Кожен більш-менш відомий громадський активіст, а особливо якщо він має дорогий офіс, безкоштовний «бойовий листок» і рекламується на сіті-лайтах, у очах виборця відразу стає кандидатом у мери. Мабуть, небезпідставно. Особисто я за свою журналістську кар’єру не пам’ятаю жодного активіста-борця за справедливість, який хоча б разок та не сходив на вибори.
Власне, проект «Громадська платформа «Нова Полтава», який сьогодні урочисто відкрили, теж видається мені саме передвиборчим проектом. Я прийшла на відкриття їхнього офісу разом з рекламним менеджером, яка готувала піар-статтю про цю подію (сподіваюся, після моєї редакторської колонки ми не втратимо рекламу).
До слова, більшість колег-журналістів також прибули сюди писати саме рекламний матеріал . До слова, нічого страшного у платних статтях я не вбачаю, особисто для мене вони асоціаціюються з весіллям: як складеться подружнє життя пари – не відомо, але почати хочеться красиво, тому батьки молодят й не шкодують грошей на відеоператора, фотографа, тамаду (у даному випадку - журналіста) щоб красиво стартонути і залишити щось на згадку... Заглянули на відкриття офісу й журналісти-заслані козачки від інших ще-не-кандидатів-у-мери. Задача «опозиційних журналістів», відповідно, була діаметрально протилежна тій, яку мали «продажні журналісти»… Тому вони питали про гроші та голосно пов’язували відкриття нового офісу з наближенням виборів мера.
Презентація, мабуть, була розрахована на чоловіків, бо мені як жінці сприймати словосполучення «горизонтальні цінності», «тривимірні зміни» було складно. Ці важкі для сприйняття фрази розбавляли уже набридлими обіцянками про контроль місцевої влади, запрошеннями до співпраці на благо міста та озвученням проблеми Кадетського корпусу, варіант вирішення якої в своєму арсеналі повинен мати кожен поважаючий себе кандидат у мери.
Особисто мені так і не стало до кінця зрозумілим, у чому ж унікальність проекту громадської платформи «Нова Полтава». У Полтаві уже достатньо різнопрофільних громадських об’єднань, члени яких і прибирають, і волонтерять, і людей організовують на суспільно-корисну працю – усі види діяльності уже розібрані, а самі об’єднання здебільшого відрізняються тільки логотипами та прізвищами лідерів.
Сам ідейний натхненник цього дійства Лев Жиденко сміливо відповів на питання журналістів про гроші – «мої» і обійшов питання про майбутні вибори, хоча зізнатися у тому, що хочеш бути мером – зовсім не соромно як на мене.
Порадувала моє скептичне око приємна кольорова гамма офісу – ніжно-зелена, а ще – радісна молодь, яка діловито снувала туди-сюди з бейджиками на грудях. Сподіваюся, їхні надії не будуть обмануті, а «Нова Полтава» не повторить долю колеги «Наш Дім Полтава» після програшу на виборах їх лідерів Залужного та Макара та поперемінно то затухаючих, то спалахуючих – взалежності від близькості до виборів «Відродження Полтави», «Фонду Матковського» та «Останнього Бастіону».
