становить більше 953 га, а приписані до кооперативів землі – це 39 га.
У позовній заяві до одного із кооперативів – «Браїлки» – від 1 квітня 2013 року вказана саме ця цифра. Хоча площа приписаних до кооперативу земель становить 14,3 га. Ці землі відвели під городи одними із перших.
– Землю давали військовослужбовцям у 1964 році. 20 березня 1964 року виділили 8,5 га землі для офіцерів, учасників війни та колишній військовослужбовців частини, – розповідає Віктор Гончаров, голова кооперативу «Браїлки». – Згодом під садові ділянки виділили ще 6 га. Договір про відведення землі підписав командир частини та голова профспілки військової частини 36745.
У позові від імені прокурора Полтавського гарнізону Ігора Захаркевича йдеться про повернення земель кооперативів для цільового використання як земель оборони. Варто зазначити, що цільове використання за законом України «Про використання земель оборони» передбачає створення навколо військових частин та оборонних об’єктів зони з особливим режимом використання. У статті 4 вказаного Закону України йдеться про те, що ці зони зокрема використовують для забезпечення функціонування військових частин. Оскільки землі використовуються тепер для власних потреб, то військовослужбовців звинуватили у самозахопленні земель.
– Коли військові звернулися до командування із проханням виділити землю, був час, коли зарплати військовим давали різним крамом, а грошей на продукти не було. Командування вчинило дуже мудро, виділивши землі саме в тій зоні військової частини. Військові, учасники війни, офіцери, військові у відставці не тільки отримали можливість забезпечити себе продуктами, а й створили прородню смугу захисту міського населення від негативного впливу летовища, – у відповідь говорить голова кооперативу «Браїлки» Віктор Степанович.
Повернути землю Міноборони намагалося вже двічі
Позов Прокуратури у квітні цього року став першим серйозним кроком. Проте у 2003 та 2006 роках вже були приписи начальнику комендатури звільнити надані садоводам землі. Тоді справа не пішла далі обговорення і колишні військові, службовці авіаційної комендатури до тепер мали можливість обробляти ділянки.
Віктор Степанович після чергового припису розпочав процес юридичного оформлення кооперативу «Браїлки» відповідно до чинного законодавства. Для цього узяв усі необхідні дозволи та документи.
– Кооператив «Браїлки» має Свідоцтво про державну реєстрацію юридичної особи від 2007 року. Ми платимо податок за 14,3 га закріпленої за кооперативом землі, – розповідає голова кооперативу.
Заступник полтавського прокурора з нагляду за дотриманням законів у воєнній сфері Денис Бондарець пояснює, що договори 1964 року не мають юридичної сили. Використовувати землі оборони можна лише за умови відмови землекористувача (Міністерства оборони) від цих земель на користь громади міста.
– Договір на користування землями військової частини укладають між землекористувачем та міською владою. Такого рішення стосовно земель дачних кооперативів на території військової частини не було. Землю досі не передали до комунальної власності міста. Є два варіанти: або дачники самостійно звільнять зайняту землю, або Міністерство оборони через судовий позов поверне землі для використання та належної передачі місцевим органам влади, які вже будуть приймати рішення щодо їх цільового призначення, – пояснює Денис Бондарець.
Денис Іванович зазначив, що створений та зареєстрований кооператив «Браїлки» по суті є спілкою садоводів, але не надає права землекористування. За його словами, договір 1964 року тим більше не має юридичної сили, що стосувався військовослужбовців того часу (військових запасу, офіцерського складу частини):
– Половини із них зараз немає серед живих. На землі працюють люди, які відношення до війської частини не мають. Крім того, однією із причин подачі позову є те, що ці садоводи самі не можуть поділити між собою землю. Постійно надходять скарги на ім’я командира частини із проханням розібратися, хто і в кого самовільно забрав ділянку.
