Зустріч запланована, щоб обговорити потреби поранених бійців із зони АТО, які зараз знаходяться на лікуванні у госпіталі.
У призначений час уже майже на місці. Телефонний дзвінок:
– Надю! Під міськрадою знову мітинг! Треба йти!
Звісно, треба. Дивлюся на годинник – маю в запасі 20 хвилин, встигну, мерія ж поряд.
А перед міськрадою уже активно мітингують. З десяток активістів вишикувалися перед будівлею, тримаючи у руках прапори. У центрі – Сергій Чередніченко, голова ГО "Відродження Полтави". Здалеку бачу, що він із кимось розмовляє, тому, підійшовши, стаю поряд, чекаючи коли звільниться. Але він мене побачив і відразу привітався, по-чоловічому діловито почав давати "персонально для мене" відповідь на запитання, яке мене цікавило ще кілька днів тому. Справа стосувалася хорошої ідеї створити у місті школу дитячого розвитку "Відродження":
Ця ідея мені з самого початку сподобалася, я привселюдно у соціальній мережі підтримала створення школи дитрозвитку. Адже тема опіки над дітьми справа благородна. Минув деякий час. "Відродження Полтави" активно постить у соціальній мережі інформацію про інші свої добрі справи, а про ту, що зацікавила мене – мовчок. Тому поцікавилася сама, у соціальній мережі. Відповіді не отримала. Запитання дублювала кілька разів, так само відповіді не отримала. І, мабуть, так було потрібно.
Бо сьогодні відповідь отримала особисто від пана Чередніченка, прямо перед мерією під час мітингу, на якому він активно висловлював "фе" від роботи мера Олександра Мамая. А на додачу до відповіді, отриманої агресивним, недоброзичливим тоном – відеречко моральних образ.
Я не скандалістка, я тихо спостерігаю за діями і вчинками людей. Тоді роблю про них висновки. Тому не буду переповідати увесь діалог, який відбувся між мною і паном Сергієм, не думаю, що це варте уваги. Можливо, наша бесіда записана колегами-журналістами. Єдине, що скажу: було дуже неприємно. І соромно за чоловіка, який зібрався очолити духовну столицю України.
Наша розмова з паном Сергієм завершилася незрозуміло. Єдине, що я зрозуміла з її змісту – я нічого не зробила для міста. Добре знаючи хто я (адже відразу, привітавшись, почав давати відповідь на моє запитання, яке мене хвилює), Сергій Чередніченко почав запитувати моє посвідчення журналіста, натякнувши, що нікудишня я журналістка, раз у суд не ходжу, на акції не ходжу, а лише в інтернеті запитання задаю. Пане Чередніченко, пояснюю знову: я не зобов’язана виправдовуватися, чому на тому чи іншому заході не я, а інший представник редакції, де я працюю і що саме я роблю у цей момент. Щодо посвідчення: не проблема його показати. Незрозуміло лише, навіщо, адже Ви добре знаєте, хто я, не раз зустрічалися на Ваших же акціях. Але ось, прошу:
Так, я нічого не зробила для міста. Не маю для цього вдосталь грошей. Тому подякувала Чередніченку: добре, що він багато зробив для міста. І, мабуть, щоб ще більше переконати мене у цьому, вручив листівку.
– Ми не тихенько пишемо у інтернеті, який Сергій Чередніченко, а робимо для нашого міста. Ось, подивіться, що ми зробили! – вручає мені яскраву листівку-звіт:
Беззаперечний факт!
Спілкуватися далі зі мною у нього, ймовірно, не було бажання. Мабуть тому, що запитала чому агресивним тоном говорить зі мною і чому не відповів тоді, коли бачив запитання. А запитання було написане не для критики, я щиро зацікавилася цим проектом і відстоювала його необхідність у коментарях, коли ідея була опублікована на сторінці "Відродження Полтави" у соціальній мережі.
Залишатися на мітингу не стала. Не знаю, судіть самі, чи нікудишня я журналістка, що знову "не ходить на акції". Поспішала у госпіталь, щоб почути, як почуваються наші хлопці, які втрачають здоров’я там, на Сході. Це мені важливіше. Я згодна їздити у кільцевому за 3 гривні, мені байдуже, що Мамай дороги не ремонтує і тікає із суду. Зараз головне, аби хлопці одужали і неоголошена війна закінчилася. А потім все буде – вірю!
Пане Сергію Чередніченко! Сподіваюся, коли Ви трошки заспокоєтеся від того, що я нав’язуюся зі своїми запитаннями, зрозумієте, що запитувала із добрих намірів. Можливо, навіть отримаю вибачення за слова, сказані в мою адресу, але не винесені на загал тут?
