30 січня у Кременчуці потеплішало не тільки завдяки сонячні погоді, а й від жару ковальських горнів. У місті відбувся перший фестиваль «Кремінь-2016». Близько двох десятків ковалів, ножових майстрів зібралися в кузні Олександра Крутька.
У Кременчуці відбувся перший ковальський фестиваль «Кремінь–2016». Фото Ольги Матвієнко
Як це заведено на фестивалях, ковалі й собі обрали тему заходу, на жаль, дещо сумну. «Кремінь–2016» – це данина пам’яті загиблих на Сході бійців.
– Ми подумали, що наше місто велике і представлене багатьма ковалями, отже, у нас повинен бути свій фестиваль. Оскільки у нашій країні важкі часи – війна на Сході, російська агресія, ми присвятили наш фестиваль пам’яті загиблих і прославленню живих бійців АТО, – розповів ідейний натхненник та співорганізатор фестивалю Олександр Шкурапет. – Ковальське братство дуже дружне, є знайомі ковалі у багатьох містах, вирішили запросити ковалів із Полтави, Миргорода, із Іловайська і Краматорська приїхали ковалі, тож захід вийшов всеукраїнським.
Олександр Шкурапет
Усіх учасників-ковалів цього дня об’єднало не тільки гасло «Ми пам’ятаємо», а й спільна справа – обеліск загиблим воїнам. Його основу виготовили до фестивалю, а завершити мають саме під час свята.
– Нелегкі часи переживає наша країна. Кожен свідомий українець намагається, чим може, допомогти. Як майстри, ми зробили те, що могли. Вирішили подарувати воїнам АТО, по-перше, загиблим, по-друге, на пам’ять тим, хто живий, наш виріб, – сказав Олександр Шкурапет.
Чотири ковані букви – А, С, Д, М, які символізують назви секторів у зоні проведення АТО, Олександр Шкурапет передав Володимиру Полякову, учаснику АТО, а нині – представнику громадської організації «Об’єднання учасників та ветеранів АТО». Той пояснив значення обеліску та роль цих літер:
– Ви бачите цей обеліск. Що він символізує: внизу тризуб – символ України, яка виростає із землі, піднімається, чотири меча – чотири сектора зони АТО, у яких зараз б’ються наші воїни. На мечах закріплені зрізані зі снарядів бляхи, на яких встановлять букви-назви секторів.
Обеліск у пам’ять загиблих в АТО
Поляков зазначив, що виготовлений ковалями обеліск планують встановити в алеї Слави воїнам АТО.
– Сподіваємося, що обеліск займе центральне місце в алеї Слави, яку ми плануємо створити у пам’ять військовослужбовців, волонтерів, медиків. Символічно було б встановити обеліск у той день, коли загинув перший кременчужанин, – уточнив Поляков.
Ковалі, до речі, роблять не тільки творчий внесок у боротьбу з агресором. Українські, зокрема полтавські, ковалі, допомагають військовим справою – виготовляють металеві скоби для укріплення бліндажів та буржуйки, кують ножі. Але багато ремісників змінили молот на зброю. На жаль, шестеро із них вже ніколи не стануть до ковадла. Серед них – мирогородець Петро Федоряка. Його колеги, друзі, продовжувачі ковальської справи із «Кузні Петра» минулого року вшанували його й пам’ять інших полеглих ковалів теж фестивалем. Станіслав Красюк, коваль із кузні Петра Федоряки, зазначив, що фестиваль планують провести і цього року. Вже й дату призначили 19-20 серпня. На ньому куватимуть черговий сонячний годинник, присвячений цього разу саме загиблому кременчужанину Дмитрові Назаренку.
Ковалі Станіслав (ліворуч) і Сергій із «Кузні Петра»
Його портрет серед п’яти інших на імпровізованому меморіалі у центрі двору, де проходить фестиваль. У рамках поруч зі світлинами загиблих ковалів з усієї України – імена 29 кременчужан, полеглих на Сході.
Біля кількох ковадел, розташованих на вулиці та в кузні працюють майстри. Скрізь є на що подивитися: виготовлення скоб для АТО, кування ножів, сувенірів. Аби продемонструвати, як працювали ковалі в давнину, Олександр Шкурапет встановив горнило з міхами. Сучасний етап розвитку ковальської справи демонструють в самі кузні, де працює пневматичний молот.
Спробувати себе в ролі коваля дають і дорослим і дітям. Під грубими молотами шматки металу, розпечені у горнилі, перетворюються на мініатюрні підкови, цвяхи, листочки квітів.
В іншому куточку майданчика не менш цікаво. Тут представники громадської організації «Спадкоємці Богдана Хмельницького» демонструють зразки козацької зброї – шаблі, перначі і рушниця. Усе це реконструювали власноруч, говорить Василь Басаргін, голова організації. Зброя, виготовлена кременчужанами, знайшла гідне місце в музеях Львова, Запоріжжя, Чигирина, Переяслав-Хмельницького, Одеси, Полтави та інших.
Василь Басаргін, голова громадської організації «Спадкоємці Богдана Хмельницького»
На фестивалі «Спадкоємці Богдана Хмельницького» забавляють публіку і справжніми козацькими розвагами: від живота Василя Басаргіна відскакують ножі, які хвилину тому застрягали у дошці.
Звичайно ж фестиваль – не фестиваль без смачного частування. І тут козаки й ковалі публіку не розчарували – наварили рибної юшки й куліш. Відвідувачі задоволені і смачною ковальською кухнею, і звичайно ж вправністю майстрів.
– Дуже рідко можна побачити щось подібне, познайомитися із працею ковалів, подивитися, як це все відбувається, – ділиться враженнями мешканка міста Ольга. – Хочеться, аби і наступного року фестиваль відбувся.
Організатори теж сподіваються, що фестиваль стане традиційним і щороку збиратиме шанувальників традиційного українського ремесла в Кременчуці. У міському управлінні культури запевняють, що цьому сприятимуть якомога більше.
