Новий очільник нашої області в ексклюзивному інтерв’ю журналісту «Кола» розповів про себе та про спортивне минуле.
Віктор Бугайчук. фото Надії Кучер
Віктор Бугайчук, попри те, що до призначення на посаду голови облдержадміністрації, активно займався підприємницькою діяльністю (керівник заводу «Ампер») – у розмові здається неговірким, скромним. Охочіше розповідає про роботу, аніж про родину.
Про дитинство і про те, чому навчив спорт
– Народився у місті Сєвєродонецьк Луганської області. Це невеличке містечко, де проживало 100 тисяч осіб, але на цю кількість людей було 5 науково-дослідних інститутів всесоюзного масштабу, – розповідає Віктор Бугайчук. – Із дитинства пам’ятаю льодовий палац, кілька басейнів у місті. Змалечку займався спортом, класичною боротьбою. Був членом збірної області, з 6 класу – чемпіоном області, потім входив до Молодіжної збірної України. Спорт дав мені багато корисного, загартував. Мій тренер говорив: борці – працьовиті, привчені до дисципліни, навчені приймати і долати труднощі. Дуже вдячний за спортивну науку, тому що всі ці навички мені згодилися у житті. Учитель мій Мірмович Юхим Юзефович привчав до того, що постійно потрібно над собою працювати, виконувати поставлені завдання. Зі школи прийду, зроблю домашнє завдання – і відразу на тренування. На згадку про заняття боротьбою залишилися сліди. Як кажуть, що моряк моряка бачить здалеку, так і борці: у борців вуха зламані. Зараз спортом уже не займаюся, але щоб тримати тіло і дух у тонусі, виконую загальні фізичні вправи.
– Заняття спортом не заважали навчанню у школі, мав хороші оцінки, середній бал атестата був 4, 5, – пригадує Віктор Михайлович. – І лише з літератури була трійка. Не тому, що предмет не подобався, просто учителька була молоденька, лише після інституту, і не змогла впоратися з нами.
Про рідне місто
– У Кременчуці живу після закінчення Харківського політехнічного інституту (за освітою інженер-електрик). Переїхав в це місто за направленням від інституту. У Кременчуці спочатку було непросто: ні родичів, ні друзів. Згодом познайомився. Зараз можу сказати, що там мешкаю більше, аніж у місті, де народився – 25 років, – говорить Віктор Михайлович.
«Моє єдине хобі – це робота і відпочинок у горах»
– Належу до рідкісного типу людей, для яких хобі – це їхня робота. Тому можу чітко сказати: моє найкраще улюблене заняття – робота, куди йду з задоволенням. Вважаю, мені пощастило, що мені подобається робота. Нещодавно порахував – маю 42 патенти на винаходи. Ми разом з однодумцями з Харківського політехнічного інституту на підприємстві розробили високовольтні вимикачі, які не поступаються світовим аналогам. У Чехії вже попросили патент на випуск вимикача в Європі. Наша продукція пройшла випробування в європейських лабораторіях, маємо сертифікати. Буквально перед тим, як мене призначили на нову посаду, я повернувся зі Словаччини, де ми підписали контракт на доставку наших вимикачів для їхніх підстанцій.
Ще одне захоплення очільника Полтавської області – гори і лижі.
– У часи мого студентства радянська інтелігенція не могла змінити систему, проте хотіла почуватися вільніше, тому ходила у гори, до вогнищ із гітарою, де ми могли відчувати свободу. Якщо в єдиноборстві кожен був сам за себе, то коли йдеш із друзями у гори, маєш відповідати не тільки за себе, а й за свого товариша, – так говорить про своє друге захоплення Віктор Михайлович. – У горах відпочиваю ще зі студентської лави, з 1980 року. Відтоді практично кожного року намагаюся знайти можливість зробити це. Пригадую, студентом купив, маючи зарплату 140 рублів, за 180 рублів лижі і за 200 рублів черевики (дві зарплати віддав на екіпірування!). Начальник мій тоді подивився на мене і сказав, що у мене з головою не все в порядку.
