І не треба зводити усе до битви цукру і аптечок. Полтавці не зовсім тупі. Тут все глибше набагато.
Мамай виграв бо Мамай – то цілісний образ. Чувак собі не зраджує. Ну покатав депутата на капоті, ну вказав нардепу, що у нього на роті... Ну прогуляв судове засідання, ну втік з зали суду, коли його туди привели, ну побив журналістку – це усе Мамай. При цьому діток любить, інвалідів жаліє, з бабушками домовлятися теж уміє, причому досить щиро.
А от пан Матковський – образ, ретельно зібраний політтехнологами з урахуванням усіх потреб виборця. Усі гострі кути згладжені, усі темні плями вичищені до блиску, ореол президентської підтримки над головою – і відсутність прихильності виборця. Бо надто все ідеально, не вистачило перчику, чогось такого, пікантного.
Воно уже пізно писати про феномен Мамая, але насправді мій пост не про нього! І не про Матковського теж.
Не пробуйте догоджати оточуючим. Люди досить невдячні. Будьте собою! Хочеться порвати чоловікові рубашку – уперед! Притиснув тебе до стінки розлючений натовп – 6 годин вистояти – і не здатися. Ніякої логіки, тільки власне «хочу». Інакше – зрадити себе. Тоді перемоги не буде.
П.с. Да-да, Мамай ще автобусні зупинки натикав по місту і у асфальт Полтаву закатав, у нього була перевага))) Але пам’ятаєте Матковський 5 років тому за місцеві кошти у двори рециклери і піскотрусів заводив – не допомогло. Бо не у них справа.
П.п.с. А хто у Мамая політтехнолог?