У 2010 році полтавська громада ініціювала звернення до міської влади із проханням розпочати процес передачі садових ділянок та частини земель військової частини А 2673 (військове містечко № 38) до комунальної власності міста. На звернення міського голови Андрія Матковського у Міноборони відповіли, що на земельну ділянку, до складу якої входять і дачні кооперативи, не виготовлена технічна документація. Кошти на її виготовлення у Міністерстві не передбачені. Надана пропозиція про виготовлення документів за рахунок місцевого бюджету.
Відтак процес передачі зазначених земель оборони зупинився і до нього більше не поверталися.
За землю боротимуться до останнього
6 червня у Господарчому суді міста Полтави відбулося попереднє слухання справи про «самовільне захоплення» землі авіамістечка. За рішенням судді голову кооперативу «Браїлки» Віктора Гончарова зобов’язали підготувати до наступного слухання справи список усіх 800 власників земельних ділянок.
– Я списки готую, але на цьому не зупиняюся. Я вже зібрав близько 580 підписів членів кооперативу проти судового позову. Документи про те, що землю нам давали, а не ми її захоплювали, а також звернення садівників та підписи подамо і міському голові, і ще куди тільки можна. У Радянському Союзі не могло бути самозахоплення землі військової частини, бо тоді одразу із армії могли вигнати та ще й під трибунал віддати, – розповідає Віктор Степанович.
Наступне слухання відбудеться 15 серпня 2013 року. До цього члени кооперативу «Браїлки» планують провести громадські збори.
Читайте також: Міськрада Полтави скасувала продаж за 8,5 мільйонів землі під Центральним продуктовим ринком і знову піде через неї в суд
Близько 800 полтавських сімей колишніх службовців військової частини А 2673 (авіаційна комендатура) хочуть залишити без земельних ділянок, якими вони користуються більше ніж півстоліття.
Надія Антонівна і В’ячеслав Костянтинович Кочкіни на дачі лише збирають ягоди. Ділянку отримала їх бабуся у 1985 році
Ділянки ще у 1960-х роках за згодою Міністерства оборони СРСР передав у користування тодішній легендарний командувач частини, Герой Радянського Союзу Петро Юрченко. Про це свідчить підпис коменданта на договорі про передачу землі в користування військовослужбовцям. Тепер у ветеранів військової служби через суд намагаються відібрати землі Міноборони для подальшого використання за призначенням.
Військових звинувачують у самозахопленні землі
Земельні ділянки, на яких уже більше 50 років господарюють колишні службовці авіабази та їхні сім’ї, розташовані на краю летовища поблизу селища Рибці. На цій ділянці військової комендатури утворили три кооперативи – «Браїлки», «Калина» та «Сокіл». Земельні ділянки цих кооперативів займають лише невелику частину земель комендатури. Загальна площа авіабази становить більше 953 га, а приписані до кооперативів землі – це 39 га.
У позовній заяві до одного із кооперативів – «Браїлки» – від 1 квітня 2013 року вказана саме ця цифра. Хоча площа приписаних до кооперативу земель становить 14,3 га. Ці землі відвели під городи одними із перших.
– Землю давали військовослужбовцям у 1964 році. 20 березня 1964 року виділили 8,5 га землі для офіцерів, учасників війни та колишній військовослужбовців частини, – розповідає Віктор Гончаров, голова кооперативу «Браїлки». – Згодом під садові ділянки виділили ще 6 га. Договір про відведення землі підписав командир частини та голова профспілки військової частини 36745.
У позові від імені прокурора Полтавського гарнізону Ігора Захаркевича йдеться про повернення земель кооперативів для цільового використання як земель оборони. Варто зазначити, що цільове використання за законом України «Про використання земель оборони» передбачає створення навколо військових частин та оборонних об’єктів зони з особливим режимом використання. У статті 4 вказаного Закону України йдеться про те, що ці зони зокрема використовують для забезпечення функціонування військових частин. Оскільки землі використовуються тепер для власних потреб, то військовослужбовців звинуватили у самозахопленні земель.