«Люблю інструментальну музику»
– Полюбляю інструментальну спокійну музику. Я людина старшого покоління й не розумію сучасну, вона здається мені дещо нервовою, – каже пан Бугайчук. – Мій син говорить, мовляв, тату, ти не розумієш, хеві-метал – оце музика. Так, у наш час були популярні «Beatles, Rolling Stones. Але не можу сказати, що дуже захоплювався ними. Прихильники такої музики носили тоді довге волосся, а мені, спортсмену, не можна цього було робити.
Про автомобіль для студентів і молодих сімей, який винайшов
З особливою гордістю Віктор Бугайчук демонструє з мобільного фото винаходу, який зробив разом із однодумцями на власному підприємстві – соціальний автомобіль.
В цеху заводу "АВМ — АМПЕР". фото з сайту www.kremenchug.ua
– Практично перед початком подій, пов’язаних із євроінтеграцією, почали займатися винаходом. Зараз готовий лише дослідний зразок. Уже тестували систему управління, електроніку, зробили ходове випробування, – ділиться Віктор Михайлович. – Це буде міський автомобіль для студентів, молодих сімей. Максимальна швидкість транспортного засобу – до 60 км на годину, споживатиме 0,8 літра пального на 100 км. Через події в державі ми призупинили роботу над автомобілем. Крім того, думали, що років на 8 потрапимо до в’язниці через Майдан (сміється). Автомобіль не великий за розмірами, якраз для комфортного пересування двох людей. Робили дослідження, як наша електроніка реагує на холод у 20 градусів морозу – витримує. Зараз проблема в тому, що ми планували його ціну до 35 тисяч гривень (при попередньому курсі долара). Яка ціна його буде, якщо все-таки повернемося до роботи над транспортним засобом – сказати важко.
Про Майдан і Крим
Майдан очистив людей, переконаний Віктор Бугайчук.
– Багато хто казав, що на Майдані стояли екстремісти, безробітні, безхатьки. Але це не так. Наприклад, у наметі разом зі мною була моя сім’я (дружина і сини). Був мій тесть, професор, член академії наук. Була професор Ганна Капустян, яка зараз в Америці. Це людина високого рівня, в ООН робить доповіді. Хіба ці люди – безхатьки? Нам казали: «Ви дурні, що робите, ваш намет сфотографований, ваше авто сфотографоване, зафіксовано, що ви людей возили (я пропонував працівникам свого заводу, хто має честь і гідність, приєднатися і поїхати на Майдан. Але це було добровільно, хто хотів – той і їхав). Через події на Майдані закривали наше підприємство на деякий час, проводили перевірки за перевірками. Роботу заводу призупиняли рішенням суду. Якби Майдан не вистояв, думаю, наше підприємство розірвали б на шматки, конфіскували б майно, а мене посадили б до в’язниці, – так говорить про події у столиці. – Щодо Криму, то це все, що там зараз відбувається, очевидна агресія. Виявляється, у нас армії фактично немає, її цілеспрямовано знищували. Тепер треба думати про НАТО. Тому що ми не можемо кинути всі ресурси на створення української армії.
Чому прийшов у політику
– Ніколи раніше не був політиком, вона мене не дуже цікавила, – зізнається чиновник. – Потім усвідомив, що необхідно змінювати зовнішнє середовище навколо підприємства. Тому що воно не має можливості повноцінно розвиватися – скрізь хабарі, «відкати»… Потрібно змінювати податкову систему, систему контролю, санепідемстанції, екології, пожежників. Розуміння необхідності змін стало основним поштовхом, чому я прийшов у політику. Прийшов у «Свободу», був у міськраді один від цієї партії проти двадцяти двох регіоналів і 17 бютівців і двох комуністів. Одне із завдань, яке я ставлю перед собою – це розвиток промисловості, підтримка вітчизняного виробника. Насамперед це стосуватиметься заводів у Кременчуці: вагонобудівний, нафтопереробний, сталеварний.
Про родину
Про свою родину пан Бугайчук розповідає мало, мовляв, про особисте не варто говорити. Але розповів, що з дружиною Діаною познайомився у Кременчуці. Жінка новопризначеного очільника області – кандидат економічних наук. Родина має двох синів.
Читайте також
Віктор Бугайчук пообіцяв змінити систему управління на Полтавщині
