Андрій Ярешко першим вийшов із укриття після обстрілу і загинув. 120-міліметрова міна розірвалася за п’ять метрів від нього. Загинув Герой так, як і жив – скрізь був першим, завжди намагався узяти на себе більше, ніж інші.
У Полтаві попрощалися з Андрієм Ярешком. Фото Ольги Матвієнко
– З Андрієм Ярешком ми знайомі півтора року. Ще з першої мобілізації, коли потрапили до 16 батальйону територіальної оборони (на його основі утворився 16 окремий мотопіхотний батальйон – авт.). Ми зустрілися потім і в Балаклеї, де охороняли арсенал, супроводжували вантажі, боєприпаси возили і під Дебальцеве, і під ДАП. Потім він звільнився, але через три місяці знову мобілізувався, – розповідає про Андрія його товариш капітан Василь Гудзь, замкомандира роти вогневої підтримки 16 ОМПБ.
Саме Василь Гудзь відвіз ще живого Андрія на спостережний пункт і передав медикам:
– «Утюжили» промзону Авдіївки, яка раніше була так званою «сірою зоною» і яку ми зайняли. Обстрілювали так сильно, що здавалося – хочуть зачистити, щоб зайти самим. Спочатку стріляли дрібним калібром, а тоді підтягнули 120-міліметрові міномети і почали чітко, квадрат за квадратом, «утюжити». Коли закінчився перший обстріл, то хвилин 30-40 було тихо. Андрій виходив першим, але навіть не встиг вийти із дверей – за п’ять метрів від нього прилетіла міна зі сторони складів. Юра, ще один наш боєць із Чернігова, загинув на місці. Андрія вивезли із промзони, довезли до спостережного пункту на нашій санітарній машині. Із Красноармійська виїхав реанімобіль. Я сам його перекладав, бачив, що живий. Ноги були посічені, але найстрашніше – поранення голови, теж осколок влучив. Але я подивився – живий, подумав ще: «Добре, що живий. Бо він дядько здоровий, значить все буде добре». А тоді ввечері Люда, наш фельдшер, розповідала, що в машині стало гірше, він прямо у швидкій і помер.
Читайте також: Під Щастям загинув кременчужанин
Не може тримати сліз Володимир Іванов, командир 1 роти 16 ОМПБ, в якій Андрій Ярешко був командиром взводу. Чоловіки прослужили пліч-о-пліч півтора року.
– Постійно були із ним разом, із 2014 року пройшли і Донецьку, і Луганську області. Пройшли тисячі кілометрів разом на маршах, збудували не один опорний пункт, не один бліндаж і окоп викопали. І промерзали, і промокали разом, – говорить Володимир Іванов. – Надзвичайно сміливий офіцер був. Шкода, що не був із ним в останню хвилину. У прямому бою він не здався б ніколи, а тут міна, осколок у висок зайшов. Загинув славний син стародавнього міста за те, щоб ми тут спокійно спали. Комусь здається, що війна далеко, а насправді до того місця, де війна, – одна світлова доба переходу танків.
Усі, хто знав Андрія Григоровича, як один пригадують його відповідальність, скромність, віддачу справі, яку робив.
– Такий чоловік, кремінь всередині, але скромний дуже. Ніколи і слова не чув, що йому важко. За солдатів стояв горою, як командир. Так воно і вийшло – коли закінчився обстріл, то він, як виконуючий обов’язки командира роти, першим вийшов із укриття, – зазначає Василь Гудзь.
Перший командир 16 тербату Іван Петренко відзначає любов Андрія Ярешка до роботи. Не дивився на те, що офіцер – брав першим лопату й копав.
– Коли бачив, наприклад, що солдати натягують колючий дріт, відразу йшов допомагати. Тобто не дивися на те, що він офіцер. Потрібно копати протитанкові рубежі – бере лопату й копає, а не відсиджується покурюючи. Ніколи не відмовлявся нести службу на блокпостах. Дуже позивно налаштованим я його запам’ятав. Місцевих жителів на Сході, які перетинали блокпост, завжди зустрічав із посмішкою, доносив до них думку, що ЗСУ – це сили, які їх прийшли захищати, – пригадує Іван Петренко.
Архієпископ Полтавський та Кременчуцький Федір навів приклад вчинку, який якнайбільше описує характер Андрія Ярешка:
– Коли Андрій отримав медаль, то командир вмовляв його, аби вручити нагороду перед строєм побратимів. Коли один із солдатів засмутився, що йому нагороду не дали, то Андрій не задумуючись переправив ім’я у посвідченні і віддав свою нагороду тому солдатові.
Прощатися із Героєм прийшли рідні, бойові побратими, небайдужі полтавці. Люди на колінах віддали шану загиблому за незалежність та цілісність України. Поховали Андрія Ярешка на Алеї Героїв.