– Коли військові звернулися до командування із проханням виділити землю, був час, коли зарплати військовим давали різним крамом, а грошей на продукти не було. Командування вчинило дуже мудро, виділивши землі саме в тій зоні військової частини. Військові, учасники війни, офіцери, військові у відставці не тільки отримали можливість забезпечити себе продуктами, а й створили прородню смугу захисту міського населення від негативного впливу летовища, – у відповідь говорить голова кооперативу «Браїлки» Віктор Степанович.
Повернути землю Міноборони намагалося вже двічі
Позов Прокуратури у квітні цього року став першим серйозним кроком. Проте у 2003 та 2006 роках вже були приписи начальнику комендатури звільнити надані садоводам землі. Тоді справа не пішла далі обговорення і колишні військові, службовці авіаційної комендатури до тепер мали можливість обробляти ділянки.
Віктор Степанович після чергового припису розпочав процес юридичного оформлення кооперативу «Браїлки» відповідно до чинного законодавства. Для цього узяв усі необхідні дозволи та документи.
– Кооператив «Браїлки» має Свідоцтво про державну реєстрацію юридичної особи від 2007 року. Ми платимо податок за 14,3 га закріпленої за кооперативом землі, – розповідає голова кооперативу.
Заступник полтавського прокурора з нагляду за дотриманням законів у воєнній сфері Денис Бондарець пояснює, що договори 1964 року не мають юридичної сили. Використовувати землі оборони можна лише за умови відмови землекористувача (Міністерства оборони) від цих земель на користь громади міста.
– Договір на користування землями військової частини укладають між землекористувачем та міською владою. Такого рішення стосовно земель дачних кооперативів на території військової частини не було. Землю досі не передали до комунальної власності міста. Є два варіанти: або дачники самостійно звільнять зайняту землю, або Міністерство оборони через судовий позов поверне землі для використання та належної передачі місцевим органам влади, які вже будуть приймати рішення щодо їх цільового призначення, – пояснює Денис Бондарець.
Денис Іванович зазначив, що створений та зареєстрований кооператив «Браїлки» по суті є спілкою садоводів, але не надає права землекористування. За його словами, договір 1964 року тим більше не має юридичної сили, що стосувався військовослужбовців того часу (військових запасу, офіцерського складу частини):
– Половини із них зараз немає серед живих. На землі працюють люди, які відношення до війської частини не мають. Крім того, однією із причин подачі позову є те, що ці садоводи самі не можуть поділити між собою землю. Постійно надходять скарги на ім’я командира частини із проханням розібратися, хто і в кого самовільно забрав ділянку.
У 2010 році полтавська громада ініціювала звернення до міської влади із проханням розпочати процес передачі садових ділянок та частини земель військової частини А 2673 (військове містечко № 38) до комунальної власності міста. На звернення міського голови Андрія Матковського у Міноборони відповіли, що на земельну ділянку, до складу якої входять і дачні кооперативи, не виготовлена технічна документація. Кошти на її виготовлення у Міністерстві не передбачені. Надана пропозиція про виготовлення документів за рахунок місцевого бюджету.
Відтак процес передачі зазначених земель оборони зупинився і до нього більше не поверталися.
За землю боротимуться до останнього
6 червня у Господарчому суді міста Полтави відбулося попереднє слухання справи про «самовільне захоплення» землі авіамістечка. За рішенням судді голову кооперативу «Браїлки» Віктора Гончарова зобов’язали підготувати до наступного слухання справи список усіх 800 власників земельних ділянок.
– Я списки готую, але на цьому не зупиняюся. Я вже зібрав близько 580 підписів членів кооперативу проти судового позову. Документи про те, що землю нам давали, а не ми її захоплювали, а також звернення садівників та підписи подамо і міському голові, і ще куди тільки можна. У Радянському Союзі не могло бути самозахоплення землі військової частини, бо тоді одразу із армії могли вигнати та ще й під трибунал віддати, – розповідає Віктор Степанович.
Наступне слухання відбудеться 15 серпня 2013 року. До цього члени кооперативу «Браїлки» планують провести громадські збори.
Читайте також: Міськрада Полтави скасувала продаж за 8,5 мільйонів землі під Центральним продуктовим ринком і знову піде через неї в суд
