Мотивують маму іти на вибори – бо я чула про такий феномен – «свого» виборця тре загнати на дільницю. Бо в душі я може й хочу проголосувати за Оксану-ту-що-терпіть-далі, але тіло бажає полежати на диванчику 25 жовтня. Тому отакі листи щастя шлють потенційному виборцеві – моїй мамі, яка за віком, родом діяльності або за статевою ознакою належить до прихильників саме Черкас, Удовіченка або Мамая.
Мама неглядя у листи сказала, що вона «потерпить далі», а я прочитала. Мій мега-аналіз:
Зворотню адресу для відповіді вказує тільки наш Голубоглазий, Удовіченко адреси не дає, а у пані Черкас – номер абонентської скриньки.
Найкраще оформлення листа – у Мамая. Глянцевий папір, його весела харізьма на титулці і віршик про Полтаву – позаду.
Найдовший лист – у пані Черкас. Розрахований на жінку – мовляв, у чоловіків – своє, а нам, жінкам, треба «просто господарювати, звертати увагу на найменші дрібниці … й одночастно дбати про полтавську громаду». Замахнулася тьотя ;) Зато підпис (колір ручки і почерк) співпадає з зверненням, яке вписано у всіх кандидатів від руки. А от у кандидата Удовіченка видно, що підпис, і «Шановна Надія Михайлівна» писали 2 різних руки.
Не гоніт на опонентів тіко мер. Він просто заявляє, що і далі буде жити по-пацанськ… ой, «по Совісті». А от Черкас у своєму листі натякає на відбивання вкладених у вибори коштів (типу вона сама за свої кровні місто бордами не заставила). Удовіченко пише, що з розумінням ставиться до того, що «не від солодкого життя люди беруть цукор і аптечки».
Я не розумію тільки одне – а чому мені не пишуть??? Я ж теж виборець! Аж цікаво, яка категорія кандидатів розраховує саме на мій голос – полтавки 33 років, яка не ведеться на подачки, має маленький бізнес і не повірить наївним обіцянкам? Я розумію, що таких як я – меншість, але аж образливо стає, що нас, свідомих полтавців, скидають з розрахунків, натомість домовляються з пенсіонерами про те, щоб вершити долю міста у найближчі 2 роки.
П.с. На голос мами моєї точно не розраховуйте! Вона проголосує як я її попрошу!
