У місті Глобино вирішили яскраво відсвяткувати День міста. Однією із незвичайних подій дня став парад близнюків "Я у місті не один".
На центральній площі міста зібралися глобинці подивитися, які ж вони, як дві краплі схожі брати та сестри. Ідея влаштувати такий парад належить Галині Токаренко. Вона – секретар Глобинської міської ради та мама близнючок Юлії та Вікторії:
– Я бачила, що такі заходи проводять у інших містах Україні. І захотілося подивитися, скільки ж таких людей у нас в місті. Виявилося, що в нас їх більше 30 пар. Ми запросили і найменших, і найстарших. Хотілося показати це чудо природи, розповісти про їхнє життя і щоб вони показали нам свої таланти. Цікаво послухати, що в них було пов’язане в житті із такою ось схожістю.
Взяти участь у параді змогли не всі близнюки Глобино. На сцену піднялися лише 12 пар. Найменшим дівчатам на святі Софії та Анастасії Лутович усього по 5 років, а найстаршим Любові та Тетяні Бабенко – по 59 років. Наймолодшим же близнюкам у Глобино ще не виповнилося року.
Аби розшукати всіх близнюків міста, перш за все зверталися до вихователів дитсадків. Залучали до пошуків і вчителів, і акушерів, і до працівників РАЦСу.
До теми: У Полтаві побували відомі близнюки брати Капранови
Парад близнюків тривав близько півгодини. Одні за одними пари піднімалися на сцену. Ведучі розповіли про кожну знак зодіаку, обрану професію, хобі. Часто близнюки не тільки виглядають однаково, а й обирають одну професію на двох. Наприклад, Тамара та Тетяна Козоріз стали бухгалтерами, а на дозвіллі полюбляють в’язати. Аня та Юлія Бодакви – нівчаються у школі, а після уроків разом ходять на танці, спів та малювання. Цікаво, що деякі з глобинських близнюків ще й народилися під відповідним знаком зодіаку.
Не всі близнюки одяглися однаково, але навіть незважаючи на різний одяг, зустрівши їх окремо навряд чи можна впізнати, хто перед вами. Самі ж вони зізніються, що нерідко навіть мами їх плутають. Не можуть впізнати свою маму з-поміж двох близнючок і діти:
– Буває, що мій син нас плутає, особливо по телефону важко розрізнити, – поділилася одна із сестер Краплин.
До теми: Близнюки з Полтави розсмішили коміків на 10 тисяч
Бути близнюками – завжди весело
Говорять, що близнюки – подвійна радість для батьків. Але не менше радіють і вони самі. Юлія та Яна Краплини пригадують, що все життя користувалися вигодами своєї схожості:
– Нам дали шанс рости з людиною, з якою ми однакові. І ми цим користуємося. Можна над кимось пожартувати, когось розіграти. Ми постійно мінялися у школі, на уроках вірші один за одного розповідали напам’ять. Пізніше, у юності, ходили замість один одного на побачення. І не думаємо, що хлопці помічали підміну.
Сестри Токаренко пригадують, що збили з пантелику фотографа у першому класі:
– Він фотографував усіх почерзі. Спочатку одну з нас, а потім зайшла друга, він сказав, що ця дівчинка вже сфотографувалася. У ситуації розібралися, але коли приніс альбом, то все одно було два фото однієї сестри.
