Якщо і є в Україні село, яке ідеально підходить для проведення кобзарського фестивалю, то це Крячківка. Саме там другий рік поспіль на подвір’ї Юрія Фединського збираються шанувальники давньої української музичної традиції.
У Крячківці відбувся кобзарський фестиваль. Фото Ольги Матвієнко
Юрко, як його найчастіше усі називають, заснував фестиваль «Древо кобзарського роду» 2015 року. Тоді він тривав два дні, цього року – на день більше. До музикантів та охочих змайструвати собі інструмент у майстерні Фединського приєдналися танцюристи та майстри народної творчості.
– Цього року маємо багато нових облич, приїхали і ті, хто був минулого року, й інші виконавці, фольклористи, інші слухачі, – розповів Юрій Фединський. – Але як і минулого року випадкових людей тут немає. Приходять ті, хто не боїться іти до глухого села, ризикнути своїм вихідним у надії, що тут буде цікаво. І це прекрасно, адже ми прагнемо не масовості. Ми прагнули створити камерний фестиваль, перевага якого не у кількості учасників, а у якості виконавців.
Читайте також: Сільський ренесанс Юрія Фединського: як на Полтавщині відроджують кобзарство
Юрій Фединський
Розширилася і географія учасників – завітали виконавці зі Львова, Дніпра, Києва, Рівного. Одні із гостей – гурт «Троє Зілля» зі Львову. Їхній репертуар дещо відрізняється від кобзарського.
– Ми займаємося інтерпретацією народної музики, тому потрібно знати, що ж це таке – народна музика. Тому ми тут. Мені цікаві люди, які тут збираються, які захоплені своєю справою, музикою. Минулого року я вже побувала тут, цього року Юрко запросив весь гурт, що означає – ми теж належимо до цієї спільноти. Ми теж граємо народну музику, можливо, в іншому напрямку, але про те ж саме, – поділилася враженнями Анастасія Войтюк, учасниця «Троє Зілля».
Ще одна особливість фестивалю у Крячківці – імпровізація. Тут немає чіткої програми, чітко регламентованого часу виступу музикантів. Тож можна послухати і сольні виступи, й імпровізаційні сети, коли різні виконавці, із різних гуртів, із різними інструментами об’єднуються в один бенд і вільно створюють унікальні композиції.
– Тоді цікаво, що буде, що вийде із такої імпровізації, із такого фестивалю. Звичайно, завжди є ризик, що не буде нічого, але в нас, судячи з усього вийшло ще краще, ніж минулого року, – зазначив Юрко.
«Троє Зілля»
Читайте також: Гурт «Древо» про виступ з рокерами та роботу над мультфільмом «Жив-був пес»
І практично кожен із учасників відзначив цю особливість фестивалю, назвавши вільну програму однією із переваг.
– Дуже часто сюди приїжджаю, Крячківка – неймовірне село, у цих людей є що взяти у плані творчому, сакральному. А цей фестиваль неймовірно органічний, він дуже відрізняється від тих фестивалів, де все чітко сплановано. І в цьому є перевага, що всі виступи спілкування відбувається спонтанно. У цьому є певна автентичність, адже коли люди збиралися, співали, танцювали, то вони не планували це, – розповів Андрій Ляшук, лірник із Рівного.
Лірник говорить, що кожного року у Крячківці є щось нове. Тут можна і послухати кобзарів, і змайструвати інструмент, і у спілкуванні віднайти нову інформацію, натхнення.
– Тут я чую псалми чи канти, які раніше не чув або не співав, або не знав як заспівати правильно. Можливо, я не знав про якісь особливості інструмента, а тут мені показали і пояснили. Так само і я навчаю когось новому, – додав Андрій.
Андрій Ляшук
Автентично у селі на Полтавщині виглядає й київський гурт «Буття». Фольклористи із 15-річним стажем участі і найрізноманітніших гучних фестивалях відзначають особливість «Древа кобзарського роду».
– Фольклористи – це окрема каста людей, яка отримує задоволення від участі, від інтеграції у певне середовище. Багато музикантів сприймають фестивалі, як виступ у концертній програмі – обов’язково має бути сцена, програма. А фольклористи отримують задоволення від самого процесу більше, ніж від виступу, – пояснила Оксана Бут, керівник гурту.
І створення такого інтегрованого, творчого простору для гурту «Буття» – це не нова практика. У Києві ансамбль часто влаштовує флешмоби із ходою через місто, музикою, танцями, відтворенням елементів давніх обрядових традицій, наприклад, – весілля. Також це і майстер-класи із народного танцю.
На фестивалі у Крячківці гурт також влаштував танцювальний урок для всіх охочих. І учасники фестивалю із легкістю підхоплювали рухи аркану, «Човника» або «Садочка».
– На сьогоднішній день більшість людей живуть у великих містах, які поглинають людину. Побут вбиває – ви ідете на роботу, з роботи, сидите біля комп’ютера. Рано чи пізно потрібно цього позбуватися, кудись їхати. Саме такі фестивалі, де можна поспівати, потанцювати, дарують радість життя, змінюють ваш світ, – зазначила Оксана Бут.
